Таблиця 2.1

Вікова структура населення (2009 р.)

Вікова структура населення	Питома вага	Кількість осіб, млн. осіб
0-14 років	32,30%	чоловіки 1,15; жінки 1,41
15-64 років	63, 20%	чоловіки 2,86; жінки 2,16
65 і старше	4,50%	чоловіки 0,168; жінки 0,189

Джерело: http://www.populstat. info/Americas/boliviat. htm

Таким чином, Болівія є самою малонаселеною країною Південної Америки, із щільністю населення всього ок.8 чоловік на 1 кв.км. Щорічний приріст населення в період з 1980 по 1993 становив 2,1%, а до 2009 зменшився до 1,63% у рік. Коефіцієнт народжуваності з розрахунку на 1000 чоловік становить 25,53, а смертності - 7,91. Очікувана тривалість життя в країні - 62,2 для чоловіків і 67,48 для жінок [1].

Більша частина населення країни живе на Альтиплано. На цьому плоскогір'ї й у долинах, що спускаються до східних рівнин, живе більшість індіанців. У департаменті Кочабамба переважає іспаномовне населення, і європейський вплив у культурі виражено сильніше, ніж на Альтиплано. У малонаселених східних департаментах Бени й Санта - Крус донедавна переважали метиси, однак масові переселення індіанців з Альтиплано вже почали змінювати етнічний склад цих районів.

Сільські жителі становлять близько 41% усього населення, причому переважна більшість господарює У східних областях країни, що вважаються перспективними для майбутнього заселення, більша частина жителів зайнята товарним землеробством і скотарством.

2.2 Національний характер

Населення Болівії складається з 4 національних груп: іспаномовних болівійців (39,5% від загального числа жителів), кечуа (32,9%), аймара (23,8%) і так званих "лісових індіанців" (2,5%).

Іспаномовні болівійці є нащадками нечисленних іспанських переселенців, що вперше з'явилися на території нинішньої Болівії в другій третині XVІ сторіччя, і корінного індійського населення - кечуа, аймара, тупи-гуарани, та ін. В основній своїй масі це метиси, а також чоло - індіанці, що володіють у досконалості іспанською мовою й осілі в містах. Значну частину іспаномовних болівійців становлять креоли - біла частина населення, що не змішувалася з іншими расовими групами, або ж населення, що має незначну частину індійської крові. По оцінці, креоли становлять від 15 до 30% від загального числа іспаномовних болівійців. У цю групу населення входить також невелика кількість негрів, мулатів і самбо (близько 10-15 тис. чоловік). Група іспаномовних болівійців постійно росте в чисельності, як за рахунок змішання різних етнічних груп, поширення іспанської мови, так і в результаті більше високого серед них природного приросту населення.

Кечуа в цей час є найбільшим індійським народом Америки, що утворить значну частку в населенні Перу, Еквадору й Болівії. Кечуа розселені компактно на величезній території в Андах від Колумбії на півночі до Аргентини й Чилі на півдні. Після утворення в XІ столітті на значній частині Південної Америки імперії інків, мова кечуа був прийнятий у ній державною мовою, що сприяло асиміляції й розчиненню багатьох інших індійських племен у середовищі кечуа. Цей процес тривав і при іспанському колоніальному пануванні в XVІ - XІ сторіччях.

Аймара є творцями високорозвиненої індійської культури Тиуанако, що з'явилася ще в доінкський період. У часи імперії власний культурний розвиток аймара було загальмовано, вони піддалися сильної асиміляції з боку кечуа. Значна частина аймара (племена коли, кольяуа, кольяуайя, а такче частина племен канчи, кана, убина й чарка) була також асимільована кечуа в колоніальний період [1].

До числа "лісових індіанців" відноситься найбільш відстала частина населення країни. Це тупи-гуарани, араваки, мовима, самуко, каювава й деякі інші народності андо-екваторіальної мовної родини; чимапе, матако - матагуайо, гуайкуру й інші з пано-карибської родини; ітонама (родина макро-чибча). Усього існує більше 50 племінних груп "лісових індіанців", деякі з них нараховують менш сотні осіб. Найбільш великі племена в середовищі тупи-гуарани - чи квита (40 тис. осіб), чиригуано (22 тис. осіб.), серед араваків - мохо (17 тис. чіл осіб

2.3 Релігія і традиції

До 1961 католицизм був державною релігією в країні, і майже 95% болівійців номінально належали до Римсько-католицької церкви. Католицька церква користується більшим впливом у містах, однак у сільських районах католицькі обряди вбирають багато елементів індійських вірувань. З некатолицького населення приблизно половину становлять протестанти, переважно методисти й пресвітеріани; у Ла-Пасі й Кочабамбе є невеликі іудейські громади.

болівія релігія освіта мистецтво