Контрольная работа: Засоби і оцінка конкурентоспроможності товару

де q_Оді – одиничний параметричний показник конкурентоспроможності за і-м параметром (і = 1, 2, 3, ……., n),

n – кількість порівнюваних параметрів;

Р_і – величина і-го параметра для аналізованої продукції;

Р_іо – величина і-го параметра, за якої потреба задовольняється повністю.

Маємо ще один варіант цієї формули:

(1.4)

де q_тп – одиничний показник конкурентноздатності продукту по технічному параметру;

Р – величина технічного параметра досліджуваного виробу;

Р₁₀₀ – величина технічного параметра виробу конкурента або умовного зразка (еталона), що задовольняє потребу на 100%.

Через існування безлічі різних способів аналізу параметрів конкурентоспроможності при оцінці її за нормативними параметрами одиничний показник приймає тільки два значення – 1 чи 0. Якщо аналізована продукція відповідає нормам і стандартам, показник дорівнює 0. При оцінці за техніко-економічними параметрами одиничний показник може бути більшим чи дорівнювати 1, якщо базові значення параметрів установлені нормативно-технічною документацією, спеціальними умовами, замовленнями, договорами. Якщо аналізована продукція має параметр, значення якого перевищує потреби покупця, то зазначене підвищення не буде оцінюватися споживачем як перевага й одиничний показник за таким параметром не може мати значення більше за 100%. Отже, при розрахунках повинна використовуватися мінімальна з двох величин – 100% чи фактичне значення цього показника.

Диференціальний метод дає можливість лише констатувати факт конкурентоспроможності аналізованої продукції чи наявності в неї недоліків у порівнянні з товаром-аналогом. Проте він не враховує вплив вагомості кожного параметра на переваги споживача при виборі ним товару. [3, c 96]

Для усунення цього недоліку використовується комплексний методоцінки конкурентоспроможності. Він ґрунтується на застосуванні комплексних показників чи зіставленні питомих корисних ефектів аналізованої продукції і гіпотетичного зразка.

Розрахунок групового показника конкурентоспроможності за нормативними параметрами (І_НП ) здійснюється за формулою:

(1.5)

де q_ні – одиничний показник конкурентоспроможності за і-м нормативним параметром, що розраховується за попередньою формулою.

Особливістю розрахунку даного показника є те, що якщо хоча б один з одиничних показників конкурентоспроможності дорівнює 0 (тобто не відповідає обов’язковій нормі), то груповий показник також дорівнює 0. Очевидно, що оцінюваний товар є не конкурентоспроможним.

Розрахунок групового показника конкурентоспроможності за технічними параметрами (І_ТП ) здійснюється за формулою:

, (1.6)

де q_ҳ – одиничний показник конкурентоспроможності за і-м параметром;

α_і – вагомість (значимість) і-го параметра в загальному наборі з n технічних параметрів, що характеризують потребу. Або маємо ще один вигляд формули:

(1.7)

де G_ТП – груповий показник конкурентноздатності по технічних параметрах;

q_i – одиничний показник конкурентноздатності по і-ому технічному параметру;

а_і – ваговий коефіцієнт і-того технічного параметра;

n – число технічних параметрів, що підлягають розгляду.

Отриманий груповий показник (І_ТП ) характеризує ступінь відповідності даного товару існуючій потребі в ньому за сукупністю технічних параметрів. Чим він більший, тим повніше задовольняються потреби споживачів. Основою для визначення вагомості (значимості) кожного технічного параметра в загальному їх наборі є експертні оцінки, засновані на результатах маркетингових досліджень.

Номенклатура економічних параметрів характеризується структурою повних витрат споживача з придбання і споживання продукції.

Розрахунок групового показника за економічними параметрами здійснюється на основі визначення повних витрат споживача на придбання і споживання (експлуатацію) продукції (В), які визначаються за формулою:

(1.8)