Курсовая работа: Бджільництво
Квітковий пилок. Бджоли крім нектару, збирають з квіток рослин пилок, який є джерелом білкового корму, а також містить жири, вітаміни, мінеральні солі та інші речовини. Пилок необхідний для нормального розвитку і життєдіяльності бджіл і розплоду. Обчислено, що для 1000 комірок з бджолиним розплодом потрібно 100 г меду, 50 г пилку і близько 30 г води. Трутневий розплід споживає корму майже в два рази більше. Таким чином, перерва в забезпеченні бджіл пилком може викликати припинення розвитку розплоду.
Хімічний склад пилку у різних рослин в кількісному відношенні теж не однаковий, але у всіх він відносно багатий на білки, жири, солі, ферменти й вітаміни.
До мінеральних речовин, що входять до складу пилку, належать: сірка, калій, натрій, залізо, алюміній, кальцій, магній, марганець, кобальт, іридій, цинк, миш’як, платина, молібден, хром, кадмій, стронцій; до складу азотистих речовин пилку входять численні амінокислоти у вільному стані чи в складі білків. Високий вміст білків, амінокислот, ферментів, вітамінів, солей зумовлює дуже велике значення пилку в живленні бджолиного розплоду і молодих бджіл, а також можливість використовувати його для людини з дієтичною і лікувальною метою.
Бджоли збирають пилок з квіток різних диких і культурних пилконосних рослин і складають його в комірки стільників, де він під впливом ферментів перетворюється в пергу. Зверху бджоли заливають пергу медом і запечатують комірки восковими кришками. Перга за хімічним складом відрізняється від пилку.
В порівнянні з пилком перга містить менше білків, але збільшується кількість цукру (за рахунок меду) і підвищується кислотність, завдяки чому вона краще зберігається.
Для збору пилку бджоли роблять за день від трьох до п’яти вильотів і витрачають на кожний з них від 30 хвилин до 2 годин.
Найбільшу кількість обніжжя приносять бджоли у вулик з 7 до 11 години, коли достигає пилок. Вага одного обніжжя від 0,008 до 0,015 г.
В нормальній сім’ї звичайно працює на збиранні пилку до 20-30% бджіл. Вони приносять за день 100-400 й більше грамів пилку. Підраховано, що за сезон сім’я бджіл збирає 25-30 кг пилку, а іноді й більше.
Оскільки живлення пилком і пергою необхідне для життя бджолиних сімей не тільки в період його збирання, але і коли він відсутній в природі, пасічник повинен мати в запасі необхідну кількість медово-пергових рамок також на випадок несприятливої погоди, коли бджоли не можуть вилетіти з вулика. Можна практикувати ручне збирання пилку чи збирання його пиловловлювачем. При ручному збиранні з дерев, що дають багато пилку (ліщина, вільха, тополя та ін.), зрізують чоловічі суцвіття (сережки), підсушують їх у теплому приміщенні, розклавши на папері, а потім витрушують з них пилок і збирають його у скляні банки з щільними пробками.Правильно висушений пилок довгий час зберігається в герметично закритій тарі, при цьому його цінні властивості майже не змінюються. В останні роки почали застосовувати пилок при лікуванні ряду захворювань, в косметиці, в дієтичному та дитячому харчуванні.
Відомо також, що пилок і нектар деяких рослин можуть бути отруйними і внаслідок цього небезпечними для бджіл і людини. По пилкових зернах, виявлених у меді, можна встановити, з яких рослин бджоли збирали пилок і нектар. Пилок отруйних рослин дає можливість діагностувати такі гострі захворювання бджіл, як нектарний та пилковий токсикози.
Бджолиний клей (прополіс). Його бджоли виробляють з клейких речовин, що виділяють деякі дерева (тополя, каштан), та з речовин іншого походження. Залежно від виду рослини, з якої бджоли беруть клей, він має різний колір і склад, містить близько 55% смол і бальзамів, близько 30% воску і до 10% ефірних масел, квіткового пилку та інших домішок. В прополісі є також залізо, мідь, марганець, цинк, кобальт та інші елементи.
Найбільш інтенсивно бджоли збирають прополіс веною, коли стоять холоднуваті вечори. Бджоли використовують прополіс для замазування щілин у вулику, скорочення льотка, полірування комірок, приклеювання рамок, замазування шкідників, які потрапили у вулик, і т. ін.Прополіс застосовують для виготовлення високоякісних лаків. Лак, до складу якого входить прополіс, засихаючи, робить поверхню гладкою, дзеркальною і стійкою проти дії гарячої води. Останнім часом прополіс набуває значення в медицині.
Медяна роса і падь. В деякі періоди пасічницького сезону, при відсутності взятку з квіток, бджоли збирають медяну росу і падь.
Медяна роса — ще солодкий сік, що виступає на листках дерев і трав'янистої рослинності. З'являється здебільшого сухими ранками під впливом різкої зміни температури дня і ночі. Медяна роса виділяється продихами листків. Вона зустрічається в меншій кількості, ніж падь, але як повноцінний корм на зиму також непридатна. За хімічним складом медяна роса подібна до нектару більше, ніж падь.
Падь — цукриста густа рідина, - що її виділяють попелиці, листоблішки та червеці. Падь, яку збирають бджоли, виділяє 71 вид пепелиць, кілька видів листоблішок та червеців.Всі ці комахи живляться соками рослин, їх організм забирає з соку рослин головним чином білки та деяку кількість цукрів, а виділяє, як випорожнення, продукти розкладу – небілкові азотисті сполуки, значну кількість незасвоюваних цукрів та надлишок мінеральних солей. Найчастіше бджоли збирають падь з липи, ліщини, верби, клену, дуба, яблуні, береста, сосни та інших.Хімічний склад паді залежить від виду рослин, часу живлення комах і від місцевості. За своїм складом падевий мед відрізняється від квіткового: в ньому значно більше декстрину, азотних речовин та мінеральних солей, особливо калійних.Для зимівлі бджіл падевий мед непридатний. Щоб запобігти збиткам, яких завдає бджільництву падевий токсикоз бджіл, необхідно своєчасно виявити домішки паді в зимових кормових засадах, повністю їх відкачати і замінити на доброякісний мед або цукор.
4. Використання продуктів бджільництва в різних галузях народного господарства
Цілющий мед
Натуральний мед – продукт життєдіяльності квіток і бджіл. Хімічний склад залежить перш за все від його походження, природних та кліматичних умов. Мед містить близько 60 різних речовин. Головною складовою частиною всіх сортів меду є вуглеводи: глюкоза (виноградний цукор) та фруктоза (плодовий цукор). Крім того, мед має до 20% води та багато інших речовин.
Мед вживають при виразці шлунка, хворобах серця, печінки, захворюваннях шкіри та очей, лікуванні ран, фурункулів та карбункулів, туберкульозі, різних виснаженнях та ін.
Мед широко використовується в кондитерській промисловості. Великим попитом у населення користуються цукерки і карамелі. У нашій країні удосконалюється технологія виготовлення медових напоїв, які мають лікувальні властивості, містять вітаміни та інші важливі сполуки, необхідні для життєдіяльності організму людини.
У народі знають, що печиво з медом довго не псується. Вершкове масло, яке покрите медом, довго зберігається, а сигари не висихають, не кришаться і мають приємний аромат.
У народній медицині найбільш ціниться липовий мед, який має чудовий аромат та смак і цілющі властивості при простуді. Мед розпізнають перш за все за походженням. Існують монофлорні меди (акацієвий, гречаний, малиновий), які зібрані з одного якого-небудь медоноса, і поліфлорні – одержані з багатьох медоносів (луговий, лісовий, гірський).
Бджоли збирають мед з багатьох лікарських рослин, а тому такі меди мають лікувальні властивості. Крім квіткового меду, існує ще падевий, який бджоли збирають з паді тваринного та рослинного походження. Для людей такий мед не шкідливий, але непридатний для зимівлі бджіл, оскільки має багато мінеральних солей.
4.1 Радять лікарі
При простуді мед рекомендується вживати з гарячим чаєм або молоком на ніч (одна столова ложка на один стакан чаю чи гарячого молока), з соком лимона (100г меду і сік одного або половини лимона).
Коли людина хворіє на грип, то готують медово-часникову кашку: очищений часник натирають на терці, змішуючи з медом у співвідношенні 1:1 і приймають по одній столовій ложці на ніч, запиваючи теплою водою.
Медову маску можна виготовляти, взявши 100г меду і один лимон. Таку маску наносять тонким шаром на шкіру обличчя і залишають на 5–10 хвилин, потім змивають водою. Вона запобігає утворенню морщин при сухій та нормальній шкірі.
При виразках рекомендується вранці приймати 30–60г меду, вдень 40–80 і ввечері – 30–60г. Для лікування довго незаживаючих ран готують мазь з меду, риб'ячого жиру і ксероформу, її накладають на очищену рану у вигляді пов'язки.
Народна медицина рекомендує при туберкульозі вживати мед з жирами. Для цього беруть: 100г меду, 100г вершкового масла, 100г смальцю або гусиного жиру, 15г алое і 100г какао. Всю цю суміш потрібно розігріти разом (але не кип'ятити) і приймати по одній столовій ложці на стакан гарячого молока два рази на день (вранці та ввечері).