Курсовая работа: Генрі Форд – підприємець і менеджер

Підрозділ 1.3 Соціально-економічні принципи управління Генрі Форда

На виробництві, у Форда не було так званих «експертів». Він навіть був змушений відпустити тих осіб, які уявляли себе експертами, тому що ніхто, хто знає свою роботу, не буде переконувати себе, що знає її досконально. Той хто добре знає роботу, то тільки той бачить помилки і можливості їх виправлень. Невпинно прагне йти вперед і не має часу міркувати про свої потреби. Це постійне прагнення вперед створює віру і самовпевненість, так що з часом ніщо не здається неможливим. А якщо ж довіритися «експерту», то виникнуть речі, що здаються нездійсненними.

Більша частина робітників що були зайняті на виробництві у Форда не відвідувала шкіл, вони вивчали свою роботу протягом декількох годин або днів. Багато хто з робітників були іноземцями; все, що від них було потрібно, перш ніж призначити їх на місце – це, щоб вони потенційно були в змозі дати стільки роботи, щоб оплатити той простір, який вони займали на фабриці. При підборі агентів в організацію, їм висували деякі вимоги, такі як:

1. Прагнення до успіху і всі якості, що характеризують сучасного енергійного людини

2. Солідне, чисте, велике торговельне приміщення, не так швидко худне гідності фірми.

3. Хороша ремонтна майстерня, забезпечена всіма необхідними для ремонту машинами, інструментами і пристосуваннями.

4. Правильна бухгалтерія і докладна реєстрація, з яких у кожен момент можна було б бачити баланс різних відділень агентури, стан складу, імена всіх власників автомобілів Форда і припущення на майбутній час.

5. Абсолютна чистота у всіх відділеннях. Не можуть бути терпимі не протерті вікна, пильні меблі, брудні підлоги і т.п.

6. Гарна вивіска.

7. Безумовно, чесні прийоми ведення справи і повне дотримання комерційної етики.

Найбільша проблема , з якою доводиться боротися за спільної роботи великої кількості людей, Генрі Форд бачив у надмірній організації, а відтак і тяганині. На кожного працівника покладалася цілком вся відповідальність. У кожного працівника була своя робота. Начальник бригади відповідає за підлеглих йому робітників, начальник майстерні за свою майстерню, завідувач відділенням за своє відділення, директор за свою фабрику. Кожний зобов’язаний знати, що відбувається навколо нього.

Робітники, які були зайняті на виробництві у Форда не були позбавлені можливості кар’єрного росту: «У нас немає готових постійних місць – наші кращі працівники самі створюють собі місце. Це не важко для них, так як роботи завжди багато і, якщо потрібно, замість того, щоб винаходити титули, дати роботу кому-небудь, хто бажав би просунутись вперед, - до його підвищення не буде перешкод» . Таким чином, у Форда свою кар’єру зробив весь його персонал.

На підприємстві Форда була організована система контролю. Щодня начальник майстерні контролював своє відділення – цифра завжди була під у нього під рукою. Наглядач вів опис усіх результатів. Якщо в одному відділенні щось не в порядку, довідка про продуктивність негайно повідомляла про це, спостерігач проводив розслідування, і начальник майстерні починав гонку. Стимул до вдосконалення методів праці був застосований значною мірою на цій, надзвичайно примітивною системою контролю над виробництвом. Начальник майстерні зовсім не повинен бути рахівником – це ні на йоту не збільшить його цінності як начальника. В його обов’язки входять машини та працівники його відділення. Він повинен керуватися тільки кількістю виробітку. Немає жодних підстав розбивати його сили на різні деталі, відволікаючи його в іншу область.

Подібна система контролю змушує начальника майстерні просто забути особистий елемент – все, окрім заданої роботи. Якщо б він хотів вибирати людей за своїм смаком, а не з їхньої працездатності, відомість його відділення дуже скоро викрила б його. Форд говорив про те, що перш ніж щось вимагати від кого-небудь, щоб він віддав свій час і енергію для справи, то потрібно щоб він не зазнавав фінансових труднощів.

Неодмінною умовою високої працездатності і гуманної обстановки виробництва є чисті, світлі і добре провітрювані фабричні приміщення. На заводах Форда при кожній операції точно вимірювався простір, який потрібно робітникові, і тому машини на цих заводах були розставлені тісніше, ніж на будь-якій іншій фабриці в світі.

На всіх підприємствах Форда панує принцип: важкі роботи – на плечі машин, жорсткою вимогою організації виробництва є оперативне впровадження кращих науково-технічних нововведень, чистота, гігієнічність, затишок – обов’язкові параметри виробничого середовища, суворий облік психофізіологічних характеристик працівників при їх розподілі по монотонним і творчим операціях.

Дуже цікавою є система «класового співробітництва». Причому ефективно спрацьовує система взаємовідносин між підприємцями та робітниками. Для чого люди працюють? Цілком зрозуміло, щоб придбати засоби існування. Це - перш за все. Але не далеко єдина. Засоби існування для людей – це умови для можливо різноманітної їх життєдіяльності, в процесі якої вони найкращим чином само реалізуються особистісні якості, створюють сім’ї, займаються виховуванням дітей. Чим краще умови існування людей, тим більше актуалізується в них потреба до самоповаги, котра, за словами Генрі Форда, є однією з умов здоров’я. Генрі Форд зробив робочих своїх підприємств активними співучасниками розподілу одержуваних прибутків. За його розуміння, найміцніші взаємини між підприємцем і суспільством можливі тоді, коли вони засновані на справедливому і гуманному розподілі законно отриманого прибутку.

Мотив прибутку не є практичним, бо, абсолютизований, він веде до підвищення цін для споживача і зменшення заробітної плати для працівників. Передбачаючи одне із «золотих правил» маркетингу, суть якого виражена одною фразою «споживач – король», Генрі Форд заявляв: «Публіка, купуючи наші товари, в той же час створювала нашу промисловість». І далі. Прибуток підприємства, що отримується за підсумками реалізації товару, є не платою за його минулі досягнення, а фондом забезпечення його подальшого вдосконалення. Вона повинна йти на поліпшення виробничого процесу, на зниження витрат створення товарів. У виграші від цього в кінцевому підсумку виявляються і робітники, і підприємці.

Оригінальна авторська концепція «високої заробітної плати». Генрі Форд був глибоко впевнений, що людям треба добре платити за працю. Не вони повинні бути стурбовані своїм купівельним потенціалом, а в першу чергу – їх господар. Форд доказово засновував, що жадібність зазвичай настільки погіршує якість товару і послуг, веде до довільних цін, що все це неминуче призводить до завмирання справи.

Відомий факт, коли в 1914 році Генрі Форд запровадив на своїх заводах найвищу оплату праці, багато підприємців були обурені його вчинком. Його пояснення з цього приводу було таке: якщо робітники не стануть добре заробляти, то не зможуть бути активними споживачами наших товарів, а тому в Америці не з’явиться той самий середній клас, від соціальної стабільності якого залежить динамічний розвиток економіки країни, її політична рівновага.

Нерідко прагнення до зростання прибутку штовхає підприємців на зниження заробітної плати працівників, що стимулює зростання витрат виробництва, а тому і збільшення продажної ціни його товарів. Це, безумовно, позначається на звуженні кола споживачів, а підприємство має йти на скорочення випуску продукції.

Важко переоцінити влад Генрі Форда в розвиток теорії управління. Він створив унікальну концепцію управління яка складається з соціально-економічних аспектів управління та унікального на той час інструменту ефективного виробництва – конвеєр. Далі буде йтися мова про ефективність застосування цих методів та принципів управління Г. Форда на прикладі сучасних компаній-автовиробників таких як, «FORD MOTOR COMPANY» та «TOYOTA».

РОЗДІЛ 2. Принципи управління Генрі Форда на прикладі компаній «FORD MOTOR COMPANY» та «TOYOTA»

Підрозділ 2.1 Дослідження ефективності застосування принципів управління в «FORD MOTOR COMPANY»

Як ми вже знаємо у 1903 році Г. Форд заснував компанію «FORD MOTORS COMPANY», яка в той час стала тільки початком тої революції не лише в автомобілебудуванні, а й в усіх інших сферах масового виробництва. Основними причинами успіху «FORD MOTOR COMPANY» стало впровадження деяких соціально-економічних принципів управління які розробив та застосував на своїх заводах Генрі Форд, а також впровадження в 1913 році конвеєрного виробництва, що змогло істотно підвищити виробництво автомобілів.

На сьогодні «FORD MOTORS COMPANY» є четвертим за об'ємом випуску автовиробником в світі після Toyota, General Motors і Volkswagen. У 2005 компанією (разом з контрольованими марками) було продано 6,8 млн. машин. Виручка в 2005 склала $178,1 млрд., чистий збиток — $1,6 млрд.

Вміння поєднувати відносно високу зарплату з високим прибутком і дешевою продукцією поступово стало основою перебудови старого капіталізму - спочатку американського, потім західноєвропейського і японського. Форд інстинктивно і справедливо вважав, що безглуздо налагоджувати масове виробництво, якщо немає масового споживання. Це означає, що особи найманої праці, які складають більшість у сучасному суспільстві, повинні заробляти стільки, щоб можна було купувати власну продукцію. В іншому випадку достатнього ринку збуту не буде, і капіталізм задихнеться від неможливості реалізувати продукцію.

Далі буде розглянуто системні зміни і тенденції, які спостерігалися в промисловості Сполучених Штатів в цей період, оскільки досвід корпорації Ford характерний не тільки для автомобілебудування, а й всієї американської індустрії в цілому. Вивчення цього досвіду може послужити гарним уроком для всіх.

Користуючись своїм домінуючим становищем на внутрішньому ринку в кінці 1970-х років, американські автомобільні компанії могли продавати стільки машин, що були в змозі зробити. Члени «Великої трійки»[2] конкурували лише між собою, причому керуючі приділяли основну увагу скорочення собівартості в процесі масового виробництва автомобілів.