Курсовая работа: Формування стратегії державного фінансового контролю в Україні

- кредитний;

- страховий;

- інвестиційний;

- контроль за грошовою масою в обігу.

За формою проведення розрізняють:

- обов'язковий (зовнішній) фінансовий контроль ;

- ініціативний (внутрішній) фінансовий контроль.

За методами проведення фінансового контролю розрізняють:

- перевірки;

- обслідування;

- нагляд;

- аналіз фінансової діяльності;

- спостереження (моніторинг);

- ревізії.

В процесі проведення перевірок на основі звітної документації та видаткових документів розглядаються окремі питання фінансової діяльності та визначаються межі виправлення виявлених порушень.

Обслідування на відміну від перевірки охоплює більш широкий спектр фінансово-економічних показників економічного суб'єкта, який досліджується, для визначення його фінансового стану та перспектив розвитку. [10, с. 78].

Нагляд застосовується контролюючими органами за економічними суб'єктами, що отримали ліцензію на той чи інший вид фінансової діяльності, і передбачає дотримання ними встановлених правил та нормативів.

Наприклад, Національний банк України здійснює нагляд за діяльністю комерційних банків. Недотримання встановлених НБУ нормативів, може бути причиною настання ризику банкрутства та утиску інтересів клієнтів і може призвести до позбавлення ліцензії або припинення її дії.

Аналіз фінансової діяльності як різновид фінансового контролю передбачає детальне вивчення періодичної або річної фінансово-бухгалтерської звітності з метою загальної оцінки результатів фінансової діяльності, оцінки фінансового стану, забезпеченості підприємства власним капіталом та ефективності його використання.

Спостереження (моніторинг) - постійний контроль з боку кредитних організацій за використанням виданої позики та фінансовим станом підприємства-клієнта; неефективне використання отриманої позики та зниження кредитоспроможності може призвести до більш жорстких умов кредитування, вимоги найшвидшого повернення позики.

Ревізія - найбільш глибокий та всеохоплюючий метод фінансового контролю. Це повне обстеження фінансово-господарської діяльності економічного суб'єкта з метою перевірки її законності, правильності, доцільності та ефективності.

Ревізії можуть бути:

- загальними та частковими;

- комплексними та тематичними;

- плановими та неплановими;

-документальними та фактичними (тобто перевірка не лише документів, але і наявності грошей та товарно-матеріальних цінностей).

Ревізії проводяться органами управління по відношенню до підвідомчих підприємств та закладів, а також різноманітними державними та недержавними органами контролю. її результати оформляються актом, на підставі якого приймаються заходи щодо виправлення порушень, відшкодування матеріальних збитків та притягнення винуватців до відповідальності.

1.2 Стратегія розвитку державного фінансового контролю в Україні

Економічні тенденції й наслідки світової фінансової кризи показали необхідність удосконалення фінансово-бюджетної політики й формування відповідних механізмів державного фінансового контролю як вагомої складової фінансової системи країни. Тому розробка Міністерством фінансів, Головним контрольно-ревізійним управлінням України (далі - ГоловКРУ) Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю (далі - Концепція) та її схвалення урядом 22 жовтня 2008 року є важливим і своєчасним кроком у сучасних фінансово-економічних умовах