Курсовая работа: Безготівкові розрахунки

Розрахунки платіжним дорученням можуть здійснюватись:

- за фактично отриману продукцію (виконані роботи, надані послуги, тощо);

- у порядку попередньої оплати, якщо такий порядок розрахунків установлено законодавством та обумовлено в договорі;

- для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств;

- для сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів;

- в інших випадках – відповідно до укладених договорів та вимог чинного законодавства.

Платіжна вимога-доручення – розрахунковий документ, який складається з двох частин:

верхньої – вимоги одержувача безпосередньо до платника про сплату зазначеної суми коштів;

нижньої – доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок одержувача.

Платіжна вимога-доручення надходить до підприємства-платника із заповненою верхньою частиною від банку платника, через банк одержувача. Після заповнення нижньої частини платником вона відправляється для виконання до банку платника.

Без згоди юридичних та фізичних осіб – суб`єктів підприємницької діяльності – списання (стягнення) коштів, що перебувають на їхніх рахунках у банках, не допускається, за винятком випадків, установлених законами України, а також за рішеннями судів, арбітражних судів та за виконавчими написами нотаріусів.

Розрахунковий документ на безспірне списання (стягнення) коштів оформлюється на бланку платіжної вимоги і подається стягувачем, державним виконавцем до установи банку, що його обслуговує, у трьох примірниках.

Платіжні вимоги приймає банк стягувача протягом десяти календарних днів з дня виписки. День заповнення платіжної вимоги не враховується.

Документом, за допомогою якого банк здійснює списання з поточного рахунка підприємства плату за розрахунково-касове обслуговування, є меморіальний ордер.

Чек – документ, що містить розпорядження власника рахунка (чекодавця) установі банку-емітента (банку, що видає чекову книжку), яка веде його рахунок, сплатити чекодержателеві (отримувачу коштів за чеком) зазначену в чеку суму коштів. Чеки часто використовуються для розрахунків з юридичними і фізичними особами за отримані товари, виконані роботи, надійні послуги з метою скорочення розрахунків готівкою. Розрахунки чеками можуть здійснюватись за допомогою:

а) чекових книжок, зброшурованих по 10, 20, 25 аркушів, що є бланками суворої звітності;

б) розрахункових чеків, які використовуються фізичними особами при здійсненні разових операцій.

Строк дії чекової книжки – один рік, а розрахункового чека 3 місяці.

Невикористані розрахункові чеки після закінчення строку дії чекової книжки або використання коштів чекового рахунка підлягають поверненню до банка-емітента, який їх погашає. За бажанням клієнта банк може продовжити строк дії чекової книжки або поповнити її ліміт.

При акредитивній формі розрахунків банк, за дорученням свого клієнта (заявника акредитива), зобов`язаний:

- виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставленні товари, виконанні роботи, чи надані послуги;

- надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

Загалом при використанні акредитивної форми розрахунків в операціях беруть участь:

а) заявник акредитива – платник, який звернувся до банку, що його обслуговує, для відкриття акредитива;

б) банк-емітент – банк платника, що відкриває акредитив своєму клієнту;

в) бенефіціару – юридична особа, на користь якої виставлений акредитив (продавець матеріальних цінностей, виконавець робіт);

г) виконуючий банк, що здійснює платіж за акредитивом.

Інкасо – вид банківської операції, який полягає в отриманні банком грошей за різними документами (векселями, чеками) від імені своїх клієнтів і зарахуванні їх в установленому порядку на рахунок отримувача коштів (цей вид розрахунків переважно використовується при розрахунках з іноземними контрагентами).

Поширення набувають розрахунки за допомогою банківських платіжних карток. Вони можуть застосовуватись: