Курсовая работа: Інформаційне забезпечення та маркування непродовольчих товарів

ТСД, залежно від того, які характеристики товару містять, поділяють на кількісні, якісні, комплексні, розрахункові.

Експлуатаційні документи (ЕД) – це документи, призначені для передавання та зберігання інформації про правила експлуатації складно технічних товарів. Вони розраховані на осіб, які не проходили спеціальної підготовки щодо використання та обслуговування цих товарів.

Швейні вироби маркірують шляхом прикріплення товарного ярлика з картону, щільного паперу чи тканинної стрічки.

До виробів верхнього та легкого одягу, спецодягу пришивають тканинну стрічку з зображенням товарного знаку. На деякі вироби наносять клеймо фарбою.

На ярликах з картону, щільного паперу чи тканинної стрічки повинні бути відпечатані типографічним способом наступні реквізити: товарний знак підприємства-виробника; найменування та місце знаходження підприємства-виробника; найменування виробу; номер моделі, стандарту, технічних умов на виріб; розмір; ріст; повнота; артикул виробу; артикул тканини; сорт; дата випуску. Крім того, обов`язково вказують ціну 1-го сорту, найменування та вартість надбавки та роздрібна ціна виробу.

В залежності від виду виробу окремі реквізити в ярлику можуть бути виключені, замінені чи доповнені іншими по погодженню виробника з споживачем (див додаток 3).

Вказують повноти швейних виробів тільки головними літерами: мала – М, середня – С, велика – В, дуже велика – ДВ.

У комплектних виробах маркірують тільки основний виріб. Якщо частини комплекту виготовлені з тканин різних артикулів, то кожний виріб маркірують окремо.

На пачки з закритими торцями та коробки нашивають чи наклеюють ярлик з тими ж даними, що і на кожному виробі, але з додатковою вказівкою найменування та кількості виробів, вхідних в упаковку.

В маркуванні виробів, виготовлених з матеріалів, які мають хімічні волокна, а також з використанням флізеліну та інших клейових матеріалів, за допомогою умовних позначень повинні бути вказані способи догляду за виробами. Крім того, до цих виробів прикладають пам`ятки-інструкції по догляду за ними.

На лицьовій стороні товарного ярлику атестованих виробів розміщують державний Знак якості; на зворотній стороні – номер спеціального державного стандарту, утвердженого для атестованої продукції. Сорт та категорію якості на ярлику не вказують.

Запасні ґудзики до виробу й відрізок основної тканини повинен бути упакований у поліетиленовий пакет.

Упаковка всіх швейних виробів повинна забезпечувати збереженість їх товарного вигляду й відповідати естетичним вимогам. Перед пакуванням вироби складають у відповідності з вимогами стандарту. В коробку чи пачку вкладають виріб однієї моделі, одного розміру, росту, артикула тканини, ціни, сорту.

Вироби, які не мають первинної упаковки, укладають у ящики, котрі вистилають з середини папером.

Пальто чи півпальто з всіх видів тканини та матеріалів, крім паперово-целюлозних тканин, плащі з вовняних та шовкових тканин, куртки та жакети з вовняних тканин, костюми з всіх видів тканин і матеріалів транспортують при місцевих перевезеннях в підвішеному вигляді. При перевозках в інші міста в контейнерах шовкові плащі та плащі з капронової тканини з плівковим покриттям упаковують в коробки та м`яку тару; вовняні плащі – в пачки по 5 шт. Дно, стінки та верх контейнерів вистилають папером.

Умови зберігання виробів повинні забезпечувати збереження їх товарного вигляду.

1.3 Товарна інформація на швейних виробах торговельного підприємства

Швейні вироби в залежності від призначення та умов експлуатації повинні задовольняти технічні, гігієнічні, естетичні та економічні вимоги.

Технічні вимоги включають вимоги до якості матеріалів і пошиву виробів.

Основні та допоміжні матеріали повинні відповідати вимогам стандартів, гармоніювати між собою по фактурі й кольору. Деталі одягу повинні бути викроєні, як правило, по основі, а з ворсових тканин – по ворсу. Пошив виробів повинен відповідати утвердженим методам обробки. Одяг повинен зберігати надану йому форму, не стримувати рухи людини, бути стійким до дії прання та хімічної чистки.

Гігієнічні вимоги. Одяг повинен забезпечувати нормальну життєдіяльність організму, благоприятный мікроклімат в під одяговому просторі (31-33°С при будь-якій температурі зовнішньої середи).

Основними властивостями, які забезпечують гігієнічність одягу, являються теплозахищенність, повітря-, газо- та паронепроникне, пилеємкість та забруднюваність, електризованість. Більшість властивостей визначаються властивостями матеріалів, з яких виготовлений одяг, та його конструкцією.

На гігієнічну оцінку одягу впливає її маса: чим важчий одяг, тим більші затрати енергії при його експлуатації.

Естетичні вимоги виявляються у задоволенні художніх смаків споживачів. Поняття про красу одягу змінюються й залежать від стилю та моди. Стиль – стійка сукупність прийомів та засобів художньої виразності оформлення предметів споживання, яка склалася історично. У рамках одного стилю проходять обновлення одягу у зв`язку з побутовими та естетичними вимогами. Одяг повинен відповідати вимогам моди даного періоду.

Економічні вимоги визначають рентабельність виробництва одягу й доступність покупки одягу широкими масами населення при її високій якості.

По якості швейні вироби повинні відповідати вимогам стандартів, технічних вимог та описів. Стандарти розроблені на окремі види готових швейних виробів та на близькі за призначенням та виробничими особливостями групи виробів.

На основі викладених в стандартах вимог на кожну утверджену для проникнення у виробництво модель одягу складаються технічні описи, які включають конкретні вимоги до якості пошиву й фасону одягу. В опису викладаються особливості зовнішнього виду та конструкції моделі, технічні дані прийнятого та утвердженого художньою радою зразка. За допомогою технічного опису та конфекційних карт, які додаються до договору постачання, вирішуються спірні питання приймання швейних виробів по якості.

Охарактеризуємо швейні вироби та їх інформаційне забезпечення на прикладі 3 зразків.

Зразок №1 «Пальто» - жіночий верхній одяг індивідуального пошиву (див. додаток 4).