3) розробити методи стимулювання творчої діяльності дітей у процесі навчання.

РОЗДІЛ 2

МЕТОДОЛОГІЧНІ Й ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ

ПРОЦЕСУ КОМП'ЮТЕРИЗАЦІЇ НАВЧАННЯ

§ 1 Інтелектуальні передумови комп'ютерного навчання

У всіх розвинених країнах у цей час ставиться спеціальне завдання підготовки учнів до високоефективної роботи із ПК. Значні розходження в можливостях доступу до ПК, а, отже, і оволодіння їм неминуче приводять до виникнення ще однієї, суміжної із цього завдання - прогнозування успішності комп'ютерного навчання й ефективності діяльності майбутніх комп'ютерних професіоналів.

Комп'ютеризоване суспільство ставить молодих людей перед необхідністю реально оцінювати свої можливості у використанні комп'ютера й вибирати відповідно до цим майбутню професію. Закономірно виникає питання: які саме індивідуально-психологічні особливості людини впливають на його комп'ютерну компетентність?

Високий рівень розумового розвитку, гнучке мислення, гарна пам'ять є сприятливими передумовами для успішного навчання інформатиці. Однак своєрідність людської індивідуальності не вичерпуються особливостями його інтелектуальної підготовки й своєрідністю пізнавальних процесів. На успішність навчання в цілому, як відомо, впливають також уроджені психофізіологічні особливості школярів, такі, як сила нервової системи, що визначає працездатність людини, і її лабільність, що визначає швидкість протікання нервових процесів.

Психолог В.Г.Зархин (17-34) спеціально досліджував, як проявляються зазначені психофізіологічні особливості учнів у практиці навчання з використанням ПК. Його спостереження показують, що при роботі із ПК сила нервової системи вирішального впливу на успішність діяльності не робить, хоча учні з високою працездатністю поводяться за комп'ютером інакше, ніж слабкі. Видимо, через підвищений истощаемости учні зі слабкою нервовою системою недостатньо впевнені в собі, набагато частіше звертаються по допомогу до вчителя. У той же час інша властивість нервової системи - лабільність - безпосередньо позначається на особливостях комп'ютерної діяльності учнів. За інших рівних умов лабільні протікання, що вчаться з високою швидкістю, нервових процесів працюють швидше. Діапазон індивідуальних розходжень тут дуже великий.

Подібні дані приводить психолог И. В. Єрмакова (17-35). Вона підкреслює, що рівень інтелектуального розвитку школярів відіграє визначальну роль при оволодінні спеціальністю "оператор ЕОМ" головним чином на початку навчання. У міру входження в курс усе більше значення набувають швидкісні характеристики. Але чи завжди висока швидкість роботи - благо? Адже основним критерієм успішності будь-якої діяльності є її безпомилковість, точність, а відношення між швидкістю й безпомилковістю неоднозначно.

Не менш значимими є, за словами Єрмакової И.В., такі якості, як імпульсивність або її протилежність - рефлексивность. Про імпульсивність мова йде в тих випадках, коли людин відразу, не замислюючись, відповідає на зовнішні подразники, легко схиляється на користь тієї або іншої гіпотези, не з огляду на ступінь її правдоподібності. Рефлексивность приписується людям, які, перш ніж щось робити, внутрішньо випробують гіпотези, відкидаючи тих з них, які здаються їм невідповідними, тобто надходять обдумано, обережно, зважено. Природно, що розходження за цими показниками ні в якій мері не визначають цінність людської особистості. Реально значимими вони можуть бути тільки в таких видах діяльності, де першорядне значення має фактора часу. Що ж стосується процесу навчання, то використання комп'ютерної бази саме і є тією реальною мірою, що може погодити умови процесу навчання, і насамперед його темп із індивідуально-психічними особливостями кожного окремого школяра. У цьому випадку комп'ютер виступає як один з ефективних засобів гуманізації процесу навчання.

Багато психологів відзначають, що при роботі з комп'ютером дуже більшу роль грають такі особистісні особливості, як уважність, акуратність, старанність, сумлінність. У принципі їх можна розглядати як універсальні, здатні проявлятися (або не проявлятися!) у будь-якої людини й відбиватися на процесі оволодіння будь-яким видом діяльності. Формування цих якостей залежить, насамперед, від бажання й наполегливості самих учнів. Однак комп'ютер внаслідок строгості дії програм, що завантажують у його, постійно пред'являє до працюючого з ним людині досить тверді вимоги, без дотримання яких він працювати просто не буде. У цьому випадку комп'ютер відіграє роль досить серйозного дисциплінуючого фактора в загальній схемі навчального процесу.

§ 2 Особистісний аспект проблеми сприйняття інформації

В умовах інформатизації життя суспільства природно виникає питання про шляхи сприйняття й обробки інформації індивідуальною свідомістю. Відповідь на це питання цікавить у першу чергу тих, хто прагне поширити інформацію (донеся її з мінімальними витратами), але немаловажне значення він має й для людей, що займаються проблемами формування когнітивних структур особистості, - педагогів, психологів. Як говорити, щоб бути правильно понятим, щоб тебе хотіли слухати? У сучасних умовах ці (традиційно важливі) питання модернізуються в додатку до різним друкованого й відеоматеріалам (у тому числі розповсюджуваним по всесвітній комп'ютерній мережі), а також доповнюються питаннями іншого порядку: як впливати на людей, не травмуючи їхню психіку? Не секрет, що через недостатню увагу до проблеми передачі інформації результат часто буває протилежний передбачуваному. На жаль, уже багато фахівців (фізіологи, психологи, педагоги й т.д.) висловлюють побоювання, що існує схований поки процес негативного впливу на свідомість споживачів інформації (особливо дітей), що проявляє свої результати тоді, коли їхні когнітивні структури виявляться в основному сформованими, і пізно буде що-небудь міняти. "Саме поняття інформації, хоча й прийшло з техніки зв'язку, але є по своєму походженню людським, фізіологічним і навіть психологічним: адже все почалося з вивчення передачі по технічних каналах семантичної інформації від людини до людини", - відзначає А. Н. Леонтьев. Інформація приходить до людини через кілька основних каналів. Перший (найбільш очевидні й загальновизнаний) - органи почуттів. Крім того, ми одержуємо інформацію за допомогою уяви й генетичним шляхом. Надходячи у свідомість різними шляхами, інформація зберігається в «упакованому» тим самим способом виді й впливає на наше життя, використовуючи той самий механізм. Найбільший вплив на людину робить та інформація, що впливає одночасно на кілька органів почуттів, і запам'ятовується вона тим краще, чим більше каналів сприйняття було активізовано. Тому найбільш яскраві спогади містять і візуальний образ, і звуковий, і дотикальний, і нюховий аспекти, а також у них є присутнім той невловимий компонент, що прийнятий називати емоціями або відношенням й який реєструється в організмі не дуже давно відкритим органом почуттів - лімбічним центром.

У людській свідомості мислеформи зберігаються в дуже компактному виді, нагадуючи своїми властивостями маленькі осколки голографічних пластин[1] : оживаючи у свідомості, вони створюють цілісний ефект реальності одержання інформації, що відбувається незалежно від первинного джерела.

Відомо, що навіть сама алогічна ідея, будучи впровадженої в глибинні шари свідомості, робить на поводження людини такий же вплив, як й об'єктивно існуючі обставини. Позитивна сторона цієї особливості свідомості знайшла відбиття в афоризмі: «Усе, що розум усвідомлює й у що вірить, можна здійснити». Використовуючи досягнення вікової психології, від концепції " швидкого розвитку" Жана Пиаже до робіт наших сучасників (Маргулис Е.Д., Ченців В.М.), можна показати, як формуються основні інформаційні ресурси людини, що роблять вплив на його "свідому" життя. Під впливом особистісного резонансу[2] людина із самого раннього віку сприймає саме ту інформацію, що життєво важлива для існування й (або) розвитку організму. Зрозуміло, що подання про світ не вичерпуються розглядом тільки фізичної сторони його прояву. Після того, як надзвичайна залежність дитини від матері небагато слабшає, приблизно у віці від двох до чотирьох років, для нього дуже важливо довідатися, хто такий він сам, яка його роль у цьому світі. Коли людина виростає, у нього можуть з'явитися більше різноманітні знання про свою особистість і свої здатності. Завжди існує вибір: продовжити формування захисних механізмів (влада, слава й т.п.) або розкривати свою особистість через самопізнання, відчуття впевненості в собі, творчість. В умовах економічної кризи в педагогіці загострилася проблема вироблення таких методів виховання й навчання, які допомагали людині усвідомити, що в нього при будь-яких обставинах залишається право вільного вибору свого внутрішнього стану.

Дуже багато чого тут залежить від спрямованості уваги, що піддається контролю й корекції. Наше життя наповнене такою кількістю інформації, що свідомість щоб уникнути ми бажаємо використати в цей момент. У зв'язку із цим необхідно звернутися до проблеми потреб і мотивів. Для життя й розвитку людини необхідна наявність більш-менш стійкої емоційної й пізнавальної спрямованості особистості до предметів й явищ дійсності, що одержала назву в психології "інтерес". Інтереси - найважливіша рушійна сила діяльності людей у всіх сферах громадського життя. Починаючи формуватися в ранньому віці, інтереси заглиблюються, диференціюються, а в міру формування світогляду й виникнення цілісної орієнтації особистості складається вибірковість інтересів.

Більшість із існуючих на сьогоднішній день визначень інформації, незважаючи на розходження, мають щось загальне: вони припускають існування принаймні чотирьох компонентів. Крім властиво переданої інформації, це суб'єкт, що передає інформацію; суб'єкт, що сприймає інформацію; а також як окремий компонент виділяється процес пізнання об'єкта, про яке передається інформація.

Свідомий вибір створює потужну внутрішню квантову "хвилю інтересу", що проходить через все поле свідомості, свідомо або направля несвідомо живучими в ньому мислеформами. Лауреат Нобелівської премії Р. Сперри показав, що мислеформи володіють "потенціалом причини", тобто здатністю викликати події й впливати на них (8-36). У результаті виникає поле, що створює й підсилює ефект фокуса свідомості.

Діяльність людини формує його свідомість. Інформація впливає на наше життя остільки, оскільки ми виділяємо її як особистісно значиму.

Все вищесказане дозволяє зробити висновок: щоб при передачі інформації максимал?