Курсовая работа: Аналіз готової продукції
Тягар податку на додану вартість несе не економічний суб'єкт-виробник, а кінцевий споживач продукції.
Податкові платежі тісно пов’язані з фактичним оборотом матеріальних цінностей. На кожному етапі виробництва і обігу податок дорівнює різниці між податком, який стягується при продажу і податком, сплаченим при купівлі. Чиста сума податку перерахованого економічними суб’єктами, являє собою деякий збір з покупців і замовників, зменшений на суму, сплачену постачальникам. Отримана різниця і є податком на вартість, яка додана до заготівельних товарно-матеріальних цінностей в процесі перетворення в кінцеві товари і послуги.
Повна вартість товару чи послуги має такі складові частини:
- по-перше, вартість сировини та матеріалів, а також послуг виробничого характеру, що відносять на собівартість;
- по-друге, заробітна плата робітникам, які займаються виготовленням цього товару чи наданням послуг;
- по-третє, прибуток.
Заробітна плата і прибуток є тими частинами повної вартості, які створюються на цьому етапі в процесі виробництва, а тому є доданою вартістю.
Акцизний збір – це непрямий податок на високорентабельні і монопольні товари (продукцію), який включається до ціни товарів (продукції). Платниками акцизного збору є суб’єкти підприємницької діяльності, які виробляють і реалізують (обмінюють, передають) підакцизні товари; імпортують, переадресовують імпортні підакцизні товари як для власного виробництва, так і імпортні товари (продукцію) для виготовлення інших підакцизних товарів (продукції).
Акцизний збір, так само як і ПДВ, є одним із непрямих податків, отже він включається до ціни товарів і сплачується в кінцевому рахунку покупцем, а не виробником виробу.
Фінансовий результат від реалізації включає прибуток (збиток) від реалізації готової продукції (робіт, послуг).
Прибуток або чистий прибуток – збільшення капіталу в результаті ведення господарської діяльності.
Чистий прибуток = доходи – витрати.
Прибуток після сплати платежів до бюджету залишається в розпорядженні підприємства.
7. Інвентаризація майна і стану розрахунків
Необхідність вільно оперувати інформацією про фактичний стан справ є життєво необхідною для будь-якого господарюючого суб’єкта і диктується сучасними умовами господарювання.
З метою забезпечення достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності на підприємствах проводиться інвентаризація майна та фінансових зобов’язань.
Під інвентаризацією слід розуміти перевірку та оцінку фактичної наявності об’єкту контролю, яка здійснюється шляхом спостереження, вимірювання, реєстрації з подальшим порівнянням отриманих даних з обліковими показниками. Інвентаризації притаманний комплекс наступних господарсько-правових ознак:
- здійснення на підставі розпорядчого документу колегіальним органом;
- виявлення кількісних і якісних характеристик об’єкту;
- реєстрація та оцінка фактів;
- нормативно-правове регулювання;
- бухгалтерська обробка документів;
- узагальнення та реалізація результатів;
- прийняття рішень.
Інвентаризація, як один з елементів методу бухгалтерського обліку тісно взаємодіє з оцінкою, калькуляцією, подвійним записом, балансом.
В системі елементів методу бухгалтерського обліку інвентаризація як елемент має певну самостійність і незалежність. В ієрархічній системі цей елемент як засіб контролю може зайняти будь-яке місце після документації. В свою чергу, в практичному аспекті інвентаризація впливає на всі елементи системи методу бухгалтерського обліку.
Метою інвентаризації є порівняння фактичної кількості та стану майна, що є в наявності, незалежно від його місцезнаходження з даними бухгалтерських записів.
Основними цілями інвентаризації є:
- виявлення фактичної наявності майна;
- перевірка повноти відображення в обліку зобов’язань;