Вступ. 3

1. Концепція інформаційного суспільства. 6

2. Інформаційний етап еволюції як закономірність розвитку цивілізаційних систем 12

3. Передумови розвитку інформаційного суспільства в Україні 18

Висновок. 23

Список використаної літератури. 26

Вступ

Актуальність теми дослідження обумовлена нагальною потребою формування, визначення та побудови суспільства нового типу, яке у країнах світу протягом останніх десятиліть все частіше характеризується як інформаційне суспільство. Перехід від індустріального до інформаційного устрою у світі відбувається нерівномірно, що обумовлюється як національною специфікою, так і станом розвитку світового співтовариства. Існують різноманітні підходи до розвитку інформаційного суспільства, які відрізняються навіть у розвинутих демократичних країнах світу. Теоретичне обґрунтування такого розвитку значно відстає від практичних потреб, що розвиваються у світі досить швидкими темпами. Доцільно розглянути такий розвиток із теоретичного боку для того, щоб Україна усвідомила свою роль та місце в нових умовах і змогла, вибудовуючи стратегію власного розвитку, підійти до системного усвідомлення ідеології цих процесів.

На глобальному рівні існує ціла низка найбільш актуальних питань, які людство покликане вирішити у найближчий час, зокрема, визначених “Декларацією Цілей Тисячоліття ООН 1990–2015 рр.” Використання можливостей сучасних інформаційно-комунікаційних технологій в сучасних умовах розглядається не як розвиток окремого високотехнологічного сектору економіки, а в якості ефективного інструменту та механізму задля подолання проблем у багатьох сферах життєдіяльності суспільства, сталого розвитку як окремої країни, так і будь-якої особистості. У грудні 2003 року питання побудови глобального інформаційного суспільства вперше в історії людства було піднято на вищому міждержавному рівні у рамках проведення І стадії Всесвітнього Самміту з питань Інформаційного Суспільства (далі – ВСІС). На цьому міжнародному форумі лідери 161 держави світу підписали два стратегічних документи “Декларацію принципів” та “План дій” (далі – Документи ВСІС), котрі визначають напрямки подальшого розвитку інформаційного суспільства на всіх рівнях. Це обумовлено ще й тими обставинами, що сьогодні найважливішою постає глобальна проблема “цифрового розподілу”, яка стала фактично головною причиною виникнення нових соціально-політичних розмежувань, поділу держав світу та громадян на “інформаційно багатих” та “інформаційно бідних”, що значною мірою визначає міжнародний імідж, соціально-економічний розвиток, розвиток демократичних процесів та громадянського суспільства, інвестиційну привабливість, показники конкурентоздатності тощо.

Сьогодні настав час для практичних дій – наукового обґрунтування суспільних процесів, які відбуваються у світі, їх уніфікації та подальших кроків щодо усвідомлення наслідків тих або інших дій. Нині практично кожна країна світу постала перед серйозним викликом здійснення інноваційних реформ шляхом використання інформаційно-комунікаційних технологій, сучасних знань та інформації як найважливішого ресурсу життєдіяльності суспільства ХХІ століття у політичній, економічній та соціальній сферах.

Актуальність даного дослідження підтверджує підвищена увага до проблематики інформаційного суспільства зарубіжних та вітчизняних вчених. Загальнометодологічне та теоретичне значення щодо розуміння автором досліджуваної проблеми справили праці таких зарубіжних авторів як: С. Алстром, Д. Белл, З. Бжезінський, К. Боулдінг, К. Бьорд, Н. Вінер, Б. Гейтс, Д. Гелд, Е. Гелнер, К. Гірц, П. Друкер, Р. Йєнсен, М. Кастельс, Е. Лемберг, Дж. Ліхтгайм, Г. Маклюен, Р. Макрідіс, А. Пшеворський, Д. Рісмен, М. Роуз, Т. Стоуньєр, Е. Тоффлер, М. Фріден, Ф. Фукуяма та ін. Серед вітчизняних авторів (переважно українських та російських), які дослідили окремі аспекти функціонування інформаційного суспільства і вплинули на характер даного дослідження, варто відзначити таких авторів як: Р. Абдєєв, С. Андрєєв, І. Арістова, В. Бебик, Л. Березовець, В. Білоус, А. Гальчинський, О. Голобуцький, В. Горбатенко, Г. Грачов, А. Данілін, О. Дубас, Т. Єршова, Я. Жаліло, О. Зернецька, В. Іноземцев, С. Кащавцева, І. Коліушко, В. Коляденко, О. Литвиненко, Є. Макаренко, Я. Підпри­горщук, А. Ракітов, О. Соснін, Л. Чупрій та ін.

На глибоке переконання автора, реальний процес побудови інформаційного суспільства на національному рівні можливий на основі формування та впровадження метаідеології інформаціоналізму. Поняття метаідеології передбачає холістичний підхід до традиційних політичних ідеологій та дозволяє розглядати їх функціонування і прояви в інформаційному суспільстві як комплементарні системи політичних цінностей, орієнтацій, ідей, інновацій та різнобічних пріоритетів. На перспективність такого підходу вказують світові соціально-політичні моделі розвитку інформаційного суспільства, як і, власне, практична реалізація концепції інформаційного суспільства у західних демократіях. На цій основі автор обґрунтовує можливість побудови інформаційного суспільства, розглядаючи проблематику стратегічного та інститу­ційного забезпечення даного процесу, а також враховуючи сучасний потенціал, пріоритети та перспективи подальшого розвитку України.

Отже, основна мета даної роботи полягає у дослідженні особливостей становлення інформаційного суспільства, проблем які виникають на цьому шляху. Робота складається із трьох розділів, в яких послідовно аналізується поставлена проблема.

1. Концепція інформаційного суспільства

Інформаційне суспільство - соціологічна і футурологічна концепція, яка покладає головним фактором суспільного розвитку виробництво і використання науково-технічної й іншої інформації. Концепція інформаційного суспільства є різновидом теорії постіндустріального суспільства, основу якого поклали З.Бжезинський, Д.Белл, О.Тоффлер.

У 50-70-і роки стало очевидно, що людство вступає в нову епоху, дорогу до якої проклав бурхливий розвиток техніки і, у першу чергу, комп'ютерів, і НТР у цілому. Проблема існування і буття людини в цілком "технізованному" і "інформатизованному" світі не могла не займати філософів, що викликало до життя концепцію "інформаційного" суспільства. Жоден з філософів, які писали про дану проблему, не сумнівався в радикальному відновленні всього життя людства в рамках цієї нової формації, але більшість з них аналізували проблему односторонньо, будь то з політичної, економічної чи соціальної точки зору. Це породило величезна кількість різноманітних назв і визначень[1] . Цікаво помітити, що майже всі запропоновані назви мають латинську приставку "пост-", тобто "після-", немов їхні творці очікують якогось всесвітнього катаклізму, глобального перевороту в техніку й у свідомості людей, після якого раптом почнеться нова ера, нова епоха, виникне нове суспільство. Саме тому було так важливо знайти принципово нову назву, що одночасно показує наступність і принципову новизну прийдешнього суспільства. І такою назвою стало придумане Тоффлером "інформаційне суспільство"[2] .

Тому що сам автор концепції "інформаційного суспільства" не дав чіткого визначення своєму "дітищу", ми спробуємо це зробити за нього. Очевидно, що не можна обмежуватися у визначенні чисто економічним аспектом, як це зробив А. Турен, чи соціальними факторами, як це вийшло в Ж. Еллюля, оскільки комплексні і багатогранні зміни охоплять практично всі сфери людської життєдіяльності. Таким чином, "інформаційне суспільство" - це цивілізація, в основі розвитку й існування якої лежить особлива нематеріальна субстанція, умовно іменована "інформацією", що володіє властивістю взаємодії як з духовним, так і з матеріальним світом людини. Остання властивість особлива важлива для розуміння сутності нового суспільства, тому що, з одного боку, інформація формує матеріальне середовище життя людини, виступаючи в ролі інноваційних технологій, комп'ютерних програм, телекомунікаційних протоколів і т.п., а з іншої, служить основним засобом міжособистісних взаємин, постійно виникаючи, видозмінюючи і трансформуючись в процесі переходу від однієї людини до іншої. У такий спосіб інформація одночасно визначає і соціокультурне життя людини і його матеріальне буття. У цьому, на нашу думку, і складається принципова новизна прийдешнього суспільства[3] .

Існує безліч концепцій, що намагаються пояснити, чому в історії усе відбувалося так, а не інакше. Основними з них традиційно вважаються "цивілізаційна" (автори - Тойнбі, Данилевський) і "формаційна" (знаменита "п’ятичленка" Маркса). Перша з них закладає в основу розвитку людського суспільства соціокультурні типи, а друга - виробничо-господарські відносини[4] .

Філософи-автори концепції "інформаційного (постіндустріального) суспільства" так і не прийшли до єдиної думки про те, що первинно в їхній історичній концепції - духовна або матеріальна сфера. Це доводять цитати з Тоффлера і Ясперса. Основне розходження між поглядами Тоффлера і Ясперса полягає в тім, що якщо останній вважає початком переходу до нової цивілізації свідомість людей, що змінилася, то перший думає моментом настання нової "хвилі" буття людини, яке змінилося.

Однак при всім різноманітті поглядів на хід історичного розвитку можна простежити ряд загальних характеристичних рис у всіх авторів:

1. історія підрозділяється на три основних глобальних етапи, що умовно можна назвати "сільськогосподарський", "індустріальний" і "постіндустріальний";

2. розмежування між етапами проводиться по ознаці лежачих в основі розглянутої формації виробничих відносин чи взаємодії людини з природою (відповідно - через знаряддя, через машину чи техніку і через інформацію);

3. перехід до наступного етапу здійснюється шляхом науково-технічної революції, у ході якої змінюється середовище існування, що, у свою чергу, призводить до трансформації у свідомості людей;

4. завершальним історичним етапом, що, на думку одних філософів, уже наступив, а, на думку інших, наступить у найближчому майбутньому, є "інформаційне суспільство".

Таким чином, можна помітити, що по своїй суті концепція розвитку історії в авторів "інформаційного суспільства" набагато ближче до "формаційної" теорії, чим може показатися на перший погляд. Основна подібність полягає в приматі матеріальної сфери буття над духовною (за винятком Ясперса як філософа техніки), а основне розходження - у періодизації[5] .

На жаль, автори концепції "інформаційного суспільства" (за винятком, мабуть, О.Тоффлера) не приділяли досить місця для розгляду питання про те, які наслідки його настання принесе для культурного життя людства. Це питання було спеціально розроблене лише Тоффлером у його книгах "Третя хвиля" і статтях про майбутнє праці. Саме тому умовиводу про культуру в новому суспільстві ми будемо будувати багато в чому на підставі його робіт.

У зв'язку з прийдешнім настанням "інформаційного століття", основною задачею є максимально прискорити і спростити передачу інформації між людьми і підвищити її "засвоюваність". Саме тому вона стандартизується і класифікується для того, щоб якнайсильніше прискорити процес обробки інформаційного потоку. Цей процес впливає на культуру подвійно: з одного боку, максимально зближаються духовна і матеріальна сторони життя людини, тому що в культурі необхідним чином присутній інформаційний елемент, що піддається вищеописаним трансформаціям, а з іншого боку, відбувається різке розмежування емоційного й інформаційного аспектів культури. Ми хотіли б більш докладно зупинитися на цих тенденціях[6] .

Зближення духовного і матеріального на ґрунті інформаційного елемента культури ілюструється тоффлеровською "блип"-культурою. Справді , вона не є в повному змісті культурою, а служить винятково засобом передачі і прийому інформації, яку традиційно відносять до сфери культури. Так, двадцятисторінковий переказ роману Толстого "Війна і мир" буде "блип"-інформаційною вижимкою цього роману. Очевидно, що людина, яка прагне до щирої культури, зовсім не задовольниться коротким переказом сюжету, а постарається одержати емоційне задоволення, прочитавши роман для того, щоб насолодитися красами авторського стилю і точністю пропису характерів[7] .

Саме в цьому криється причина чіткого розмежування емоційного й інформаційного елемента культури. Це добре видно на прикладі живопису. Якщо раніш картини художників-реалістів задовольняли обидві ці потреби, то тепер їхні функції різко розмежовані - креслення і карти суть інформація, абстракціоністські картини суть естетична насолода.

Крім того, нам хотілося б відзначити, що культура нового суспільства являє собою дуже неоднорідну масу, тому що знаходиться в процесі формування, завершення якого варто чекати, по всій очевидності, до середини XXІ століття.

Представлення авторів концепції "інформаційного суспільства" про життя людини в новому соціумі є дещо казковими й утопічними. Такі ідилічні мріяння і повітряні замки Дж. Мартіна і деяких інших, не процитованих тут авторів. Вони керуються ідеєю про те, що можна зробити людину щасливою, вирішивши всі його матеріальні проблеми, позбавивши від роботи і забезпечивши тривале дозвілля. Як уже неодноразово було доведено, це зовсім невірна точка зору. Цікаво буде розглянути буття людини в новому суспільстві, розклавши його на окремі елементи[8] .

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--