Велика участь у процесах самоочищення донних безхребетних, що використовують у їжу різні нерозчинні органічні речовини, що входять до складу ґрунтів. Наприклад, у прісних водоймах олігохети за рік переробляють і виносять на поверхню дна кількість мулу, яка у сотні і тисячі разів перевищуючу їх власну масу.

Біологічні методи дуже ефективні для очищення побутових, а також виробничих стоків, що містять органічні речовини. Біологічні методи засновані на тих же процесах біохімічного розпаду органічної речовини, що відбуваються в природі: для очищення стоків використовується діяльність різних груп організмів. Біологічні методи очищення можна розділити на дві основні групи: перша – відтворення процесів біохімічного розпаду органічних речовин у ґрунті; друга – відтворення цих процесів у водному середовищі.

Поля фільтрації і полючи зрошення являють собою систему дрібних басейнів площею 2 – 5 га. У них надходять стоки, попередньо звільнені від грубих суспензій. Очищення стоків здійснюється фільтрацією через ґрунт за рахунок діяльності її мікробного населення. У процесах очищення бере участь шар ґрунту товщиною 1,5 – 2,0 м. Поля фільтрації призначені тільки для очищення стічних вод, а на полях зрошення одночасно з очищенням здійснюється вирощування різних коренеплодів, кукурудзи, трави й ін. Врожайність їх у 2–4 рази вище, ніж на незрошуваних стоками землях. Надходження води на поля зрошення відбувається цілодобово і цілорічно. Узимку стічні води відігрівають землю і фільтрація, як правило, не припиняється. Ґрунтова фільтрація цілком звільняє води від яєць гельмінтів і на 98–99% від бактерій. Навантаження стоками на одиницю площі в залежності від фільтруючої і мінералізаційної здатності ґрунтів коливаються на полях фільтрації від 25 до 75 м³ /га, а на полях зрошення – від 5 до 15 м³ /га в добу.

Індустріальне очищення стоків відбувається на біологічних фільтрах, аерофільтрах, аеротенках – спорудах, що займають невеликі площі. Біофільтри – резервуари, заповнені пористим і шорсткуватим матеріалом (найчастіше шлак). Через нього фільтрується стічна вода, що надходить зверху, попередньо звільнена від суспензії. В усій товщі води розвиваються різні мікроорганізми, що утворять могутню біологічну плівку. Крім бактеріальної флори в плівці досить різноманітні і численні водорості. З більш великих організмів тут присутні нематоди, олігохети, нижчі ракоподібні, личинки комах.

Існує багато методів для оцінки якості води за організмами зообентосу, але усі вони основані на визначенні таксономічної приналежності організму до виду, що може бути зроблено тільки фахівцем. Пропонований метод, у якому в якості індикаторних обрані великі таксони, дає досить приблизну оцінку стану водойми. У роботі використовується таблиця.

Перелік індикаторних видів одноденок	Умовна якості води
1. Плоскі личинки одноденок	Чиста
2. Риючі личинки одноденок	Забруднена

Висновки

1. Життєва форма комах – це історично сформований комплекс фізіологічних і морфологічних властивостей виду, що забезпечує існування організму у даному середовищі.

2. Всі личинку одноденок розвиваються у воді. Тривалість життя статевозрілих форм одноденок досить коротка, тому вони мають здатність до швидкого розмноження. Личинки живуть в різних умовах та мають певні пристосування до цих умов існування.

3. Личинки одноденок мають кілька життєвих форм, які характеризуються певними пристосуваннями в будові відповідно до місця існування.

4. Личинки одноденок можуть бути використані в якості біоіндикаторів – показників якості водного середовища. личинки чутливі до присутності у воді сторонніх хімічних сполук.

Список літератур и

1. Агаджанян НА. Человек и биосфера. – М.: Знание, 1987.

2. Андрианова Н.С. Экология насекомых: Курс лекций. – М., 1970. – 158 с.

3. Березина Н.А. Гидробиология. – М.: Легкая и пищевая пром-сть, 1984. – 360 с.

4. Биоиндикация загрязнений наземных экосистем: Пер с нем. Пор ред. Р. Шуберта. – М.:Мир, 1988. – 350 с.

5. Винберг Г.Г. Первичная продукция водоемов. – Минск, 1960.

6. Денисова С.И. Полевая практика по экологии: Учеб. пособие. – Мн.: Универсітзцкае, 1999. – 120 с.

7. Жизнь животных: В 6-ти томах. – М., 1985.

8. Зверев И.Д. Книга для чтения по зоологии. – М.: Просвещение, 1971.

9. Книга для читання по зоології.: Посібник для вчителів. – К., 1985.

10.Константинов А.С. Общая гидробиология. – М., 1986.

11.Лабораторний та польовий практикум з екології / І.В. Бейко, В.М. Боголюбов, І.Г. Вишенська та ін: Під ред. В.П. Замостяна та Я.П.Дідуха. – Київ: Фітосоціоцентр, 2000.-216 с.

12.Савчук М.П. Зоологія безхребетних. – К., 1965. – 503 с.

13.Согур Л.М. Зоологія. Курс лекцій. – К.: Фітосоціоцентр, 2004. – 308 с.

14.Сытник К.М. и др. Словарь-справочник по экологии. – К.: Наук. думка, 1994. – 670 с.

15.Фауна України: В 40 томах. Редк. Топачевський В.А. та ін. – К., 1985.

16.Федорова А.И. Никольская А.Н. Практикум по экологии и охране окружающей среды: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. завед. – М.: Гуманитарный издательский центр ВЛАДОС, 2001. – 288 с.

17.Фролова Е.Н., Щербина Т.В., Михина Т.Н. Практикум по зоологии беспозвоночных. – М.: Просвещение, 1985. – 231 с.

18.Шабатура М.Н., Матяш Н.Ю., Мотузний В.О. Зоологія. 7 кл. – К.: Генеза, 1997.

19.Шитиков В.К., Розенберг Г.С., Зинченко Т.Д. Количественная гидроэкология: методы системной идентификации. – Тольятти: ИЭВБ РАН, 2003. – 463 с.

20.Школьный экологический мониторинг: Учебно-методическое пособие. / Под ред. Т.Я. Ашихминой. – М: АГАР, 1999. – 387 с.