Курсовая работа: Другий вимір у творчості Селінджера

1) “Чудовий день для бананових оселедців”. “Головне почуття” – кохання.

2) “Дядечко Віггілі в Коннектикуті”. “Головне почуття” – сміх, іронія.

3) “Перед війною з ескімосами”. “Головне почуття” –жалість.

4) “Людина, Яка Сміялася”. “Головне почуття” – гнів.

5) “В човні”. “Головне почуття” – мужність.

6) “Присвячується Есме, з любов’ю та усілякою гидотою”. “Головне почуття” – страх.

7) “І ці губи, і очі зелені”. “Головне почуття” – відраза.

8) “Голубий період де Дом’є –Сміта”. “Головне почуття” – відвертість.

9) “Тедді”. “Головне почуття” – спокій, що веде до відречення від світу.

Насичуючи “Дев'ять оповідань” прихованим змістом дхвані, Селінджер навряд чи звертається лише до обраних “знавців”, мова про яких йшла раніше, оскільки людей, знайомих з основами староіндійською поетикою, не так вже й багато (навіть серед літературознавців). Письменник, очевидно, впевнений, що, звертаючись до витончених категорій і літературної техніки санскритської поетики, він підсилює гуманістичне звучання новел, наповнюючи їх загальнолюдським змістом.

Обраний Селінджером в якості епітета до “Дев'яти оповідань” коан Хакуїна, мабуть, слід розглядати не лише як натяк на те, що в буквальному значенні оповідань, окрім їх реалістичного змісту існує також зміст прихований, не лише як констатацію неможливості обміркованого вирішення життєвих проблем, а й як ідеалістичне ствердження існування двох світів – видимого й прихованого, матеріального й духовного, реального та ірреального. Іншими словами, окрім “звуку оплеску двох долонь”, стверджується існування “звуку оплеску однієї долоні”.

Підсумовуючи усе, що було сказано вище, сама собою напрошується думка: пошуки прихованого ефекту, що проявляється в “Дев'ятьох оповіданнях” можна починати з назви, не дивлячись на її, здавалося б, невиразність і простоту. В назві наявні три “шари” змісту. По-перше, буквальний зміст – у книгу включено дев'ять оповідань. По-друге, людині, знайомій з основами староіндійської поетики, цифра “9” повинна нагадувати про дев'ять “поетичних настроїв” (раса), використаних при побудові оповідань. І, нарешті, назва також містить натяк на філософську позицію автора, оскіль