Курсовая работа: Еколого-ценотичні особливості та представленість родини бобових у флорі України

Рід Зіновать, Рокитник (Chamaecytisus)

Чагарники з трійчастимилистками. Квітки жовті, зібрані в головчасті або китицевидні суцвіття.

Чашечка трубчаста; човник віночка тупий; усі тичинки зрослися в трубочку;стовпчик на верхівці трохи зігнутий. Біб довгастий або лінійний. В Україні росте 17 видів цього роду. На схилах, узліссях, в чагарниках майже по всій Україні росте З. австрійська (Ch. austriacus) — кущ заввишки 30-60 см з густим притиснутим сірим опушенням, з кінцевими щитковидно-головчастими суцвіттями.

На степах і кам'янистих схилах по всій Україні росте з. руська (Ch. ruthenicus) — притиснуто-сірувато--короткоопушений чагарник заввишки 60-180 см. з квітками (по дві-п'ять) у пазухах листків.

2.3 Рослини з перисто-складними листками

Рід Горох (Pisum). Трав'янисті рослини, звичайно з більшими за листочки прилистками. Листки з двома-трьома парами бічних листочків, закінчуються розгалуженими вусиками, рідше листок з однією парою листочків і закінчується вістрячком. Чашечка дзвоникувата, біля основи коса. Тичинкова трубочка спереду прямо зрізана; нитки тичинок на верхівці дещо розширені. Стовпчик із жолобком на зовнішньому боці. Плід — багатонасінний, двостулковий біб. стиснутий з боків: насінини кулясті або кутасто-кулясті. В Україні росте три види гороху. Найчастіше вирощують г. посівний (P. sativum) - важливу овочеву, кормову та зернову рослину.

Г. посівний (P. sativum) - давня господарськії цінна однорічна культурна рослина, відома майже з часів кам'яного віку. Стебло кволе, розпростерте, чіпке (причіплюється за допомогою листкових вусиків); прилистки великі, квітки білі, біб багатонасінний. Відомо багато сортів гороху, котрі різняться між собою висотою стебла, часом достигання, господарським призначенням (овочеві, кормові, зернові) тощо. Зернові сорти використовують переважно в їжу: насіння їх у стиглому стані містить до 34 % білка, до 45 % крохмалю, до 10 % цукру, а також багато вітамінів, клітковину та ін.

Рід Астрагал (Astragalus). Однорічні чи багаторічні трави, рідше напівкущі або кущі, опушені двороздільними чи простими волосками, рідше голі. Листки непарноперисті, складні, з цілокраїми листочками, але можуть бути н парноперисті, і тоді черешок їх закінчується колючкою. Квітки зібрані в довгих головчастих або колосоподібних китицях; іноді вкорочені. Чашечка дзвониковидна або трубчаста, з п'ятьма майже однаковими зубцями, після відцвітання часто дуже здувається. Човник віночка тупуватий без госторого закінчення. Одна тичинка з десяти вільна. Стовпчик нитковидний, голий. Біб дво- та одногніздий; сидячий або на плодоніжці, з добре вираженою поздовжньою перегородкою, розкривний, перетинчастий або шкірястий, іноді дуже здутий. Насінин багато. Величезний рід, що налічує близько 1800 видів, з них в Україні росте 49 видів астрагалу.

Астрагали поширені переважно в посушливих областях, зокрема в гірських районах Середньої Азії і на Кавказі. Велике практичне значення мають так звані трагакантові астрагали — колючі кущі або напівкущі, при механічному пошкодженні стебел з них добувають камедь, яка широко застосовується як клей, стабілізатор емульсій та суспензій у різних галузях промисловості (поліграфічній, шкіряній, фармацевтичній, парфюмерній та ін.). Окремі види астрагалів є добрими кормовими рослинами на пасовищах і сіножатях.

У природній флорі України види астрагалів ростуть на луках, степових схилах, узліссях і різних відслоненнях. А. солодколистий (Aglycyphyllus) — із великими розпростертими стеблами і зеленувато-жовтими головчастими китицями: а. датський (A. danicus) з пурпурово-фіолетовими голівчастими суцвіттями; а. шерстистоквітковий (A. dnsyanthus) — із жовтими щільними китицями і сильним опушенням та багато інших.

Рід Арахіс (Arachis) налічує майже 30 видів, одно- та багаторічних трав поширених у Південній Америці. Вирощують переважно культурний вид — а. підземний, або земляний горіх (A. hypogaea) - однорічних до 50-75 см заввишки. Стебла численні, прямі або сланкі. Листки з двох пар звичайно опушених листочків, з великими прилистками. Квітки в пазухах листків, яскраво-жовті, рідше оранжеві, підземні й наземні. В підземних квіток самозапилення відбувається в закритих бутонах, у надземних — після запліднення основа зав'язі починає розростатися, утворюючи довгий зігнутий стрижень (гінофор). який на кінці несе зав'язь. Гінофор росте в напрямку до ґрунту, проникає в нього на глибину 8—10 см, де й відбувається розвиток зав'язі та дозрівання плода. Боби 1-6 см завдовжки, дво-, чотиринасінні (рідше одно-). циліндричні, з перехватами. Насіння округле або довгасте, оболонка насінини світло-рожева, червона, темно-коричнева. Використовується головним чином як харчова рослина. Насіння містить 40-60 °о жирної олії. 20-37 °-о білків, підсушене або підсмажене вживається як ласощі. Квітки жовті, клейстогамні і хазмогамні. після відцвітання гінофори їх інтенсивно ростуть і заривають зав'язь у землю, де боби й достигають. Насіння арахісу використовується в кондитерському виробництві для виготовлення халви, як сурогат какао, шоколаду тощо. Найбільші посівні площі в Індії. Китаї, Бірмі, Нігерії, США. Вирощують його також на півдні України, в Середній Азії. Закавказзі.

Рід Еспарцет (Onobrychis). Однорічні або багаторічні трави чи кущі з непарноперистоскладними листками, іноді всі або тільки прикореневі листки, складені всього лише з одного листочка. Прилистки перетинчасті. Суцвіття — більш-менш густа і довга китиця. Чашечка з довгими зубцями. Віночок білий, жовтий, рожевий або пурпуровий; крила коротші від човника. Човник віночка тупий. З десяти тичинок дев'ять зрослися нитками в трубочку, а десята — біля основи вільна, а всередині зросла з тичинковою трубкою. Біб щитоподібно сплюснутий, шкірястий, сітчасто-зморшкуватий, здебільшого вкритий шипами, з однією насіниною (рідше двома-трьома), одногніздною або дуже рідко двогніздий, нерозкривний. Об'єднує близько 170 видів, переважно багаторічників. Більшість їх росте в Євразії та Африці.

Майже всі види еспарцету — добрі кормові трави. В Україні росте 11 видів еспарцету. В Західному Лісостепу на узліссях, сухих луках в чагарниках, відомий є. піщаний з яскраво-фіолетошім віночком з темними смужками. 8-11 мм завдовжки. Досить часто в лісостепових і степових районах зустрічається є. донський (О. tanaitica) з ясно-рожевим віночком завдовжки 7-9 мм.

Найбільше відомий у культурі є. виколистий (О. viciifoliu). Це багаторічник, який добре росте на ґрунтах, багатих на вапно: цінна кормова рослина та добрий медонос.

Рід Горошок ( Vicia). Багаторічні, рідше однорічні трави з висхідними або лазячими стеблами. Листки парноперисті, загальна вісь листка закінчується звичайно розгалуженим або нерозгалуженим вусиком, рідше щетинкою.

Квітки зібрані китицями на пазушних квітконосах або поодинокі чи по дві-три в пазухах листків, звичайно сині, фіолетові або лілово-рожеві, майже сидячі. Чашечка з короткою трубкою і з п'ятьма зубцями, з яких три нижні звичайно набагато довші від верхніх, човник віночка тупий, дев'ять тичинок зрослися нитками в трубку, косо зрізану на верхівці, десята тичинка вільна. Стовпчик на верхівці волосистий. Боби здебільшого багатонасінні, рідше дво-, чотиринасінні.

Великий рід (понад 150 видів), поширений у помірних широтах обох півкуль. Всі вони с цінними кормовими травами. В дикому стані види горошку ростуть на луках, схилах, узліссях, часом як бур'ян у посівах, більшість їх добре поїдає худоба.

В Україні в природному стані росте 31 вид, з яких найбільше поширені: г. мишачий — багаторічник, з довгими китицями голубувато-фіолетових квіток, росте на схилах, луках і полях: г. чотирироздільний (V. tetmspenmi) — однорічник, росте на луках, узліссях і нерідко як бур'ян у посівах; г. вузьколистий (V. angustifolia) — однорічний бур'ян. В культурі найбільш поширеним видом г г. посівний (V. saliva), який дає ніжніш соковитий зелений корм і добре сіно, що містить до 20 % протеїну; у зернівці до 28 °о білка. Рідше вирощують г. волохатий (V. villosa). Обидва останні види мають кволе стебло, тому їх висівають в суміші з вівсом та ячменем або житом.

Рід Боби (Faba) представлений одним видом Б. кормові. Які раніше відносили до роду ViciaViciatabu. Культурні однорічннки до 1-1,5 м заввишки. Стебло пряме, галузисте від основи, чотиригранне, порожнисте. Листки закінчуються вістрям, з однією-чотирма парами великих сизо-зелених (з восковим нальотом) листочків еліптичної форми. Прилистки до 2 см завдовжки, часто з бурою плямою. Квітки в коротких пазушних китицях, великі, білі з темними плямами і смужками на крильцях. Боби 4-35 см завдовжки, сплюснуті або валикоподібні, голі чи бархатисті, молоді -зелені, зрілі — темно-бурі, шкірясті. Насінини великі, 12-20 мм завдовжки, плоскі, овальні чи валикоподібно-вуглуваті. жовті, темно-коричневі або майже чорні. Продовольча і кормова культура.

Насіння містить 28-35 % білка, вживається в їжу сухе і зелене (недозріле). В дикому стані не зустрічається. Як свідчать палеоботанічні знахідки, культивується з кам'яного віку.

Рід Чина (Lathyrus). Однорічні або багаторічні трав'янисті рослини. В деяких видів корені бульбовидно потовщені. Стебла прямостоячі, висхідні, іноді чіпляються за допомогою вусиків. Листки з однією або кількома парами листочків, загальна вісь закінчується простим або розгалуженим вусиком або ж вістрям, дуже рідко листочки зовсім не розвиваються, але є розвинені великі листковидні прилистки, або ж листкова вісь дуже розширена і має вигляд листкової пластинки. Квітки в китицях чи поодинокі, на пазушних квітконосах. Чашечка звичайно коротенька, дещо скошена, біля основи часто з опуклішою, з майже однаковими зубцями або ж верхні зубці дещо коротші. Віночок зі значно довшим, ніж крила і човник, прапорцем. Верхня тичинка вільна, а дев'ять інших зрослися нитками в трубочку, на верхівці прямо обрубану. Боби звичайно сплюснуті з боків, рідше майже циліндричні, дво- або багатонасінні. В Україні росте 28 видів чини.

Соя культурна (GJycinemax) відноситься до головніших культурних рослин світового значення. Майже половина її посівів вирощують в США, а ще приблизно третина — в Китаї. Культивують і на півдні України. В дикому стані невідома. Протеїни сої за амінокислотним складом наближаються до протеїнів м'яса. Насіння містить 15-26% жирної олії, яка використовується для виробництва цукерок, соєвого молока, соусів, а також при виготовленні маргаринів, лаків і фарб. Батьківщина сої. ймовірно, Китай, де вона відома не менше 4-5 тисяч років тому. З Китаю соя спочатку потрапила до Японії і Кореї. До Європи завезена в кінці XVIIIст.

Рід Робінія (Robinia). Дерева або кущі з непарноперистими листками. Прилистки видозмінені в колючки або відсутні. Квітки зібрані в пазушні китиці. Чашечка дзвониковидна, з п'ятьма зубцями, з яких два верхні зрослися між собою. Віночок білий або рожевий, з округлим прапорцем з коротким нігтиком; човник тупий, трохи зігнутий. Тичинок десять, з яких дев'ять зрослися нитками в трубочку. Зав'язь на ніжці; стовпчик зігнутий, з головчастою приймочкою. Біб довгасто-лінійний, сплюснутий. В Україні росте чотири види робінії. У містах і селах та вздовж шляхів найчастіше культивують у нас робінію звичайну, або білу акацію (Robiniapseudoacacia), що походить з Північної Америки. Росте швидко, посухостійка, добрий медонос. В парках і садах іноді вирощують р. клейку (R. viscosa), з рожевими суцвіттями і дуже розтягнутим періодом цвітіння.

Рід Карагана (Caragana). Чагарники з непарноперистими або з чотирма пальчасто-зближеними листочками і плівчастими або колючкоподібними прилистками. Квітки поодинокі або зібрані пучками в пазухах листків. Чашечка короткотрубчаста, з одного боку біля основи розширена, з короткими зубчиками. Віночок частіше жовтий, дев'ять тичинок зрослися нитками в трубочку, десята вільна. Боби лінійно-циліндричні, шкірясті, розкриваються двома стулками. Часто розводять к. дерев'янисту (Caraganaarborescens) з жовтими квітками, родом з Сибіру.

Рід Аморфа (Amorpha). Чагарники з непарноперистими листками, 12-25 см завдовжки, з 8-12 пар овальних, довгасто-еліптичних або майже ланцетних, зісподу сірувато-зелених листочків. Квітки у верхівкових густих китицях. Чашечка фіолетова, притиснуто-білувато-волосиста. Віночок темно-червонувато-фіолетовий, голий, складається лише з одного округло-обернено-яйцевидного прапорця. Біб серповидне зігнутий. 5-8 мм завдовжки. В Україні в садах і парках як декоративну рослину часто культивують а. кущову (A. fruticosa). 100-300 см заввишки, з темно-фіолетовими дрібними квітками в густих китицях. Використовують її також для закріплення схилів і пісків. Походить з Північної Америки.

Досить часто в степовій зоні України вирощують також стифнолобіум японський (Styphnolobiumjaponicum) — дерево з рівним стовбуром, без колючок, з білими, але не дуже запашними квітками, які з'являються в липні-серпні.