Курсовая работа: Аналіз готової продукції

27 “Продукція сільськогосподарського виробництва”

28 “Товари”

По дебету цих рахунків відображаються всі витрати, які виникають в процесі заготівлі, по кредиту – списання запасів для потреб підприємства.

Аналітичний облік запасів ведеться у відповідності до їх номенклатури. Номенклатура матеріалів – перелік окремих видів, найменувань та сортів матеріалів, які використовуються на підприємстві.

Облік процесу придбання виробничих запасів можна вести:

- за фактичною собівартістю;

- за закупівельними цінами з виділенням транспортно-заготівельних витрат:

- за обліковими цінами з виділенням відхилень.

В балансі запаси відображають за найменшою з двох оцінок:

- собівартістю;

- чистою вартістю реалізації.

Під чистою вартістю реалізації запасів розуміють очікувану ціну їх реалізації в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

5. Облік процесу виробництва

Ресурси підприємства використовують для виробництва продукції, випуск якої є головною метою виробничого підприємства.

Процес виробництва є одним з основних процесів господарської діяльності та представляє собою сукупність операцій по виготовленню продукції. В процесі виробництва використовуються природні ресурси, сировина, матеріали, паливо, енергія, трудові ресурси, основні засоби, здійснюються інші витрати. Тому на рахунках бухгалтерського обліку повинна своєчасно, повно і правдиво відображатися інформація про фактичні витрати на виробництво продукції, яка використовується для обчислення (калькулювання) фактичної собівартості окремих її видів, а також контроль за раціональним використанням трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.

Витрати виробництва – вираження в грошовій формі поточних витрат трудових, матеріальних, фінансових та інших видів ресурсів на виробництво продукції. Ці поточні витрати обліковуються та плануються як собівартість продукції.

Собівартість продукції – виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на виробництво та збут товарів, робіт і послуг. Розрізняють виробничу собівартість (яка відображає поточні витрати лише на виробництво продукції) та повну собівартість (яка включає разом із виробничою собівартістю та поточними витратами підприємства, витратами на збут).

Перелік поточних витрат, що входять до собівартості регулюється нормативними актами, які відображають галузеву специфіку діяльності виробничих підприємств.

Визначати (калькулювати) повну собівартість доцільно, коли власник (управлінець) бажає знати скільки коштуватиме виробництво та збут одиниці продукції повного виду; яка рентабельність цього виду продукції.

Калькуляція – це спосіб групування витрат і визначення собівартості придбаних матеріальних цінностей, виготовленої продукції та виконаних робіт в грошовому виразі.

Для успішного здійснення господарської діяльності необхідно, щоб ціна кожної одиниці виготовленої підприємством продукції покривала витрати.

За способами перенесення вартості на продукцію витрати поділяються на прямі і непрямі.

До прямих витрат належать витрати, пов’язані з виробництвом окремих видів продукції (сировина, основні матеріали, куповані вироби і напівфабрикати тощо), які можуть бути безпосередньо включені до їх собівартості.

До непрямих витрат належать витрати, пов’язані з виробництвом кількох видів продукції (витрати на утримання та експлуатацію устаткування, загально виробничі), що включаються до собівартості за допомогою спеціальних методів.

За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат, останні поділяються на умовно-змінні та умовно-постійні.

До умовно-постійних витрат належать витрати, абсолютна величина яких зростає із збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується із його зниженням.

Умовно-постійні – це витрати, абсолютна величина яких із збільшенням (зменшенням) випуску продукції істотно не змінюється.

До собівартості продукції включаються слідуючи витрати:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;