Курсовая работа: Аналітико-синтетична обробка документів

По функціональному призначенню анотації поділяються на довідкові і рекомендаційні.

Довідкова анотація уточнює заголовок частини і повідомляє додаткові (переважно фактичні) дані про автора, а також про форму, зміст, жанр, призначенні й інших особливостях документа, відсутні в бібліографічному описі.

Довідкові анотації повинні бути гранично короткими. Виконуючи уточнюючі стосовно бібліографічного опису функції, вони не вимагають розгорнутої характеристики аннотуючого документа. Довідкові анотації особливо широко застосовуються в науково-допоміжних бібліографічних покажчиках. У рекомендаційних посібниках вони використовуються в основному при описі довідкової, учбово-методичної літератури, бібліографічних посібників, положень, інструкцій і інших подібних документів.

Рекомендаційна анотація характеризує й оцінює документ, виходячи їхніх потреб, рівня підготовки, віку й інших особливостей тієї групи читачів, який адресований даний бібліографічний посібник. Рекомендаційна анотація покликана активно пропагувати кращу літературу, впливаючи не тільки на логічне, але і на емоційно сприйняття читача. Рекомендаційна анотація повинна надавати діючу допомогу у вивченні літератури, сприяти правильній організації систематичного, цілеспрямованого читання. Тому в цих анотаціях значне місце займають педагогічні елементи, різного роду методичні ради і рекомендації.

Оцінюючи документ, бібліограф спирається на критичні статті, огляди, рецензії, матеріали наукових дискусій, довідкову літературу, раніше видані бібліографічні посібники й інші джерела, але разом з тим у багатьох випадках вирішальну роль грають його власні ідейні установки, рівень утворення й ерудиція, особисте відношення до аннотуючої частини. Здійснена з позицій наукових досягнень, по можливості максимально об'єктивна, орієнтована на визначеного читача відкрита оцінка добутку – головна риса рекомендаційної анотації, у першу чергу визначальна її якість.

Обсяг рекомендаційних анотацій звичайно значно перевищує обсяг довідкових, хоча вимоги стислості і точності і тут залишаються в силі.

Рекомендаційні анотації містяться насамперед у посібниках популярно-просвітнього, самоосвітнього призначення. У науково-допоміжних посібниках вони використовуються в тих випадках, коли необхідно охарактеризувати найбільш значні і коштовні в науковому відношенні документи.

Функціональне розходження між довідковим і рекомендаційним анотуванням полягає в тому, що довідкові анотації служать одним із засобів практичної реалізації пошукової і комунікативної функцій, а рекомендаційні анотації – оцінної функції бібліографічної інформації.

По другій ознаці – способу характеристики документів – анотації поділяються на загальні, аналітичні і групові.

Загальна анотація характеризує частину у цілому і застосовується в основному в двох випадках: для розкриття змісту, по своєму змісті цілком стосовних до теми покажчика , і для універсальних посібників, не обмежених ніякими змістовними рамками (наприклад, анотації на друкованих анотованих картках).

Загальна анотація може містити самі різноманітні дані (біографічні дані про автора, про час і обставини написання частини і т.п.), але головне в ній – характеристика ідейного і наукового змісту частини, його значення для даної теми.

Аналітична анотація розкриває тільки частину змісту документа і застосовується в тих випадках, коли анотуюча частина відноситься до теми посібника частково. Розрізняються два основні різновиди аналітичних анотацій: що розкривають визначений аспект змісту добутку і виділяючі якусь частину добутку – главу, параграф, окреме висловлення.

Групова анотація поєднує трохи близьких по змісту (чи по якій-небудь іншій ознаці) документів і дає їм узагальнену характеристику, що дозволяє більш ощадливо і точно, уникаючи повторень, показати загальне й особливе в анотованих добутках. Розрізняються три основних види групових анотацій:

анотація, що характеризує кілька самостійних добутків (чи книг статей) одного чи різних авторів;

анотація, що характеризує ряд добутків, об'єднаних єдиною видавничою формою, наприклад тематичний збірник, і утримуюча узагальнену характеристику теми збірника, а також просте перерахування його чи розділів поміщених у ньому добутків, достатнє для розкриття змісту збірника;

анотація на один добуток, у якій містяться зведення і про інші добутки, так чи інакше зв'язаних з анотованими.

Групова анотація у своєму розвитку логічно переростає у вступні (попередні) зауваження до розділів посібника, що дають найбільш узагальнену характеристику й оцінку змісту всіх добутків, включених у даний розділ. В останні роки, особливо в практиці рекомендаційного бібліографування, вступні зауваження до розділів одержали велике поширення. У них звичайно розкривається сутність головних проблем, розглянутих у літературі, що рекомендується, даються методичні вказівки – як, у якій послідовності вивчати тему, на що звернути увагу. Наявність у посібнику добре розроблених вступних зауважень до розділів рятує укладачів від необхідності давати розгорнуті загальні характеристики й оцінки в окремих анотаціях, дозволяє нерідко обмежитися короткими довідковими анотаціями, а в окремих випадках (наприклад, у посібниках для підготовлених читачів) взагалі обійтися без анотацій.

Природно, що обидва принципи класифікації (функціональне призначення і спосіб характеристики) застосовуються до тим самим анотацій.

Таблиця 1

Двовимірна типологічна класифікація анотацій

Загальні	Аналітичні	Групові
Довідкові	1	2	3
Рекомендаційні	4	5	6

Визначений тип анотацій, позначений у табл.1 цифрами, утвориться шляхом сполучення (перетинання) властивих йому основних видових ознак. Наприклад, 1 – довідкова/загальна, 3 – довідкова/групова і т.д.

Нижче приводяться зразки бібліографічних записів, узяті з різних покажчиків. (Текст деяких анотацій приведений у скороченому виді.)

1. Довідкові/загальні

Проблеми суспільної свідомості і культури в країнах Південно-Східної Азії, що розвиваються: Анот. бібліогр. указ. М., 1985. 110 с.

Приведено роботи на російській, західноєвропейських і деяких східних мовах, опубліковані за 1960–1980-і рр. і соціальні аспекти етно-національних проблем, що висвітлюють.

2. Довідкові/аналітичні

а) розкривають визначений аспект змісту добутків

Ленін В.І. Від руйнування вікового укладу до утворення нового //Повн. з. т. Т. 40. С. 314–316.

У статті (1920) В.І. Ленін говорить про творчий, творчий характер праці в соціалістичному суспільстві, визначає зміст понять «соціалістична праця» і «комуністична праця».

Енгельс Ф. Діалектика природи // Маркс К., Енгельс Ф. Тв. 2-і вид. Т. 20. С. 339-626.