Курсовая работа: Доходи та витрати комерційного банку
- на першому етапі уточнюються об'єкти, мета і задачі аналізу, складається план аналітичної роботи;
- на другому етапі розробляється система різних показників, за допомогою яких характеризується об'єкт аналізу;
- на третьому етапі збирається і готується до аналізу необхідна інформація (перевіряється її точність, приводиться в порівнянний вид і т.д.);
- на четвертому етапі проводиться порівняння фактичних результатів з показниками плану за звітний період, фактичними даними минулих років (періодів) з основними показниками банків-конкурентів і т.д.;
- на п'ятому етапі проводиться детальний аналіз зібраної інформації за допомогою різних методів аналізу банківської діяльності;
- на шостому етапі виявляються відхилення фактично отриманих результатів від планових або нормативних, а також причини таких відхилень і можливості по їхньому усуненню (або поліпшенню);
- на сьомому етапі на підставі результатів аналізу пропонуються рекомендації з удосконалення управління активно-пасивними операціями (зміна структури активів і пасивів з мінімальним рівнем різних банківських ризиків).
При проведенні аналізу банківської діяльності необхідно мати аналітичні матеріали, які б дозволили одержати достовірну, повну і всебічну інформацію про банк: його фінансове становище і результати його діяльності. Такою інформацією насамперед є: баланс банку і звіт про прибутки і збитки.
2.1 Основні методики оцінки доходів
Для оцінки доходів та видатків, необхідно спочатку визначити питому вагу груп доходів та видатків в загальній сумі доходів та видатків. Для цього ми розносимо доходи та видатки по вищезазначених групах та визначаємо їх питому вагу в валових доходах та витратах.
Зростання процентних доходів переважно може відбуватися внаслідок двох факторів:
* збільшення середніх залишків за виданими кредитами;
* підвищення середнього рівня застосовуваної процентної ставки за кредит.
Вплив першого фактору на одержання банком доходу може бути визначений формулою:
DVP = (V1 – V2)*r1,
в якій V2 — середні залишки за виданими кредитами в періоді, що аналізується;
V1 — те ж саме в попередньому періоді;
r1— середній рівень процентної ставки в попередньому періоді.
Виміряти вплив зміни середнього рівня процентної ставки на дохід банку можна згідно із формулою:
DRr=(r2 – r1 )*V1,
в якій r2 — середній розмір процентної ставки, що береться за користування кредитом у періоді, який аналізується;
r1 — середній розмір процентної ставки, що є платою за користування кредитом у попередньому періоді;
V1 — середні залишки за виданими кредитами в попередньому періоді.
Вплив обох факторів на динаміку банківського доходу можна виразити за допомогою формули: DP=DPV*DRr.
Проведений аналіз дає фінансовому менеджерові можливість здійснювати кількісну оцінку того, який з двох факторів більшою мірою відобразиться в процентному доході.
Зростання середнього рівня позичкового процента, зумовлене підвищенім частки високо ризикових кредитів і простроченою заборгованістю, потребує поглибленого додаткового аналізу з метою забезпечення ліквідності банку й фінансової стійкості банку.
Наступний етап аналізу процентних доходів полягає в дослідженні їхньої структури. В цілому серед українських банків останніми роками спостерігається тенденція зниження частки процентних доходів в їхньому загальному обсязі. При цьому непроцентні доходи збільшуються переважно за рахунок розширення обсягу касово-розрахункового обслуговування. З одного боку, це явище позитивне, бо свідчить про розширення кількості клієнтів, збільшення кількості послуг за розрахунково-касовим обслуговуванням. З іншого боку, ці цифри також свідчать про нерозвиненість в Україні ринку послуг взагалі і факторингових, лізингових, трастових, які посідають істотне місце в діяльності західних банків, зокрема.
В аналізі та управлінні процентними доходами, на наш погляд, слід виходити з деяких висновків.
По-перше, зростання надходжень процентів за короткостроковими, позиками порівняно з довгостроковими в умовах інфляції слід розцінювати позитивно, тому що лише короткострокові й над короткострокові вкладення можуть виявитися ефективними і визначити швидкість знецінення національної грошової одиниці.
По-друге, з точки зору перспективи не можна повністю відмовитися довгострокових позик, які найбільшою мірою зазнають негативного впливу інфляції. Участь банку в довгострокових проектах може в майбутньому принести значні доходи, що окупить теперішні втрати. За довгостроковими позиками доцільно встановлювати "плаваючу" процентну ставку. Оптимальна частка процентів, що надходить за довгостроковими позиками, в загальному обсязі процентних доходів, очевидно, не повинна перевищувати 15% для банків, які не займаються інвестиційною діяльністю.