Курсовая работа: Характеристика хабарництва. Проблемні питання кваліфікації

Особи, які вирішують свої проблеми шляхом давання хабара, вчиняють злочин, передбачений статтею 369 КК України. Згідно частини 1 цієї статті, давання хабара карається штрафом від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до п’яти років. Давання хабара, вчинене повторно, карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої (частина 2 статті 369 КК України).

Порівнюючи розглянуті положення нині діючого кримінального законодавства з КК України 1960 року, відзначимо, що законодавцем в цілому зм’якшена кримінальна відповідальність за одержання і давання хабара.

Новацією є виключення з КК такого складу злочину, як посередництво в хабарництві (стаття 169 КК України 1960 року).

2.2 Проблемні питання кваліфікації хабарництва

Склад злочину, передбаченого ст. 368 КК України присутній не тільки тоді, коли посадова особа одержала хабар для себе особисто, але і тоді, коли вона одержала його для близьких йому осіб (родичів, знайомих та ін.). При цьому не має значення, як фактично був використаний предмет хабара.

Давання й одержання як хабар майна, збут і придбання якого утворить самостійний склад злочину (вогнепальної зброї (крім гладкоствольного мисливського), бойових припасів чи вибухових речовин, холодної зброї, наркотичних засобів, отрутних чи сильнодіючих речовин тощо), утворюють сукупність злочинів і кваліфікуються по відповідній частині статті 368 і 369 КК України і відповідній статті Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за збут чи придбання цих предметів.

Давання й одержання хабара можуть здійснюватися й у завуальованій формі під видом складення законної угоди, безпідставного нарахування і виплати заробітної плати чи премій, нееквівалентної оплати послуг різного характеру (консультації, експертизи тощо).

Давання й одержання хабара тісно зв’язані наміром осіб, що роблять ці злочини. Якщо особа, надаючи посадовій особі незаконну винагороду, по тим чи іншим причинам не усвідомлює, що вона дає хабар (наприклад, в зв’язку з обманом чи зловживанням довіри), вона не може нести відповідальності за давання хабара, а посадова особа — за одержання хабара. Дії останньої при наявності підстав для цього можуть кваліфікуватися як зловживання владою чи посадовим положенням, обман покупців чи замовників, шахрайство тощо.

Дії посадової особи, що, прилучаючи гроші чи інші цінності начебто б для передачі іншій посадовій особі як хабар, мала намір не передавати їх, а привласнити, треба кваліфікувати не по ст. 368 КК України, а по відповідним частинах статей 190 та 364 КК України як шахрайство і зловживання владою чи посадовим положенням, а при наявності для цього підстав — и по відповідним частинах статей 28, 14, 15 і 369 (підбурювання до спроби на давання хабара). Особа, що у такому випадку передала гроші чи цінності, вважаючи, що вона дає хабар, несе відповідальність за спробу давання хабара.

Давання хабара й одержання хабара вважаються закінченими з моменту, коли посадова особа прийняла хоча б частину хабара. У випадках, коли запропонований хабар посадова особа відмовилася прийняти, дії того, хто намагався дати хабар, треба кваліфікувати як спробу давання хабара. Якщо ж посадова особа виконала визначені дії, спрямовані на одержання хабара, але не одержала його по причинах, що не залежали від її волі, зроблене нею треба кваліфікувати як спробу одержання хабара.

Одержання посадовою особою хабара від особи, яка діє з метою її викриття і звільняється від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених законом, є закінченим складом злочину і кваліфікується в залежності від обставин справи по відповідній частині статті 368 КК України.

Посадова особа, що дала хабар за одержання визначених благ, пільг чи переваг для установи, організації чи підприємства, несе відповідальність за давання хабара, а при наявності для цього підстав — і за інший злочин (зловживання владою чи посадовим положенням, розкрадання).

Склад злочину, передбаченого ст. 369 КК України, у діях посадової особи буде й тоді, коли вона дала вказівку підлеглому домагатися таких благ, пільг чи переваг шляхом підкупу інших посадових осіб, надало для цього засоби чи інші цінності чи розпорядилося їх виділити, додала законний вид виплатам у випадках давання хабарів у завуальованих формах та ін.

Якщо ж посадова особа тільки рекомендувала підлеглому домагатися благ, пільг чи переваг за хабарі, відповідальність за давання хабара несе той працівник, який, виконуючи таку рекомендацію, передає незаконну винагороду. Дії посадової особи в цьому випадку можуть кваліфікуватися як підбурювання до давання хабара.

Оскільки від розміру хабара залежить кваліфікація злочину, предмет хабара повинний одержати грошову оцінку в національній валюті України. Грошову оцінку предмета хабара необхідно визначити і у випадках, коли як хабар було передане майно, що хабародавець по тим чи іншим причинам не купував (украдене майно, подарунок, знахідка тощо).

При визначенні вартості предмета хабара треба виходити з мінімальних цін, по яких у даній місцевості на час здійснення злочину вільно можна було придбати річ чи одержати послуги такого ж роду і якості.

При кваліфікації одержання хабара по причинах великого чи особливо великого розміру треба керуватися приміткою 1 ст. 368 КК України, яка встановлює, що ”хабаром у великому розмірі вважається такий, що в двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, в особливо великому — такий, що в п’ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян”.

Згідно з законом не об’єднане одним наміром одержання декількох хабарів, кожна з який не перевищує в 200 (500) разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян, не може кваліфікуватися як одержання хабара у великому (особливо великому) розмірі, навіть якщо загальна їхня сума перевищує ці розміри. У зв’язку з цим послідовне одержання одного хабара в великому, а в другому — в особливо великому розмірах треба кваліфікувати по сукупності злочинів.

Якщо ж намір посадової особи при одержанні декількох хабарів був спрямований на одержання збагачення у великих чи особливо великих розмірах (наприклад, у випадках систематичного одержання хабарів на підставі так званих ”такс” чи у формі ”поборів”, ”данини” тощо), його дії треба кваліфікувати як одержання хабара у великому чи особливо великому розмірі.

Якщо при намірі посадової особи на одержання хабара у великому чи особливо великому розмірі по причинах, що не залежали від його волі, їм була отримана тільки частина обумовленого хабара, то його дії треба кваліфікувати як спробу на одержання хабара у великому чи особливо великому розмірі.

При рішення питання про повторність злочинів, передбачених статтями 368—370 КК України, треба керуватися ч. 3. ст. 368 КК України та п.2 Постанови Верховної Ради України від 11 липня 1995 р. ”Про порядок введення в дію Закону України ”Про внесення змін і доповнень у деякі законодавчі акти України щодо відповідальності посадових осіб”.

Оскільки цією ознакою охоплюється як перший, так і наступний злочини, кваліфікувати перший злочин додатково ще і по частині першої статті 368 і 369 КК України не треба. Це не стосується тих випадків, коли одні злочини були остаточними, а інші — ні, і випадків, коли особа одні злочини зробила як виконавець, а інші — як організатор чи підбурювача. У таких випадках незакінчені злочини, і злочини, що особа зробила не як виконавець, повинні одержувати окрему кваліфікацію з посиланням на відповідні частини статті 14, 15, 26 і 27 КК України.

Одночасне одержання посадовою особою хабара від декількох осіб треба кваліфікувати як зроблене повторно тоді, коли хабар передається за здійснення дії в інтересах кожної особи, що дає хабар, а посадова особа усвідомлює, що вона одержує хабар від декількох осіб.

Одержання посадовою особою в кілька прийомів одного хабара за виконання чи невиконання дій, обумовлених з тим, хто дає взятку, треба розглядати як триваючий злочин. Кваліфікувати в таких випадках дії по ознаці повторності не можна.

Одержання і давання хабара в хабарництві не можуть кваліфікуватися як зроблені повторно у випадках:

— якщо судимість за раніше зроблений злочин знята чи погашена в передбаченому законом порядку;

— якщо на момент здійснення особою нового злочину минули строки давнини залучення її до відповідальності за раніше зроблений злочин;

— якщо особа була звільнена від відповідальності за раніше зроблений злочин у встановленому законом порядку.

Хабар слід вважати отриманою групою осіб по попередній змові, якщо в здійсненні злочину як виконавці брали участь дві чи більш посадові особи, що зговорилися про спільне одержання хабара, як до, так і після надходження пропозицій про дачу хабара, але до її одержання.

Співвиконавцями треба вважати посадових осіб, що одержують хабар за виконання чи невиконання дій, які кожен з них міг чи повинний був виконати з використанням посадового положення. Для кваліфікації одержання хабара, як зробленою групою осіб по попередній змові, не має значення, як були розподілені ролі між співвиконавцями, чи всі вони повинні були виконувати дії, обумовлені з тим, хто дав хабар, чи усвідомлював той, хто дав хабар, що в одержанні хабара беруть участь кілька посадових осіб. Злочин вважається закінченим з моменту, коли хабар прийняв хоча б один зі співучасників.