Курсовая работа: Борис Грінченко - редактор і упорядник "Словаря української мови"

Щодо складу словника, розміщення у ньому матеріалу і методу викладу необхідно зробити наступні зауваги:

1) з географічних назв у словник включено лише назви націй, частин світу, держав, країн і великих українських міст:

Американець, нця, м. Американець. Американець Франклін первий показав, що грім буває од громовини. Ком. ІІ. 66 [2, c. 7];

Північ, ночі, м. 1) Полночь. Нема мого миленького, що карії очі, ні з ким мені розмовляти, сидя до півночі. Мет. 2) Съверь. А там далі, на північ, на високому шпилі стояла церква. Левиц. Пов. 4 [2, c. 157];

Молдава и молдова, ви, ж. Молдавія. Каменец. у. [2, c. 440];

Львів, вова м.Львовъ, Лембергъ (городъ в Галиціи). Львів не всякому здорів. Ном. № 718 [2, c. 384].

2) у словник включені пестливі і збільшені іменники, пестливі прикметники і прислівники, вищий та найвищий ступені порівняння прикметників і прислівників (якщо вони мали певні особливості у значенні чи відходили від основних правил творення);

Ненька, ки, ж. Ум. отъ неня [2, c. 552];

Вовцюга, ги, м. Ув. отъ вовк. К. ЦН. 196 [2, c. 245].

3) у словнику наявні дієприкметники, які вживаються як прикметники або набули особливого значення, або мають відхили від основних правил творення;

Співливий, а, е = Співучий. Які співали баби. Черниг. г. Соловей инший удасться дуже співливий. Волч. y. [2, c. 176].

4) доконані і недоконані види дієслів у словнику пояснюються разом при недоконаній формі, а від доконаної форми зроблена примітка;

Каювати, каюю, юєш, гл. Рубить въ деревъ замки для связи. Ниж. 181 [2, c. 229].

5) для деяких технічних термінів у словнику додані малюнки,а також доданий опис усіх частин механізмів [2, c. 380];

6) усі слова з префіксом у знаходяться у словнику на літеру У (незважаючи на те, що деякі слова можуть набувати префікс в без зміни значення слова), а на словах на літеру В робили примітки;

Утікачка, ки, ж. Бъглянка [2, c. 364];

Вт…См. Ут… [2, c. 258]

7) теж саме було зроблено для префіксів від і од. Слова розміщені на літеру В, а примітки – на О;

Відзиватися, ваюся, єшся, сов. в. відізватися, звуся, вешся, гл. Отзываться, отозваться. Чуб. I. 141 [2, c. 213].

8) у словнику подані слова на букву Ф, хоча для українського народу характерна вимова слів з хв або х;

Филижанка, ки, ж. Чайная чашка. А послі танців варенухи по филижанці піднесли. Котл. Ен. I. 20 [2, c. 376].

9) для дієслів з префіксальним і зроблені примітки;

Ізз…См. Зз… [2, c. 197];

Іззісти…ззісти, злім, ззіси, гл. Съъсть. Адам ззів кисличку, а у нас оскома на зубах. Ном. № 125 [2, c. 151].

10) у загальний алфавіт словника «Список крестных имён людей» не входить, він поданий спеціальним додатком.

Анна, ни, ж. = Ганна. Чуб. ІІІ. 95 [2, c. 548].

Палинар, ра, м. Аполлинарій. Лохв. у. [2, c. 558].

Cпосіб обробки кожного слова такий: над словом ставиться наголос (де необхідно – подвійний), виняток становлять лише слова, взяті зі словника І.Верхратського, який не ставив наголос у своїй роботі. У списку скорочень до слів подаються граматичні особливості. При іменниках зазначається родовий відмінок однини, при дієсловах – 1-ша і 2-га особа однини теперішнього часу, виняток становлять дієслова з префіксом по недоконаного виду, які позначають дію, виконану декількома предметами один за одним (наприклад: хлопці похрипли, люде поперескакували через рівчак): при них зазначається 1-ша і 2-га особа множини. Для пояснення слів підбирався найбільш близький російський синонім (або декілька), якщо ж такого синоніма не було знайдено – використовувався описовий спосіб. Сумнівні переклади помічені знаком питання. Слова, значення яких було невідомим, залишалися без перекладу, але з прикладом або щонайменше з точною приміткою на джерело.