Курсовая работа: Аналіз впливу непрямого цінового регулювання на ринкову рівновагу

4) об’єктивних співвідношень у цінах на промислову і сільськогосподарську продукцію, що забезпечує еквівалентність обміну;

5) розширення сфери застосування вільних цін;

6) підвищення якості продукції;

7) соціальних гарантій для низькооплачуваних і малозабезпечених громадян, включаючи систему компенсаційних виплат у зв’язку із зростанням цін і тарифів;

8) створення необхідних економічних гарантій для виробників;

9) орієнтація цін внутрішнього ринку на рівень світового ринку[7].

Як показав досвід, у сучасній світовій практиці відзначається посилення ролі держави в економічному житті суспільства. Це проявляється в розробці системи нормативних актів, спрямованих на регулювання ринку, банківської діяльності, митних правил, цін і зарплати, соціального захисту населення, контролю за діями монополістичних утворень тощо.

Особлива увага приділяється регулюванню діяльності суб'єктів природних монополій. При регулюванні цін (тарифів) на товари суб'єктів природних монополій враховуються:

витрати, які згідно з законами про оподаткування відносяться на валові витрати виробництва та обігу;

податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів;

вартість основних виробничих фондів, амортизаційні відрахування, потреби в інвестиціях, необхідних для відтворення основних виробничих фондів;

очікуваний прибуток від можливої реалізації товарів за різними цінами (тарифами);

віддаленість різних груп споживачів від місця виробництва товарів;

відповідність якості товарів, що виробляються (реалізуються), потребам споживачів;

державні дотації та інші форми державної підтримки.

В умовах перехідного періоду цінова політика держави в Україні повинна бути спрямована на ліквідацію цінових деформацій, які мають місце в національній економіці, забезпечення реального зближення національних і світових цін шляхом регульованої та контрольованої з боку держави поетапної лібералізації цін, поступового переходу до вільного регулювання.

Втручання держави у процеси ціноутворення передбачає, насамперед, спостереження за рівнем цін. Цим займаються контрольні стратегічні управління.Господарські суб’єкти зобов’язані у встановленому порядку подавати необхідну інформацію для здійснення контролю за правильністю встановлення і застосування цін. Органи державної влади уповноважені здійснювати контроль за додержанням державної дисципліни цін. Державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних цін і тарифів. При цьому в сфері дії вільних цін контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог антимонопольного законодавства.

2.2 Аналіз наслідків надання субсидій виробникам вітчизняного біопалива

Парламент України, згідно з законом від 20 червня 2009 року, надав виробникам біопалива десятирічні пільги зі сплати імпортного мита, акцизу та податку на прибуток [10]. Це повинно дозволити вийти на ринок біопалива компаніям з щорічною потужністю не менше 5 тис. т. Втім, ринку збуту біопалива в Україні поки що немає – нафтопереробники не готові виробляти новий вид бензину.

Верховна рада прийняла закон № 1114 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо сприяння виробництву та використанню альтернативних видів палива". Документ з 1 січня 2010 року на десять років звільняє від сплати 25-відсоткового податку на прибуток від продажу біологічних видів палива, отриманих шляхом бродіння біомаси. До таких видів палива відносяться біоетанол, біобутанол, біодизель, біогаз і біоводород. Зекономлені кошти повинні направлятися на переоснащення матеріально-технічної бази виробників біопалива. Таким чином, собівартість нашого біоетанолу буде значно нижче, ніж у компаній, змушених вкласти кошти в купівлю дорогого обладнання та сировини "[7].

Таким чином, стає можливим широке використання біомаси (точніше, продуктів її енерготехнологічної переробки) для виробництва електроенергії за найдосконалішою технологією.

За різними підрахунками, сільськогосподарський комплекс України спалює в середньому за рік 2 млн. тонн дизельного палива і 700 тис. тонн бензину.А 2008 року при ціні дизпалива і бензину по 7 грн. за літр агросектор на придбання тільки пального витратив 16 млрд. грн.

Зараз у країні виробляють близько 18-20 тисяч тонн біодизеля. Згідно з державною програмою, до 2010 року його використання в нас, як і в Європі, має збільшитися до 5,75% від загального використання пального, а до 2015 року – до 15%. Виробництво якісного біодизеля можна організувати на різних підприємствах. На дрібнотоннажних установках – до 3 тисяч тонн за рік, на регіональних заводах – до 30 тисяч тонн і на підприємствах державного значення – до 100 тисяч тонн. Майбутнє за невеличкими підприємствами потужністю до десяти тисяч тонн палива в рік.

Головна беззастережна перевага альтернативного варіанта під час порівняння його з традиційним полягає в тому, що у хід може йти вся біомаса (наприклад: стебла соняшника, кукурудзи, гілки дерев, святкові ялинки тощо).

Учасники ринку не поспішають використовувати біокомпонент у виробництві палива.На дев'ять років буде скасовано імпортне мито на обладнання та комплектуючі, призначені для виробництва палива, а підприємства зможуть скористатися прискореною амортизацією. Ліцензії на виробництво біопалива зможуть отримати підприємства потужністю від 5 тис. т на рік. Акцизний збір з біопалива буде стягуватися за нульовою ставкою.

Рис.2.1. Наслідки надання субсидій виробникам біопалива

Субсидії покривають частину витрат виробника і дозволяють збільшити пропонування. Тому крива пропонування буде зміщуватись праворуч на величину наданої субсидії по вертикалі. У точці нової рівноваги Е₁ ціна пропонування P_S відрізняється від рівноважної – ціни попиту P_D, за якою купують товар покупці, на величину субсидії (sub): P_S – P_D = sub. Площа прямокутника P_S P_D E₁ A відповідає загальній сумі субсидії. За інших рівних умов з наданням субсидії виробникам рівноважна ціна знизиться, а рівноважний обсяг продукції зросте. Для покупців ціна знизилася, що звеличило об'єм попиту, а для продавців підвищилася, що збільшило об'єм пропозиції. В результаті рівноважна кількість збільшилася.

Екологічні наслідки використання найбільш поширених нині різновидів біопалива істотно різняться між собою. Проаналізувавши 26 його різновидів, учені встановили, що тільки 21 різновид забезпечує під час згорання менше забруднення атмосфери, ніж традиційний бензин – у середньому на 30% [13]. Проте якщо врахувати весь комплекс екологічних наслідків їх застосування (зокрема й витрати при виробництві), то виправданими виявляться лише 12 різновидів палива.