Новою якісною характеристикою програми стало здійснення міжвузівських наукових проектів: моніторингу соціального самопочуття й ціннісних орієнтації жінок і чоловіків, наукового проекту "Технології просування жінок у сферу керування", тлумачно-енциклопедичного словника "Жінки провінції", вивчення гендерних аспектів політичного лідерства.

На етапі 2008 - 2009 років до складу міжвузівської мережі дослідників по гендерної проблематиці стали активно включатися лінгвісти, філософи, соціологи.

Тематика наукових досліджень значно розширилася за рахунок таких напрямків, як гендерні аспекти комунікації в російському язиковому спілкуванні, формування гендерної ідентичності в сучасних соціокультурних умовах, гендерні аспекти національної свідомості, гендерньй аналіз життєвих стратегій і систем цінностей суспільства.

Таким чином, до цього періоду відбулася інституціоналізація гендерних досліджень у системі вузівської науки.

Важливим напрямком наукової діяльності вузів стало формування учбово-методичної бази для викладання спецкурсів по гендерної тематиці, сталі розроблятися навчальні посібники, видаватися авторські навчальні програми.

Великий аналітичний і теоретичний матеріал, результати різнонаправлених соціологічних досліджень, якими розташовують наукові колективи, затребуються регіональними органами керування. В 2008 році при активній участі вчених пройшли обласні науково-практичні конференції.

Слід зазначити, що інтерес до проблематики прав людини в студентів і молодих учених з кожним роком росте. У вузах трудяться десятки докторів, кандидатів наук, які використали у своїх дисертаційних дослідженнях тендерну методологію. Вища атестаційна комісія з розумінням ставиться до цієї проблематики.

Є всі підстави затверджувати, що гендерні дослідження й гендерне утворення є сьогодні невід'ємною складовою частиною науково-дослідної й навчальної роботи в системі вищого утворення. Цей напрямок поєднує сотні дослідників і активно сприяє поширенню гендерних знань, гуманітаризації вищого утворення й підготовці наукових кадрів для вищої школи. Широким шарам громадськості стали доступні ідеї й соціальні стратегії XXI століття в області гендерної рівності.

Всі ці результати були б неможливі без Міністерства утворення, ректорів багатьох вузів, які роблять інтелектуальну й матеріальну підтримку гендерним дослідженням як інноваційному напрямку гуманітарної науки. Не можна не сказати й про ролі Харківського державного університету, що фактично стояв у джерел формування цього наукового напрямку в системі вищої школи. В активі вчених університету 11 міжнародних наукових конференцій по гендерної тематиці, десятки міжвузівських збірників наукових праць, великі наукові проекти по основах гендерної теорії й формуванню наукового співтовариства. Протягом усього періоду університет виконував координуючу роль в організації гендерних досліджень у системі вищого утворення. На його базі створений міжвузівський центр гендерних досліджень, що сьогодні поєднує вчених вищих навчальних закладів.

Оцінюючи зроблене, хотілося б зупинитися на перспективах розвитку гендерних досліджень і гендерного утворення в системі середньої й вищої школи. За останні роки вітчизняними вченими здійснений прорив в області теоретичного осмислення гендерних проблем в економіці, соціології, історії, лінгвістиці, соціальній політиці й інших гуманітарних науках.

Як відомо, гендерна теорія не заперечує існування біологічних і психічних розходжень між жінками й чоловіками. Вона коштує на тій позиції, що важливі соціокультурна оцінка й інтерпретація цих розходжень, а також побудова на їхній основі такої владної системи, що здатна забезпечити чоловікам і жінкам рівні права й рівні можливості для їхньої реалізації, системи, визнаною цивілізаційною основою демократичного розвитку світового співтовариства в XXI столітті.

У зв'язку із цим виникає необхідність зробити більше ясним методологічний підхід до основних понять у феміністській теорії. Гендерні дослідження стали розвиватися в 90-х роках на основі західної феміністської теорії, переносу її постулатів на ґрунт спочатку без належного обліку соціокультурної специфіки суспільства. Паралельно частина вчених провінційних вузів продовжувала вести дослідження в парадигмі "жіночого питання", що не відбиває сучасну концепцію взаємини держави й особистості. На наш погляд, і той, і інший підходи не доконані. Вітчизняна гуманітарна наука має потребу в гендерної теорії, що адекватно відбиває й світову, і вітчизняну наукові теорії про проблеми гендерного рівності.

Друга проблема - це стан гендерного утворення, науково-методичне забезпечення гендерних освітніх програм. Під гендерним утворенням розуміється процес одержання систематизованих знань в області стратегії гендерного рівності, а також навичок їхнього застосування в практичній діяльності. У цей час у результаті активної підтримки гендерних досліджень із боку Міністерства утворення, академічних інститутів, міжнародних фондів у системі вищого утворення зложилися наукові школи й організації, які ведуть гендерні дослідження, розробляють навчальні курси по гендерної тематиці. Ця робота активно здійснюється більш ніж в 75 вузах, в основному гуманітарного профілю. Значну підтримку вузівським ученим роблять учені академічних інститутів, що розробляють курси лекцій, навчальні допомога з основ гендерної теорії за підтримкою Жіночої Мережної програми "Відкрите суспільство", інших міжнародних фондів. Великий інтерес представляють навчальні посібники, розроблені вченими Харківського центра гендерних досліджень (Україна) за підтримкою фонду Макартуров. Однак вузи поки не мають у своєму розпорядженні навчальні посібники по гендерної тематиці, що мають допуск Міністерства утворення або Учбово-методичних об'єднань по спеціальностях. У цей час за підтримкою Жіночої Мережної програми "Відкрите суспільство" такий проект здійснюють колективи вчених Києва, Москви, Харкова, Санкт-Петербурга, Саратова. Це дозволить впровадити в освітній процес навчальні програми по гендерної соціології, політології, лінгвістиці й по гендерним аспектах у соціальній роботі. Однак процес інституціоналізації гендерного утворення у вищій школі перебуває ще в початковій стадії. Гендерна тематика повільно інтегрується в навчальні плани гуманітарних спеціальностей і практично відсутній у технічних вузах. Це створює певне протиріччя: з одного боку, у системі утворення йде процес модернізації, поставлена мета - підготувати до самостійного життя молоде покоління з новими життєвими установками, здатне жити в демократичному суспільстві, поважаючи право кожної особистості на самореалізацію у всіх сферах життя суспільства, з іншого боку - проблематика рівних прав і рівних можливостей чоловіків і жінок явно недооцінюється в процесі утворення студентської молоді. Це дуже тривожний момент, тому що відсутність ціннісних установок на повагу прав кожної особистості в остаточному підсумку обертається ростом насильства в сім'ї, торгівлею жінками, масовим порушенням прав жінок і чоловіків на ринку праці, ростом смертності чоловіків працездатного віку й багатьма іншими негативними процесами.

Заслуговують на увагу й такі проблеми, як гендерна експертиза навчальної літератури для гуманітарних спеціальностей, а також створення системи підвищення кваліфікації й перепідготовки викладачів вузів по гендерної тематиці. У цей час підвищенням кваліфікації викладачів займаються в основному міжнародні фонди, які спонсують проведення творчих семінарів, літніх шкіл молодих учених. У системі вищого утворення така робота носить епізодичний характер. Очевидно, що на сучасному етапі розвитку гендерних досліджень актуалізується потреба в науково-освітніх міжвузівських центрах по гендерному утворенню. Про цих і інших гендерних проблеми в утворенні в січні 2010 року йшов докладну розмову на засіданні Комісії з питань положення жінок. Комісія рекомендувала Міністерству утворення проробити питання про включення дисциплін по основах гендерних знань у державний освітній стандарт вищого професійного утворення, висловила ряд конкретних речень по інституціоналізації гендерного утворення й гендерних досліджень. Інтерес до висвітлення гендерних питань у системі утворення з боку федеральних органів влади дозволяє сподіватися на те, що гендерні дослідження й утворення займуть гідне місце серед державних мір, спрямованих на досягнення більшої рівності між жінками й чоловіками.

Не буде перебільшенням сказати, що однієї з найбільш важливих проблем є відсутність широкої учбово-методичної бази для читання курсів по гендерної проблематиці, адаптованих до різних спеціальностей. Сьогодні в ряді вузів країни здійснюється розробка серії підручників по різних напрямках гендерних досліджень, а також розділів для вузівських підручників по соціології, політології й іншим дисциплінам. Розширення обсягів цієї роботи, доступність навчальних і методичних матеріалів для кожного вузу дозволять здійснити прорив в області впровадження гендерної проблематики в освітній процес.

гендерне жіноче питання україна

2. Актуальність "Жіночого питання" на сучасному етапі

2.1 Соціальні аспекти фемінізму

Сьогодні фемінізм - це насамперед альтернативна філософська концепція соціокультурного розвитку. Однак протягом досить тривалого періоду він існувала як ідеологія рівноправності жінок і як соціально-політичний рух. Ці два аспекти фемінізму надзвичайно важливі для становлення його теорії: саме в пошуках відповідей на реальні питання, що стосуються статусу жінок у суспільстві, теоретики фемінізму, не вдоволені традиційною соціальною наукою, сталі формулювати й свої теоретичні претензії до традиційного західного знання, і нові теоретико-методологічні підходи до аналізу культури.

Масовість, критичність і наростаюча теоретичність феміністських робіт в 80-і роки привели до того, що жінки - дослідники й викладачі соціальних і гуманітарних наук на Заході стали активніше займатися вивченням жіночої теми. Так, на початку 70-х років в американських університетах виникли так називані women's studies, у рамках яких жінки вивчали й переосмислювали досвід жінок. "Жіночі дослідження" виникли, коли стало очевидним, що, по суті, соціальні й гуманітарні науки під видом вивчення людини взагалі, тобто homo sapiens, вивчають винятково чоловіків. Жіночі дослідження саме й були орієнтовані на вивчення жіночого культурного Задзеркалля, причому тут використалися самі різні методи: сповідь, групова дискусія, глибинні інтерв'ю (на аналізі трьохсот таких інтерв'ю написана книга Б. Фрідан "Містика жіночності"), вторинний аналіз матеріалів етнографічних досліджень.

Паралельно цьому розвивалася феміністська критика традиційної західної науки. Феміністська критика науки стосується насамперед андроцентризма й маскулінизма, характерних для неї, а також соціальних наслідків цього. Маскуліний характер науки виявляється в багатьох явищах. Коштує насамперед звернути увагу на те, що визначення самої науки дається через використання маскуліних атрибутів: об'єктивності, раціональності, строгості, імперсональності, волі від ціннісного впливу. Але головне, у чому виражається маскулінизм європейської науки - це характер виробництва знань. Відкидаючи ті способи пізнання, які традиційно асоціюються з фемінними (інтуїцію, почуттєве пізнання), або ті види досвіду, які звичайно визначаються як не чоловічі, наука відвертається від багатьох інших способів пізнання миру. Андроцентризм науки виражається, як показала феміністська ревізія наукових досліджень, і в тім, що об'єктами вивчення традиційно є чоловіки й маскулинне. Так, наприклад, біологія, антропологія, медицина й психологія довгий час вивчали під видом "людини взагалі" чоловіка. Інший, не менш цікавий приклад: традиційні історичні дослідження стосуються, як правило, подій "великий" (чоловічий) історії - воєн, битв, революцій, зміни династій; а повсякденне життя людей, що вважається сферою діяльності жінок, рідко виявляється в поле зору дослідників. Жінки, таким чином, виявляються "захованими" від Історії, але й сама Історія виявляється досить однобічною. Навіть "ієрархія наук" носить маскулинний характер: більше престижу і шановними вважаються "строгі" науки, начебто математики або фізики, менш шановними й "солідними" - "фемінні", начебто літературознавства.

У цілому, загальна критика сучасної науки з позицій фемінізму збігається з основними моментами інших критичних відносно європейської науки філософськими, історико-культурними й методологічними концепціями. Феміністські аргументи, що доводять дегуманізацію наукового знання або фальш тези про соціокультурної "нейтральності" науки, також багато в чому перетинаються з аналогічними аргументами сучасних соціологів науки.

Можна помітити подібність між феміністськими поданнями про сучасну науку як про практично повністю маскулінизовану сферу й деякими концепціями науки, розроблювальними епістемологами країн, що розвиваються, Азії й Африки, які виявляють у європейській науці сліди расизму, буржуазності, євроцентризма. Наприклад, Р. Мінз указує на безпідставність домагань європейської науки на володіння виключним правом виступати від імені науки в цілому, науки як такий. Справа в тім, підкреслює він, що ідеологія, властива європейській науці й, що складається в оцінці успішності пізнання (по ступені оволодіння природними силами й ресурсами), у цей час виявляє своє явне банкрутство, тоді як культури американських індіанців і деяких інших народів нацеленої на гармонізацію відносин людини й природи, на процеси відтворення земних ресурсів в ім'я життя майбутніх поколінь. Дж. Нідем підкреслює обмеженість європейської картезіанської науки в порівнянні, наприклад, зі східною медициною, незвідної до рівня примітивних фізіологічних узагальнень і заснованих на них технічних прийомів.

Феміністки аж ніяк не збираються створювати "жіночу" науку або філософію. Мова йде про розробку феміністської перспективи в системі наукового й теоретичного знання. Феміністська критика науки показує, як відбувається впровадження системи панування й підпорядкування, що відтворюють гендерну асиметрію й дискримінацію, в область виробництва й структуру знань про світ.

Інституціоналізація жіночих досліджень в університетах привела до значного збільшення досліджень у цій області, з'явилися вимоги більш систематично ставитися до феміністської теорії, зробити більше ясним методологічний підхід до основних понять феміністської теорії. Чималу роль у цьому зіграли численні дискусії по ключових проблемах і поняттям фемінізму, а також взаємна критика й самокритика різних концепцій фемінізму.

2.2 Гендерна теорія: основні поняття й напрямки

80-і роки характеризуються новою фазою в розвитку жіночих досліджень. Починається перехід від аналізу патріархату й специфічного жіночого досвіду до аналізу гендерної системи. Жіночі дослідження поступово переростають у гендерні, де на перший план висуваються підходи, згідно яким всі аспекти людського суспільства, культури й взаємин є гендерними. Спостерігається поступовий зсув акцентів: від аналізу жіночого фактора й констатації чоловічого домінування до аналізу того, як гендер є присутнім, конструюється й відтворюється у всіх соціальних процесах і як це впливає на жінок і чоловіків.

Диференціація понять пі?