Курсовая работа: Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках англійської мови у старшій школі

- етапи самостійної роботи групи по підбору та осмисленню матеріалу;

- повідомлення результатів обговорення в малих групах;

- загальна дискусія;

- підведення підсумків.

Тексти та аудіо-матеріали потрібно відбирати таким чином, щоб вони були проникнуті єдиною проблемою, адже вони становлять теоретичну основу для дискусій і повинні містити базову інформацію.

Н. Джава зазначає, що вміння вести дискусію у формі діалогу або полілогу – необхідна умова успішної спільної роботи учнів над проектом у малих групах. В процесі обговорення висуваються аргументи і контраргументи, вибудовується логічна послідовність доказів виступаючого. Учні вчаться розглядати проблему з різних сторін, формулюють свою точку зору, роблять висновки [4, 49].

Одним із важливих методів активізації пізнавальної діяльності учнів є метод проектів. В літературі знаходимо таке визначення зазначеного методу. Метод проектів – це така організація самостійної діяльності учнів у межах ними ж обраної теми, що проводиться у два етапи: етап підготовки та етап висвітлення кінцевого результату цієї діяльності [22, 79].

Метою проектної роботи є автономне вивчення окремим учнем того чи іншого матеріалу, який є часткою одного великого розділу.

Сутність проектної методики полягає в тому, що ціль занять і способи її досягнення повинні визначатися власне учнем на основі його інтересів, індивідуальних особливостей, потреб мотивів, здібностей. Внаслідок цього, особисто-орієнтоване навчання, що лежить в основі проектної методики, передбачає зміну традиційної схеми взаємодії учитель-учень, суб’єкт-об’єкт на схему партнерства суб’єкт-суб’єкт [17, 16].

Метод проектів виник на початку ХХ століття, коли робота педагогів була спрямована на те, щоб знайти способи, шляхи розвитку активного самостійного мислення дитини, навчити застосовувати знання на практиці. Розроблений ще в на основі прагматичної педагогіки Джона Дьюї метод проектів стає особливо актуальним в сучасному інформаційному суспільстві. Метод проектів — не новина в світовій педагогіці: він почав використовуватися в практиці навчання значно раніше виходу в світ відомої статті американського педагога В. Килпатріка «Метод проектів» (1918), у якій він визначив це поняття як «від душі виконуваний задум». У Росії метод проектів був відомий ще в 1905 році. Під керівництвом С.Т. Шацького працювала група російських педагогів по впровадженню цього методу в освітню практику. Після революції М.П. застосовувався в школах по особистому розпорядженню Н.К. Крупськой. У 1931 р. постановою ЦК ВКП(б)М. П. був засуджений як чужий радянській школі і не використовувався аж до кінця 80-х років." Зараз метод проектів набуває популярності і в Україні [26].

Основна ціль навчання іноземної мови – мовленнєва діяльність, в якій мовленнєва система виступає тільки я к засіб її реалізації.

Найважливішими факторами, що сприяють формуванню внутрішнього мотиву мовленнєвої діяльності при проектному навчанні, є:

- зв’язок ідей проекту з реальним життям;

- наявність інтересу до виконання проекту з боку всіх його учасників;

- ведуча роль консультативно-координуючої функції викладача.

Проект може бути я к довготривалим, короткотривалим, що займає одне аудиторне заняття.

Дослідники наводять основні вимоги до методу проектів:

- наявність вагомої у дослідному, творчому плані проблеми, яка потребує інтегрованих знань, дослідницького пошуку для її вирішення;

- практична, теоретична вагомість можливих результатів;

- самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів на уроках чи в позаурочний час;

- структурування змістовної частини проекту (із зазначенням поетапних результатів і розподілом ролей);

- використання дослідницьких методів: визначення проблеми, задач, висунення гіпотези їх вирішення, обговорення методів дослідження, оформлення кінцевих результатів, аналіз отриманих даних, підведення підсумків, коригування, висновки [22, 80];

Орієнтуючись на статтю Огієвича О. зазначаємо, що дидактична гра – це практична групова вправа з вироблення оптимальних рішень, застосування методів і прийомів у штучно створених умовах, що відтворюють реальну обстановку [14, 83].

Дидактична гра на уроках англійської мови є дуже ефективним засобом навчання. Доцільним є використання ігор чи елементів гри на кожному уроці. Це активізує діяльність учнів, вони захоплюються елементом змагання, їм подобається працювати у команді – так веселіше виконувати навіть складне завдання.

Гра вимагає активності. Учні прагнуть використати цікаві звороти, слова, щоб їхні виступи вийшли цікавими, це спонукає працювати із словником.

Основне завдання полягає в тому, щоб правильно організувати гру, підібрати її відповідно до завдань уроку, до теми та рівня можливостей і знань учнів. Адже гра має бути цікавою та емоційною, – лише за цих умов можливий максимальний результат.

Ігри можуть використовуватися на різних етапах уроку. За їх допомогою можна перевірити домашнє завдання, полегшити розуміння навчального матеріалу, закріпити його, перевірити знання учнів перед контролем.

У нашій роботі під поняттям «дидактичні ігри» ми розуміємо будь-яку гру або ігрову вправу, спрямовану на оволодіння учнями новими знаннями, уміннями, навичками.

Гра допомагає вчителю англійської мови організувати роботу на уроці, адже за 40-45 хвилин необхідно звертати увагу на граматику, мовлення, читання, писання, аудіювання. Гра допомагає перевірити знання і уміння учнів швидко і цікаво. Адже, учням цікавіше виконувати певне, наприклад завдання із граматики, коли воно подане у вигляді гри (змагання), ніж писати звичайну вправу [13, 106].