Курсовая работа: Етимологія назв музичних інструментів в англійській та українській мовах

· щоб вживати одне слово замість комбінації слів: вправний стрілець – снайпер (англ. sniper), біг на короткі дистанції – спринт (англ. sprint) [5, c. 40].

Запозичення проникають до мови двома шляхами – через усне мовлення (через індивідуальні контакти мовців), через письмове мовлення (через непрямий контакт за допомогою книг та електроніки).

Можна виділити спільний для англійської та української мов елемент серед джерел запозичення. Це так званий класичний елемент (грецький, латинський).

Серед інших джерел запозичення в англійській мові можна виділити скандинавський елемент. Скандинавські слова значною мірою були запозичені між ІХ і ХІІ сторіччям впродовж датських завойовувань. В цей період було запозичено багато слів і деякі з низ наявні в сучасній англійській мові (cake, egg, sky,flat). Скандинавські елементи стали частинами багатьох географічних назв.

Найбільш численними в англійській мові є французькі запозичення. Вони можуть бути розподілені на такі дві групи – запозичення ХІІ – ХV сторіччя та пізніші запозичення (починаючи з ХVІ сторіччя). Ранні запозичення належать до періоду норманських завойовувань. Наповнення англійського словника французькими словами починається в ХІІ сторіччі і досягає великих масштабів в ХІІІ та ХІV сторіччі. Серед найбільш ранніх запозичень були прості короткі слова (air, arm). Зважаючи на те, що органи влади знаходились в руках французів, відбувалося запозичення в юридичній, воєнній, церковній сферах (attorney). Також французькі запозичення охоплювали побутові аспекти життя того часу, такі як слова на позначення соціальних положень, кухарських та ювелірних термінів.

Пізніші запозичення з французької пов’язані із торгівлею та індустрією і належать до ХVІІ - ХVІІІ ст. В цей час також відбувалися запозичення в технічній та філософській сферах.

Іншими мовами, слова з яких представлені в словнику сучасної української мови є італійська, іспанська, німецька, датська та російська, але кількість слів, запозичених із цих мов незначна.

В українській мові найдавнішими запозиченнями є старослов’янські запозичення. Також значну групу становлять германські запозичення, які відбувалися в Х – ХІІІ сторіччях, що є наслідком політичних контактів. Це запозичення у воєнній та суспільно-політичній сферах вжитку. В ХІV - ХVІІ ст. починаються запозичення в юридичній сфері із введенням Магдебурзького права, в ХVІІІ ст. із входженням України до складу Австро-Угорщини виникають запозичення в адміністративній сфері, а потім і в науковій. В ХХ ст. виникають запозичення, пов’язані із війною та агресією.

Численною групою в ряді запозичень в українську мову є польські запозичення, які виникають у ХІV Польські запозичення не лише численні а й дуже важливі, бо охоплюють майже всі сфери життя. Це такі слова як барвінок, вельможний, зичити, кохання, ліжко, підлога, половник.

Інша велика група – російські запозичення, які виникають з 1654 року з початку регулярних контактів між двома країнами. Серед цих запозичень можна виділити групу т. з. сов’єтизмів – слів, що були створені в часи Радянського Союзу і позначають соціальні та політичні феномени того періоду (політрук, ударник, комсорг).

Запозичення ж з інших мов не численні. До них належать білоруські, тюркські, французькі, датські, англійські.

Особливу групу запозичень становлять так звані інтернаціоналізми. Інтернаціоналізми – це здебільшого термінологічні утворення з морфем латинського та грецького походження у різних сферах життя – науки, політики, культури тощо. Їхньою особливістю є те, що ні в грецькій, ні в латині таких слів не було. Такі інтернаціоналізми могли виникати у різних мовах і мають схожу форму і приблизно однаково звучать в українській та англійській мовах [1, 3, 9]

Існують такі типи запозичень: лексичні запозичення, кальки та семантичні запозичення.

Лексичні запозичення – це слова іншомовного походження, що перейшли до мови, що запозичує без втрати лексичного значення та форми: meeting та мітинг, гривня та hryvnya.

Перекладні запозичення (кальки) – це запозичення, які не дотримуються форми оригіналу, а змінюються при перекладі: surplus value та додана вартість. Окрім кальок існують і так звані напівкальки, в яких одна частина слова перекладається, а інша запозичується: television та телебачення.

Семантичні запозичення – це запозичення значення слова іншомовного походження: англійське слово red набуло свого значення "communists", запозичивши його від переносного значення слова червоний "який стосується революційної діяльності, пов’язаний з радянським соціалістичним ладом". Українське слово зелений набуло свого значення "який є захисником природного середовища" (Партія Зелених) під впливом свого англійського двійника green – "relating to or beneficial to the natural environment, concerned about environmental issues and supporting policies aimed at protecting the environment". [5, c. 39]

1.2 Специфіка тематичної групи "Музичні інструменти"

англійський лінгвістичний музичний інструмент

Основоположна класифікація, що базується на акустичних властивостях музичних інструментів, була розроблена французькими музикологами Ф.Гевартом ("Nouveau traite d'instrumentation",1885), В. Ш.Махійоном (англ.Victora Charlesa Mahillona), та вдосконалена австрійськими вченими Е. М. фон Хорнбостела (англ.Ericha Moritza von Hornbostela) i К. Заксом (англ.Curta Sachsa), в1914році. Ця класифікація отримала назвуКласифікації Закса-Хорнбостеля. За цією класифікацією музичні інструменти поділяються в залежності від джерела звуку наступним чином:

1. Ідіофони — джерелом звуку є коливання самого тіла інструменту, напр.дзвін,ксилофон,трикутник,тарілки,кастаньєти, гонги та ін.

2. Мембранофони — джерелом звуку є коливання натягнутої мембрани, по якій вдаряють руками або спеціальним приладом (паличками, калаталкою тощо). До мембрафонів належатьбарабани,литаври,том-томита ін.

3. Хордофони — джерелом звуку є коливання натягнутоїструни(або кількох струн). В залежності від способу, в який музикант видобуває звук зі струни, розрізняють:

- щипкові — струна вщипується пальцем або спеціальним приладом. До щипкових відносяться: (арфа,клавесин,лютня,бандура,торбан, балалайка та ін.);

- смичкові — звук видобувається за допомогоюсмичка́(скрипка,альт,віолончель,контрабас, колесна ліра);

- ударні — по струні вдаряють паличками або молоточками (фортепіано,цимбали, гусла).

4. Аерофони — джерелом акустичних коливань є стовп повітря, замкнений в резонансному просторі стовбуру інструменту. В залежності від способу, в який виконавець збуджує коливання стовпа повітря, аерофони поділяються на:

- флейтові, в тому числі:

· окаринові (у вигляді посудин, напр.окарина),

· повздовжні флейти — інструмент тримають у повздовжному положенні. Розрізняють також одностовбурні інструменти (напр.блок-флейта,сопілка) та багатостовбурні (най, флейта Пана)