Світ безхребетних дуже різноманітний і багаточисленний. Безхребетні тварини є однієї зі складові біосфери. Вони поширені у всіх середовищах існування: вони є й у ґрунті, і у воді, і в повітрі.

Багато безхребетні можуть бути показниками якості навколишнього середовища. Деякі організми, як одноклітинні так і багатоклітинні не можуть знаходитися і жити в забрудненому середовищі існування.

За допомогою методу відбору проб можна виявити окремі види безхребетних, які будуть характеризувати визначені показники якості середовища існування.

Життєва форма визначається як пристосованість організмів до комплексу факторів середовища та певного способу життя. Вперше життєві форми були виділені у рослин. Ще Теофраст класифікував рослини, виділяючи серед них дерева, чагарники, напівчагарники, трав'янисті рослини. Термін «життєва форма» введений в 1884 р. датським ботаніком Е. Вармінгом, під яким він розумів «форму, в якій тіло організму знаходиться в гармонії з зовнішнім середовищем протягом всього життя, від народження до відмирання.»

Вивченням життєвих форм організмів займалися багато вчених. Існує кілька класифікацій життєвих форм, в основу яких покладено різні ознаки, як анатомічні так і фізіологічні.

Предмет дослідження – особливості життєдіяльності личинок одноденок.

Об`єкт дослідження – життєві форми одноденок.

Мета нашого дослідження – вивчити різновиди життєвих форм личинок одноденок.

Завдання роботи:

1) дати поняття про життєву форму комах;

2) розглянути біологічні особливості одноденок;

3) охарактеризувати особливості життя личинок одноденок;

4) охарактеризувати поширеність одноденок;

5) проаналізувати значення одноденок при визначенні якості водного середовища.

1. Життєві форми комах

Види, що живуть у подібних умовах середовища, та займають однорідні екологічні ніші, володіють певними, характерними для них морфологічними ознаками. Такі групи видів, що часто відносяться до значно віддалених між собою таксономічних категорій, поєднуються по характеру адаптації до умов середовища в життєві форми.

Отже, життєва форма комах – це історично сформований комплекс фізіологічних і морфологічних властивостей виду, що забезпечує існування організму у даному середовищі.

У зв'язку з дуже різноманітними умовами існування в окремих груп комах серед них відзначене велике число життєвих форм, класифікація яких ще не завершена. Однак по ряду груп комах (ортоптероїдні, твердокрилі й ін.) уже накопичений досить значний практичний матеріал. Серед найбільш великих угруповань життєвих форм розрізняють мешканців рослин (фітофілів), мешканців ґрунту (геофілів) і водних комах (гідрофілів).

Фітофіли характеризуються подовженим струнким, стиснутим з боків тілом, із гладкими, позбавленими грубої скульптури покривами. Співвідношення між шириною і висотою тіла (так званий індекс Ш/В) у найбільш широкій частині тіла (в ортоптероїдних, наприклад, в області заднегрудей) завжди менше 1; лицьовий кут (кут між дотичними до найбільш випуклих частин і потилиці) гострий. До фітофілів відносяться жителі густого травостою (хортобіонти) і мешканці чагарників і дерев (тамнобіонти).

Хортобіонти мають гладке, обтічної форми тіло зеленуватого або жовтого (кольору сухої трави) забарвлення, з порівняно довгими вусиками і крилами, симетрично розташованими шипами на задніх гомілках.

Тамнобіонти відрізняються великою розмаїтістю ознак. Забарвлення тіла в них від яскраво-зелених до сірих тонів; розташування шипів на задніх гомілках (наприклад, у саранових вони на внутрішній стороні гомілок помітно довші, ніж на зовнішній) асиметричні; присоски між коготками розвиті (у жуків – розширені членики лапок ходильного типу, часто з роздвоєним 3-тім члеником).

Геофіли відрізняються більш-менш приплющеним тілом, звичайно із шорсткуватою текстурою покривів (зморшкуватою, горбкуватою або сильнопунктированою). Індекс Ш/В у них наближається, а нерідко перевершує 1. Лицевый кут більш тупий, ніж у фітофілів. До групи геофілів відносяться мешканці пісків (псаммобіонти) і мешканці кам'янистого субстрату (петробіонти), поєднувані в групу відкритих геофілів, тобто мешканців відкритих ділянок на поверхні ґрунту, а також потай живучі геофіли. Останні, у свою чергу, підрозділяються на мешканців поверхні ґрунту, покритої опалим листям і рослинними залишками (герпетобіонти), і мешканців ґрунту (геобіонти).

Псамобіонти характеризуються світлим, часто з темними плямами забарвленням тіла, розширеним з боків тілом (індекс Ш/В у типових представників досягає 1,1), подовженими гомілками задніх ніг.

Герпетобіонти володіють більш темним (від сірого до бурого кольору) землистим забарвленням, шорсткуватими покривами тіла, часто порівняно високою передньоспинкою, у результаті чого індекс Ш/В знижується, і в окремих представників (саранові) досягає лише 0,7. У деяких типових герпетобіонтів відсутні крила.

Геобіонти також мають буре забарвлення тіла, сильно сплощену форму тіла, копальний тип передніх ніг з укороченими гомілками, які мають великі шипи. У геобіонтів із представників прямокрилих комах відсутній яйцеклад у самок.

Гідрофіли характеризуються сильно обтічною формою тіла, позбавленою будь-яких виступів і горбків, щільним з'єднанням усіх частин тіла (передньоспинка надкрила), плавальними задніми ногами. Іноді на передній парі ніг є добре розвиті присоски.

2. Ряд Одноденки (Ephemeroptera)

2.1 Поширення одноденок

Поширені одноденки по всій земній кулі, за винятком деяких океанічних островів. Так, наприклад, їх немає на Гавайських островах у Тихому океані, на острові Святої Олени в Атлантичному.

Палеонтологічна історія одноденок іде в глиб кам'яновугільного періоду палеозойської ери. За характером розвитку, за будовою хвостових придатків, за линянням в дорослому стані і за багатьма іншими ознаками одноденок можна вважати більш-менш близькими до щетинохвісток. Одноденки – дуже древня група; якщо ґрунтуватися на особливостях розташування крилових жилок, на нездатності крил складатися, можна, як це зробив наш видатний фахівець з викопних комах А.В. Мартинов, розглядати одноденок як «давньокрилих» комах. Імовірно, прямі предки сучасних одноденок були крилатими комахами, які у личинковій стадії, як і щетинохвістки, жили у вологих місцях на суші – під каменями, у тріщинах скель і т.д. – і лише поступово перейшли до розвитку у воді.

Личинками одноденок охоче живляться риби, у північних річках (Онезі, Печорі) одноденки представляють основний вид їжі багатьох промислових риб.

У одноденок є своєрідні паразити. Личинки деяких комарів-дергунів, наприклад Symbіocladіus rіthrogenae, паразитують на личинках одноденок, поселяючись в складках зачатків крил і висмоктуючи з них кров.

2.2 Особливості біології одноденок

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--