Курсовая работа: Аналітико-синтетична обробка документів

· Реферат – стислий виклад змісту документу (головних ідей, методів досліджень, результатів і т.д.). З основними практичними відомостями та висновками. За обсягом реферат може прирівнюватися до анотації чи бути більшим ніж вона; ця ознака не головна. Головне те, що реферат пишеться, в основному, на твори науково-дослідної чи виробничої літератури та призначається читачу – спеціалісту відповідної галузі знань з метою забезпечити йому попереднє ознайомлення із змістом документів. Якщо той чи інший документ важко доступний (є тільки в одному примірнику, в якому-небудь центрі науково-технічної інформації, чи викладений іноземною мовою), то реферат цього документу здатний замінити звернення споживача до первинного документу. Як правило, бібліографічна характеристика у вигляді реферату пишеться для певних типів бібліографічних посібників: реферативного журналу чи реферативного збірника.

· Рецензія – критико-бібліографічна характеристика документу, яка дає його аргументований аналіз, показує його позитивні якості та недоліки. Рецензія на ті чи інші твори літератури чи видання пишуться, як правило, спеціалістами тієї галузі знань, до якої належить видання. Рецензії на твори художньої літератури пишуть літературні критики.

Публікуються рецензії головним чином в періодичних виданнях: журналах і газетах, у спеціальних бібліографічних відділах або поряд з публікаціями не бібліографічного характеру.

Існують також спеціальні критико-бібліографічні журнали чи збірники, в яких рецензії є таким способом бібліографічної характеристики, що переважає. Проте створення критико-бібліографічного видання потребує багато зусиль від його організаторів і наявності відповідного кола читачів, які б підтримали таке видання. Тому спеціальні критико-бібліографічні видання створюються дуже рідко чи існують недовго.

· Огляд – узагальнена характеристика декількох документів. Як спосіб бібліографічної характеристики огляд є чимось подібним до статті: суцільний текст, в якому характеристика документів (їх змісту, форми чи видавничих особливостей) подається про всі документи разом або про окремі з них порівняно один з одним. БО документів при цьому подаються у вигляді списку літератури після огляду чи у вигляді підрядкових приміток.

Вище оглянуті процеси є бібліографічними і дають змогу аналізувати документ більш детальніше. Іншими словами дані процеси дають змогу не лише вивчити документ, але і дати більш детальну інформацію про сам зміст, ідею документу. Звичайно, що окремі елементи опису несуть змістовно-оцінюючу інформацію про документ, але в основному приблизного змісту. Наприклад, якщо книга видана у видавництві “Книга”, то можна припустити, що вона книгознавчого характеру, або, якщо книга видана у видавництві “Наука”, то логічно стверджувати, що ця книга наукового змісту та за змістом вона більш краща, а ніж видання на ту ж тему, видане будь-яким місцевим видавництвом. Отож не рідко БО не дає чіткого уявлення про зміст твору, його характер, предмет дослідження. Необхідні додаткові відомості, що розширяють та поглиблюють характеристику документу. Саме це завдання виконують анотація і реферат, які по суті і є вторинними документами.

РОЗДІЛ 3 . ПРОЦЕСИ АНАЛІТИКО-СИНТЕТИЧНОЇ ОБРОБКИ ДОКУМЕНТІВ

Однією з найбільших проблем сьогодення є проблема підвищення оперативності і якості всієї інформаційної роботи. Отож ми далі переконуємось в необхідності вдосконалення складання вторинних документів: анотацій і рефератів, їх значення особливо зростає в зв’язку зі створенням і промисловою експлуатацією автоматизованих систем науково-технічної інформації. Бази даних яких містять не лише бібліографічний опис, але і анотації та реферати. На основі вторинних документів здійснюється комплекс бібліографічних послуги, поточний та ретроспективний пошук, складання бібліографічних посібників, а також вибіркове поширення інформації. Але перед автоматична обробка інформації для введення в автоматизаційні системи науково-технічної інформації поки що здійснюються вручну, а саме, реферати, анотації складаються людиною (бібліографом, референтом), а вже потім вводяться в автоматизовану систему.

Але не залишайте поза увагою і складання БО документа, яке несе в собі основні відомості про документ, і є одним з основних бібліотечних процесів. БО документа повинен відповідати ГОСТ 7.1-84 “Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления”. Складання БО є актуальною проблемою сьогодення.

3.1 Складання БО

Складання бібліографічного опису документа

Бібліографічний опис – сукупність бібліографічних даних про документ, його складової частини або групи документів, що дають можливість ідентифікувати добуток печатки, а також одержати представлення про його зміст, читацьке призначення , обсяг, у довідковому апараті і т.д.

Об'єктами складання опису є книга (однотомне чи багатотомне видання), серійне видання (періодичне, постійне, серійне), окремий том (випуск, номер і т.п.) багатотомного чи серіального видання, а також їх складові частини (стаття, розділ, глава і т.п.).

Дані для складання опису беруться безпосередньо з видання (опис de visu), що забезпечує точність і повноту опису.

Опис складається з елементів, що об'єднані в області, і заголовки.

Заголовок опису (прізвище індивідуального чи імена колективних авторів) обов'язковий для застосування в державних бібліографічних покажчиках, на картках централізованої каталогізації й у каталогах бібліотек.

Елементи опису поділяються на обов'язкові і факультативні. Обов'язкові елементи: основний заголовок, повторність видання, перше місце видання, дата видання, обсяг (кількість сторінок), Міжнародний стандартний номер книги (ІСБН) чи Міжнародний номер серіального видання (ІССН). Факультативні елементи опису містять бібліографічні дані, що дають додаткову інформацію про документ: про жанр, читацьке призначення, про заснування й осіб, що брали участь у підготовці документа до видання, про ілюстративний і довідковий матеріал, про серію й ін. Набір факультативних елементів визначає області, що складає опис.

Області і їхні елементи записуються у встановленій послідовності.

В описі застосовуються умовні розділові знаки. Для розмежування областей використовується крапка і тире (.–). Кожному елементу опису усередині області передує свій умовний розділовий знак.

.– крапка і тире

. крапка

, кома

: двокрапка

; крапка і кома

/ коса риска

// дві косих риски

( ) круглі дужки

[ ] квадратні дужки

+ знак плюс

К-во Просмотров: 253
Бесплатно скачать Курсовая работа: Аналітико-синтетична обробка документів