Курсовая работа: Формування здорового способу життя дітей з неблагополучних сімей
Позиція стосовно соціально запущеної дитини з неблагополучної родини обумовлюється численними складовими:
1) визначенням своєї класифікації неблагополучних родин; появою в ній таких типів родин, що стають неблагополучними через нездоров'я самої дитини, а потім руйнують її психічний стан;
2) виділенням симптомокомплексу психологічних і психопатологічних особливостей, що обумовлюють надмірне реагування дітей на сімейне неблагополуччя;
3) впливом сімейного неблагополуччя на дитину, схильної до загостреного реагування на всілякі несприятливі фактори.
Неповноцінна родина однозначно не займається вихованням дітей - тут діти бездоглядні.
На думку М.І. Буянова, "різні бувають родини, різні зустрічаються діти, так що тільки система відносин "родина - дитина" має право розглядатися як благополучна або неблагополучна" [4].
Неблагополучна для дитини родина - це не синонім асоціальної родини. Звичайно, родина п'яниці або родина наркомана для будь-якої дитини буде неблагополучною, але поняття неблагополуччя варто розглядати в співвідношенні з конкретною дитиною, на кому це неблагополуччя відбивається. Для однієї дитини родина може бути підходящої, а для іншої ця родина стане причиною значних переживань і навіть психічного захворювання. Душа маленької людини дуже ранима і вимагає постійної уваги. Протест дитини виражається в бродяжництві, самовільних виходах з будинку, виборі небажаних друзів, появі різних видів залежностей, протиправних діях. Якщо родина проводить дитині необхідних життєвих "щеплень", то вона легко набуває форми порушеної поведінки: озлобленість, відсутність самостійності, схильність до пияцтва, соціальної пасивності.
У сучасній психолого-педагогічній науковій літературі існує кілька класифікацій неблагополучних родин. Ці класифікації в основному не суперечать, а доповнюють одна одну. Л.С. Алексєєва розрізняє наступні види неблагополучних родин: конфліктна, аморальна, педагогічно некомпетентна й асоціальна родини. Г.П. Бочкарєва виділяє види родин, в основу змісту яких покладені переживання дитини: 1) родина з неблагополучною емоційною атмосферою, де батьки не тільки байдужі, але і грубі, неповажні стосовно своїх дітей, принижують їх волю; 2) родина, де відсутні емоційні контакти між її членами, де має місце байдужність до потреб дитини при зовнішнім благополуччі відносин. Дитина в такій родині прагне знайти емоційно значимі відносини поза родиною; 3) родина з нездоровою моральною атмосферою, де дитині прищеплюються соціально небажані потреби й інтереси, йде залучення дорослими в аморальний спосіб життя.
З.В. Баерунас виділяє варіанти виховних ситуацій, що сприяють появі неадекватної поведінки. А.Е. Личко відзначає чотири неблагополучні ситуації в родині: 1) гіперопіка різних ступенів; 2) гіпоопека, що нерідко переходить у бездоглядність; 3) ситуація, що створює "кумира" родини; 4) ситуація, що створює "попелюшок" у родині. Б.Н. Алмазів виділяє чотири типи неблагополучних родин, що сприяють появі "важких" дітей: 1) родини з недоліком виховних ресурсів; 2) конфліктні родини; 3) морально неблагополучні родини; 4) педагогічно некомпетентні родини. М.Раттер [10] серед обставин, що сприяють появі "важких" дітей, відзначає сімейні травми: конфлікти в родині, недостатність любові батьків, смерть одного з них, батьківську жорстокість або просто непослідовність у вихованні, перебування в дитячому будинку і т.д. М.І.Бешкетників [5] визначив наступні типи родин: гармонічна, що розпадається; родина, що розпалася; неповна; повні деструктивні; псевдосолідарна. На думку І.В.Козубовської [8], об'єктами уваги психологічних служб школи в першу чергу повинні стати родини з несприятливими умовами виховання дітей:
- соціально-демографічними (неповні, багатодітні, батьки розводяться й ін.);
- матеріально-побутовими (малозабезпечені, безробітні й ін.);
- медико-соціальними (батьки-інваліди, алкоголіки, наркомани, психічно хворі й ін.);
- психологічний і соціально-педагогічними (тривожний мікроклімат у родині, емоційно-конфліктні взаємини, педагогічна некомпетентність батьків і ін.);
- соціально-правовими (криміногенний спосіб життя батьків; раніше суджені й ін.).
Різні види депривацій, ступінь їх виразності і тривалість, природні властивості організму дитини, який знаходиться під впливом цих факторів, визначають особливості його розвитку в неблагополучному середовищі родини. На думку дослідників І. Лангмайера, З. Матейчика, Д. Хебба [5], цей стан пов'язаний з такою життєвою ситуацією, де людські психічні потреби не задовольняються досить довгий час. Соціальна депривація, що тісно переплітається з емоційною і сенсорною, приводить до бездоглядності, бродяжництву, ізоляції від психічно здорових людей і появі групи соціально запущених дітей і підлітків.
Спадкоємна і средовая схильність до алкоголю, наркотикам, спадкоємна дегенерація виявляється не тільки в психічних захворюваннях або дебільності, але й у повній емоційній вихолощеності, інакше кажучи, в емоційній тупості, що приводить до соціальної дезадаптації. У суспільстві намічається тенденція росту родин зі спадкоємною дегенерацією: бомжі, злодії, суджені, повії, недоумкуваті. Установи соціального патронажу сьогодні не в змозі вплинути наявними засобами на ці родини.
Фізичний розвиток дитини з неблагополучної родини визначається численними порушеннями його здоров'я, простежуються: травми центральної нервової системи (запалення і струси мозку, порушення у функціонуванні органів зору і слуху); слабкий моторний розвиток (рухове), дефекти й аномалії будови тіла, що грають велику роль у формуванні індивідуальних особливостей характеру дитини, ріст і вага у більшості дітей знаходиться на нижній границі норми через неправильне і нерегулярне харчування, порушення сну, гігієни, хвороб шкіри й ін. Фізіологічний стан дітей виражається також у порушеннях м'язового тонусу, сечовипускання із симптомами, що супроводжуються: безсонням, головними болями, тиками, невиправданою слізливістю. У дітей часто відзначається резидуальне ураження головного мозку, токсична енцефалопатія з розвитком гострих процесів, де є присутнім розірване мислення і несформована мова.
Соціальна позиція дитини підліткового віку визначається небажанням бути схожими на своїх батьків, вони соромляться їх способу життя, відкрито або потай виражають протест. В уявленнях про майбутнє в підлітків з неблагополучних родин переважають девіантні моделі соціалізації. Вони синтезують стиль життя своїх батьків зі способом життя, що йде до нас з екранів телевізорів, рекламних роликів. Це - суміш раціонального й ірраціонального, часом "рожеві мрії" і спосіб життя маргиналів (бомжів, наркоманів і т.д.). На них особливо великий вплив створюють американські фільми про бандитів, кілерів, повій. Не ховаючи цього, вони пишуть про це у творах. У підлітків з неблагополучних родин уже сформовані гедоністичні установки (постійне бажання розважатися, відчувати незвичайний стан, що активно сьогодні підтримується західним кінематографом і суспільною безвідповідальністю). Побутове пияцтво в присутності дітей розглядається як щось природне, характерне для нашої культури і не знаходить в суспільстві гідної протидії. Відношення дітей до цього явища теж позитивне.
Психотравмуюче середовище неблагополучної родини визначає якісно іншу стадію вікового розвитку дитини: пам'яті, уваги, типу темпераменту, розвиненості тих або інших здібностей і т.д. Потребо-мотиваційна сфера, що складає ядро особистості, у дитини з такої родини недостатньо розвинута і до того ж зазнає деформації в негативному напрямку. На думку Л.І. Божовича [6], цим дітям властиво негативне відношення до навчання, що характеризується бідністю і вузькістю мотивів, не сформованістю навчальної діяльності, невміння діяти в пошуку рішень, тривожністю, напруженістю. Пізнавальна сфера цих дітей відрізняється неорганізованістю, а через невміння керувати своєю увагою діти стають імпульсивними. У цілому можна говорити про нерозвиненості пізнавальної сфери цих дітей: відчуттів, сприйняття, пам'яті, мислення, уяви.
Розумовий розвиток дитини, на думку американського дослідника Блума [6], що виріс у неблагополучній родині, відрізняється від його благополучного однолітка розходженням у коефіцієнті розумового розвитку в 20 балів. Для цих дітей характерні елементи сенсорної депривації. Сенсорний голод, що не задовольнявся в родині або школі, у них найчастіше заповнюється яскравими і сильними враженнями вулиці, засобами масової комунікації. Гуркітлива музика сучасних дискотек, енергійні танці, вино, наркотики, дрібне хуліганство дають підживлення формуванню негативної особистості. Проведені вітчизняними (А.В. Запорожець, АН. Леонтьев) і закордонними (Ж. Піаже, Дж. Гібсон, Р. Хелд) психологами дослідження показали величезний вплив образів сприйняття на психіку дитини. Негативні зорові образи зберігаються в пам'яті дітей на довгі роки і, не маючи позитивних образів і позитивних прикладів існування, домінують у свідомості дитини.
Тестування за методикою Роршаха показало, що в дітей з неблагополучних родин, часом ізгоїв у своїх класах, значно розвинуте діюче і наочно-образне мислення: вони цікаві і творчі фантазери, майстри "на всі руки". Ці діти люблять мріяти про краще, але поняття мрії як досягнення важливої і далекої мети їм невідоме. Вони найчастіше хочуть прославитися, стати над людьми або жити, не трудячись, весело і солодко. Емоційно-вольова сфера цих дітей нестабільна. Вона виявляється в яскраво виражених почуттях: афектах, стресах, пагубній пристрасті, різко мінливому настрої або довгостроково зберігається. Визначений тип темпераменту дозволяє дитині по-особливому реагувати на несприятливу обстановку в родині. Це уроджені форми емоційного реагування. Проблеми особистості дітей з неблагополучних родин носять і інші характеристики, пов'язані з потребо-мотиваційною сферою, самооцінкою і рівнем домагань: ці діти частіше інших мають емоційні розлади, що виражаються в різних видах страху, найчастіше хронічного, реального і соціально обумовленого; їм властиві реакції, викликані фактором фрустрації, агресія проти інших, агресія проти себе, апатія, депресія, хвороби волі - абулії. У цих дітей сформоване нездорове відношення до сексуальності: вони бачать непривабливу картину розкутості і відкритості сімейних відносин, їх раннє статеве життя пов'язане з алкоголізмом, наркотиками, злочинністю і нервово-психічними розладами (онанізм, як засіб заспокоєння і відволікання від сімейних неприємностей, розбещення неповнолітніх у гомосексуалізмі). Розбещуючі дії дуже часто відбуваються з дітьми з неблагополучних родин.
У цілому ці діти - з деформацією стрижневих психологічних якостей особистості і з акцентуацією характеру, і темпераменту. Вони не в змозі зробити вольового зусилля: їх заворожують вогонь, видовища. У неблагополучних родинах і в їх дітей відзначені нові особливості формування мотивації (атараксичної) до вживання наркотиків як у сімейному середовищі, так і дитячому оточенні.
Вибір, що людина робить щодня, залежать від його раннього дитячого досвіду. У неблагополучних родинах ігнорування дитини батьками тісно пов'язано з процесами психологічного, фізичного, а часом і сексуального насильства. Дослідники (В. Панок, Ю. Коврижних, К. Костюкова, М. Стельмахович, М. Московка, З. Ільїна) відзначають цю проблему як невід'ємну частину життя дитини в неблагополучній родині. Англійські дослідники проблеми сексуального насильства в родині П. Дейл, Р. Берон, Д. Ричардсон думають, що в основі будь-якої форми насильства, у тому числі і сексуального, лежить насильство емоційне, депривація, відкидання, що автори називають "особливо підступним" і "спричиняючим значний збиток" особистості дитини. Емоційний тиск (постійна лайка, критика, нагадування, що дитина є небажаною, повна втрата уваги до неї) приводить до емоційної і інтелектуальної інвалідизації дітей. У дітей, що пережили емоційне насильство, часто відзначаються збудливість, надмірна сторожкість, сильний гнів, лють, неконтрольовані емоції, агресія. Фізична зневага - закономірне явище ряду неблагополучних дефункціональних родин, коли особистість нездоров'я дитини виявляються в небезпеці: фізичні ушкодження, незабезпечення дитини харчуванням, одягом, житлом, медичною допомогою, контролем. Найбільш схованою формою сексуальних зловживань є сексуальні дії з дітьми в неблагополучних родинах. Дослідники вважають, що вони поширені набагато ширше, ніж фізичне насильство. Ініціаторами частіше є батьки, а жертвами - їх дочки. Разом з тим хлопчики стають жертвами значно частіше, ніж вважалося раніше. Кількість дітей, втягнутих членами родин у сексуальну експлуатацію (дитяча порнографія, проституція), є досить великою, і постійно явно росте.
Система захисту, підтримки і допомоги дитині з неблагополучної родини повинна" містити в собі скоординовану програму корекції, адаптації, реабілітації і реадаптації професіоналів: психологів, медиків, педагогів, волонтерів, соціальних працівників.
Ситуація в суспільстві найбільш негативно позначилася на дітях, що мали погану спадковість, яка в подальшому спричиняла їхній неповноцінний розвиток. Спадковість дитини, негативно чи позитивно впливаючи на її розвиток, багато в чому залежить ще і від існуючих суспільно-економічних, соціально-політичних обставин, психологічних чинників, навколишнього середовища, типу особистості, що розвивається тощо. Наприклад, недостатність харчування в ті часи, зміна якості їжі, її одноманітність, брак жирів, білків, соматичні хвороби разом з тяжким моральним мікрокліматом у родині та в новій школі дали в підсумку набуту невротичну схильність у багатьох дітей з відносно здоровою спадковістю. Люди - акумулятори енергії, яка є результатом впливу минулого індивідуального досвіду і спадкоємних впливів, тож відповідна реакція їх у набагато більшому ступені є результатом впливу минулих роздратувань, ніж даного роздратування, що служить лише приводом для виявлення того, що по суті є результатом минулих впливів. Душевний стан дітей та їхні аморальні вчинки можуть бути ознаками неврозу або психічного виснаження. Медичний термін "невроз" визначає один із видів нервово-психічного захворювання. Невротичні прояви визначаються передовсім тим, як особистість сприймає й оцінює дійсність, своє місце в суспільстві. Більшість неврозів, зазвичай, виникає в періоди вікових криз і є найбільш поширеним видом нервово-психічної патології. Неврози відображають багато проблем людських взаємин - спілкування між людьми, розуміння їх, пошуку свого "Я", самоствердження тощо.
Л.С.Виготський зазначав, що невроз - це така форма захворювання, в якій конфлікт між інстинктами й середовищем призводить до незадоволення перших, до витиснення потягів у підсвідомість, до тяжкого розщеплення психічного життя. Однією з ознак неврозу є виникнення різноманітних за своєю природою емоційних розладів особистості, серед причин яких часом є порушення стосунків у сім'ї.
Діти переживають психічне враження. Багато з них дивляться очима стареньких, у дітей 8-9 років на обличчях немає усмішки. У багатьох настільки розхитані нерви, що одні з будь-якого приводу можуть почати плакати, інші розлючено кинутися на уявного кривдника, дехто - замкнутися в собі. Є випадки психічних захворювань. Але всі ці явища минають, якщо поліпшити загальний фізичний стан дітей.
Лікар Аранович вважає, що симптом "неврозу виснаження" у дітей формується під впливом поганого настрою, через нестійкість психоемоційних утворень, схильність до проявів ознак стомленості за відсутності її причин та через швидку загальну стомлюваність дитячого організму. З боку інтелектуальної сфери відзначається значне пониження здатності до розумової діяльності. Діти ніби ситі завдяки наповненню травного тракту об'ємною вуглеводистою їжею, подоланню почуття голоду або внаслідок самозахисного пристосування та звикання організму до часткового голодування - жирового й білкового. Але внутрішня будова організму підривається одноманітною, погано засвоюваною їжею. Брак достатньої кількості жирів та білків призводить до біохімічних порушень в організмі, що росте. Разом з біологічним впливом психічні моменти соціального походження дають у результаті невропатичні та психопатичні стани. Звідси перевага інтересів та прагнень персервуючих так званих голодних тем, які в декого мають нав'язливий характер та патологічну жадібність до їжі. Як результат - дрібні крадіжки їстівного, відбирання харчів у слабших, обман дорослих. Це так звана гедонічна активність, їстівний та елементарно-самоохоронний зв'язок організму з зовнішнім світом, за якого всі інші його зв'язки обмежуються лише захопленням усього їстівного, приємного, корисного та відкиданням усього неїстівного, неприємного, невигідного без урахування наслідків своїх реакцій. Такий утилітарно-гедонічний механізм зв'язків дитини з зовнішнім світом є найнижчою стадією психізму, притаманного всім живим істотам. Коли він панує над рештою функцій, то поступово деформуються певні підсистеми особистості (когнітивна, емоційно-вольова, поведінкова та інші).
Таким чином, у цих дітей є певна психічна недорозвиненість у сфері соціально-етичних емоцій, певна дефективність. Але при цьому треба мати на увазі, що ця дефективність, інфантилізм поведінки є результатом не недорозвиненості самого організму, а відсутності середовища, яке нормально розвиває реакції дитини, її поведінку в бік вищих порівняно з початковою гедонічною мотивацією форм поведінки. Як стверджує А.Б.Залкінд, "середовище наповнює їхню спрямованість хворим змістом, середовище закупорює їхню самостійність або спотворює шляхи її застосування, але правильно побудоване середовище - зцілює". Хоча це твердження є даниною соціоцентричним поглядам у вихованні, воно не занадто перебільшене стосовно обстежуваного контингенту дітей. Утім, ситуативність наукової позиції згаданого та інших авторів цього напрямку позначилася, як засвідчив процес дальшого функціонування системи профілактики, корекції та реабілітації безпритульності, на змісті, методах і результатах цієї роботи.