Курсовая работа: Ліворукість як педагогічна проблема в початкових класах

Вступ

Розділ 1. Ліворуке письмо як педагогічна проблема

1.1 Психологічні особливості сприйняття та відтворення навчального матеріалу ліворукими дітьми

1.2 Шкільні проблеми навчання письму ліворуких дітей

Розділ 2. Особливості навчання письму ліворуких дітей

2.1 Вибірки методики навчання письму ліворуких дітей

2.2 Авторські пропозиції

Висновки.

Список використаної літератури

Вступ

Завдання батьків та педагогів – не тільки підготувати дитину до "дорослого" життя, дати їй певну суму знань і навиків, але й виявити її неповторну індивідуальність, допомогти розвитку її сильних якостей і переборюванню слабких. Знання психофізіологічних властивостей індивідуальності є тим інструментом у руках вчителя, котрий дозволяє знайти основні підходи до вирішення педагогічних завдань не на основі примусу, а на базі розуміння, на основі діалогу: дитина - дорослий.

Однією із таких властивостей є функціональна асиметрія рук. Близько 90% всіх людей має ведучу праву руку. Решта 10% – це ліворукі і амбидекстри ("оборукі"). Як правило, ліворукість є природною ознакою, однак у рідкісних випадках вона може бути наслідком незначних пошкоджень окремих частин головного мозку.

І найперша проблема, з якою зіштовхуються ліворукі діти із приходом до школи, є навчання їх письму.

Досвід функціонування сучасної початкової школи переконує у надзвичайній актуальності цієї проблеми.

Ліворукість – не забаганка, не дивацтво окремої людини і не вада розвитку, а трохи інша організація роботи півкуль головного мозку, коли домінує права (у правшів – ліва ) півкуля. Сьогодні про це знають, напевно, всі. Як і про те, що лівші досить часто відчувають себе не затишно в світі праворуких.

Занепокоєння станом таких дітей спонукали нас зробити спробу вивчити це явище. Дослідження мало на меті аналіз головних досягнень науки з особливостей ліворукої дитини та систематизація і узагальнення практичного досвіду щодо роботи вчителя початкових класів з ліворукими дітьми, зокрема з письма.

Об’єктом курсової роботи є ліворука дитина – молодший школяр.

Предмет – ліворукість як педагогічна проблема в початкових класах, зокрема на уроках навчання грамоти.

Розділ 1. Ліворуке письмо як педагогічна проблема

1.1 Психологічні особливості сприйняття та відтворення навчального матеріалу ліворукими дітьми

Проблема ліворукості є однією з найменш досліджених та найскладніших для педагогів-практиків. Тривалий час вважалося, що дітей, які працюють лівою рукою активніше ніж правою, необхідно перевчати, керуючись при цьому загальними вимогами до навчально-виховного процесу. Але, перевчаючи ліворуких дітей, педагоги зіткнулися із надзвичайними труднощами, наслідки яких, як правило, виявлялися і в подальшому житті таких дітей, ліворукі діти переучувалися важко, без бажання, у них часто з'являлися невротичні реакції.

Ліворукість створює деякі проблеми в соціальній адаптації дітей. Адже все, починаючи з побутових товарів і закінчуючи різними складними пристроями, пультами розраховане на праворуких. З ліворукістю пов'язано ряд проблем і суто медичного характеру. Так, у ліворуких дещо частіше, ніж у праворуких, можуть спостерігатися різні аномалії будови та розташування внутрішніх органів. Про це повинні знати хірурги і терапевти. В ліворуких своєрідною буває клініка багатьох нервово-психічних захворювань. Багато практично здорових таких людей відрізняються великим розмахом і циклічністю емоційних коливань. Їм властивий певний психічний інфантилізм: надмірна гра уяви, дитячість і поверховість суджень.

Іноді лікарям доводиться стикатися з невротичними станами в ліворуких дітей у віці 6-8 років. Яка причина цього?

Досить нерідко такого роду стани стають реакцією на насмішки ровесників, які з великою впертістю переслідують своїх ліворуких товаришів. Деякі діти-лівші часто переживають свою незвичайність, замикаються, уникають контактів із друзями та однолітками.

Проблема перенавчання дітей із ліворукості на праворукість вирішувалась би набагато легше, якби ідентифікація ліворукості могла здійснюватися на більш ранніх етапах розвитку дитини.

Відомо, що в основному в 2,5-3 місяці втрачаються рудиментарні рефлекси новонародженого. Це ціла низка рефлексів, які свідчать про стан нервової системи новонародженої дитини. З часом, коли нервова система вдосконалюється та дозріває, вони зникають, замінюючись на нові, більш досконалі, що стануть необхідними для ігрової і пізнавальної діяльності. Вчені дослідили, що зникнення рудиментарних рефлексів відбувається неодночасно з правої та лівої сторони. У майбутніх ліворуких дітей ці рефлекси виражені більше і втрачаються пізніше на правій руці, а праворуких – на лівій. Тож, ретельне спостереження вашого лікаря (адже оцінювати стан рефлексів потрібно систематично) може вам дати відповідь "ліворука ваша дитина чи праворука" вже у віці 3-4 місяців [1;225].

Допомогою у вирішенні питання, яка ж рука є домінуючою у маляти, може стати аналіз певних родинних випадків. Якщо хтось із родичів у першому або другому поколінні був ліворуким, то ваш малюк може перейняти цю здатність.

Таким чином, діагностика ліворукості порівняно проста, а своєчасність її проведення дозволить розв'язати ряд медико-соціальних проблем, які пов'язані з ліворукістю. Сучасні наукові дослідження таких вчених, як А.П. Чупріков та М.М. Безруких, дали змогу обґрунтувати труднощі в переучуванні ліворуких дітей. З'ясовано й доведено, що ліворукість — це психофізіологічне явище, зумовлене відмінностями у розподілі функцій між півкулями мозку. У медичній енциклопедії ліворукість розглядається як переважне користування лівою рукою при виконанні різноманітних дій. Як правило, ліворукість зумовлена генетично, але може бути пов'язаною з ураженнями головного мозку в антенатальному періоді, під час пологів та бути наслідком порушення нормального розвитку центральної нервової системи [3;101].

Ліворукість є результатом одного з варіантів структурно-функціональної асиметрії мозку на кірковому та підкірковому рівнях організації функцій. Отже, примушувати шульгу писати правою рукою — означає прямо втручатися у вже сформовану складну функціональну систему. Якщо дитина пише лівою рукою, це означає, що процес писання (малювання) регулюється (хоча б частково) правою півкулею головного мозку. Тому, наполягаючи на тому, щоб вона писала правою рукою, дорослі створюють додаткове навантаження для систем лівої півкулі, які у процесі розвитку мозкових структур у такої дитини відповідають за інші функції та процеси.

На даний час цією проблемою займаються такі учені, як: А.П. Чупріков, М.М. Безруких, Т.А. Доброхотова, С. Спрінгер, Г. Дейч, М.Г. Князева, В.Ю. Вільдавський та ін.

Загалом в Україні ліворуких не так уже багато – лише 5-12%. Проте останнім часом спостерігається тенденція до збільшення кількості таких людей. У загальноосвітніх школах України їхня кількість за останнє десятиліття збільшилась в 3-4 рази. На сьогодні у початкових класах навчальних закладів м. Тернополя нараховується 412 ліворуких дітей.

Проте виникла нова проблема, яку доводиться розв'язувати педагогам: лівша у праворукому колективі, що створила нові завдання і для учителя, адже йому необхідно:

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--