Фармакологічні властивості. Препарати кропиви володіють гемостатичними властивостями, що зв'язують з наявністю в рослині вітаміну К и хлорофілу. Галенові препарати кропиви впливають на скорочувальну активність матки.

Також застосовується при неврозах, істерії, епілепсії, атеросклерозі.
Кропиву використовують при лікуванні бронхітів, пневмонії, бронхіальної астми, туберкульозу і кашлюку, додають у збори при зниженому апетиті, проносах і закрепах, при гастритах та ентероколітах. Рекомендується при хворобах печінки і жовчевивідних шляхів, як сечогінне і протизапальне – при нефриті, пієлонефриті і циститі. Як сечогінний і загальнозміцнюючий засіб кропиву застосовують при серцево-судинній недостатності I–II ступеня.

Препарати кропиви підсилюють діяльність травних залоз, зменшують метеоризм, має жовчогінні властивості, знижує рівень холестерину в крові.

Вітаміни, хлорофіл і солі заліза стимулюють еритропоез, підвищують рівень гемоглобіну й основний обмін, поліпшують регенерацію слизуватих оболонок, активізують серцево-судинну систему і газообмін. Кропива робить загальнотонізуючу дію.

БАР з коренів кропиви впливають на метаболічні процеси, знижують проліферацію клітин передміхурової залози, гальмують прогресування збільшення передміхурової залози, тим самим запобігають процесу запалення.

Народною медициною кропива рекомендується при подагрі, ревматизмі, діабеті, геморої, при ожирінні, діатезах і екземі, а також як засіб, що підвищує лактацію в жінок, що годують.

Прийнятий всередину настій кропиви прискорює загоєння ран, виразок і свищів за рахунок прискорення процесів регенерації уражених тканин.

Сік молодої кропиви дають при каменях жовчного міхура і нирок. Гарним засобом при «застарілих» каменях вважається корінь кропиви, а також насіння кропиви.

Широко використовується як зовнішній засіб для примочок при опіках, для лікування ран, при екземах і шкірній сверблячці. При радикуліті і запаленні суглобів листи кропиви застосовують для подразнення шкіри (кілька разів, через день).

При випаданні волосся миють голову настоєм чи відваром кропиви.

Кропива – гарна харчова добавка. Живильна цінність її досить висока: у ній багато білка, мінеральних солей, мікроелементів і вітамінів. Молоді пагони йдуть у салати, зелені супи, для пюре, до других блюд. Кропиву додають у їжу домашньому птаху і худобі, особливо молодняку.

Протипокази. Вагітність.

Використовуються такі препарати кропиви:

1. Кропиви листи, сировина подрібнена.

2. У складі зборів (вітамінний, шлунковий, проносний), розчинів і еліксирів («Віватон», «Кардіотрон»).

3. Кропиви екстракт рідкий.

4. «Алохол», «Фітон» – таблетки (компонент – порошок листів).

5. Маргалі, Простагерб – драже, капсули (сухий екстракт) і ін.

6. «Фітовал» – шампунь (екстракт рідкий)

Приготування.

Настій усередину: 3 столові ложки трави на 2 склянки окропу (добова доза).

Для зовнішнього застосування готують настій у два рази більш концентрований.

Для ефективного лікування порізів і ран – свіжу рану промивають і накладають пов'язку з настойкою кропиви.

Для готування настойки ріжуть травневу кропиву, кладуть у банку чи пляшку (доверху) і заповнюють посуд спиртом. Тримають на світлі протягом 2 тижнів, проціджують, готову настойку зберігають при кімнатній температурі.

Легкий лікувально-вітамінний чай із кропиви й інших сушених трав, що володіє антисклеротичною дією, можна пити як завгодно довго, хоч усе життя.

Беруть 1 столову ложку кропиви, 2 столові ложки ягід чорноплідної горобини, 2 чайні ложки м'яти, 1 столову ложку ірги, 1/2 чайної ложки цедри лимона, 1 столову ложку листа суниці і 1 л води. Кип'ятять 5 хвилин під кришкою на повільному вогні, наполягають. Додають 1 столову ложку меду. П'ють як чай протягом дня.

3. Кукурудза звичайна

3.1 Назва

Кукурудза – Zea mays L. Род. злаки – Gramineae (Poaceae)

Сировина – СТОВПЧИКИ З РИЛЬЦЯМИ КУКУРУДЗИ – STYLI CUM STIGMATIS ZEAE MAYDIS

Назва походить від грецьк. Zeia – назви кормового злаку, mays – від мексиканської народної назви mahiz. Рос. назва – від іспанського cucurucho.

3.2 Ботанічна характеристика.