Курсовая работа: Американська поетика кінця ХІХ – початку ХХ століття

Contrived corridors

And issues, deceives with whispering

ambitious,

Guide us by vanities. Think know

She gives when our attention is

distracted

And when she gives, gives with such

Supple confusions…

Особистість тут повністю відсутня: є лише стан свідомості. Перед читачем - потік посилань, різноманітний набір імен і географічних назв. Людина перебуває наодинці сама з собою, вона створює свою історію, в хитрих колізіях якої - фальш і самообдурювання.

„Суїніх серед солов’їв” („Sweeney Among the Nightinggales", 1920) - один з віршів Т. Еліота сатиричного плану. Це своєрідний „тваринний епос", герой якого символізує незмінне начало в людині. З метою іронічного ефекту людина в тому чи іншому образі вимальовується на фоні паралельної міфологічної чи історичної літературної ситуації.

Відчай поета перед хаосом цивілізації, відчуття катастрофи, що наближається, особливо різко виражені у поемі „Неплідна земля", 1922 („The Waste Land”). Слово „waste” має ще й інше значення: „спустошена". Ця поема, незважаючи на її песимізм і відчай, є одним з найбільш значущих творів Т. Еліота. Провідний, об’єднуючий образ поеми - міф про безплідну землю, яка гине від недостатньої кількості животворної води. Здавалося, цей сюжет надзвичайно влучно передавав характеристику тодішнього світу з його похмурими містами, з людьми, які стали рабами речей, і жили висохлим життям, оскільки їх праця втрачала будь-який смисл.

У поемі Т. Еліоту вдалося висловити настрої інтелігенції, які поширювалися на заході після першої світової війни. Образи висохлої, спустошеної землі символізують духовне безсилля людини:

We are the roots that clutch,

want branches grow

Out of this stony rubbish? Son of man,

You cannot say, or guess,

for you know only

A heap of broken images,

where the sun beats,

And the dead tree gives no

shelter

the cricket no relief,

And the dry stone no

Sound of water

Смерть, розрухи, страждання, на думку Т. Еліота, складають постійний смисл земного життя. Все це змішано і зміщено у часі. Але у порівнянні переваги надаються минулому.

У поемі „Неплідна земля" знову використовується міфологічна основа. На користь задуманого академізму твору свідчить велика кількість приміток. Поема присвячена Езрі Паундові, який одним із перших оцінив її. „Неплідна земля" певним чином продовжує „Геронтіон”.

Як основу сюжету Еліот використовує легенду про святого Грааля. Грааль - магічний талісман, який знімає прокляття з казкової країни царя-рибалки. У поемі діє надзвичайний персонаж - живий мрець, якому немає спокою ні у смерті, ні у воскресінні. Образ набуває символічного значення.

Після поради Езри Паунда, Т. Еліот розбив свою поему на п’ять частин.

Своєрідним продовженням ідей „Неплідної землі" стала поема „Скорбна середа” („Ash - Wednesday”, 1930). Цей твір позначається тим, що у ньому автор відходить від реальності в містичну релігійність. Таким чином, душевна напруга була знята.