Курсовая работа: Логічні помилки в текстах журналістських видань
"Шум навколо роману В. Сорокіна "Тим, що йдуть разом" такий, що письменник, мабуть, автоматично попадає у світову скарбницю російської літератури " має саме такі суперечливі тези: скарбниця світова – скарбниця російської літератури.
Третій закон логічного мислення важливий для редактора і як інструмент при професійній оцінці тексту: відкидаючи один варіант тексту, приймаючи інший, редактор спирається на цей закон.
Закон достатньої підстави стверджує, що будь-яка істинна думка повинна бути обґрунтована іншими думками, істинність яких доведена. При його дотриманні усі думки, висловлені в тексті, витікають одна з одної. Логіка висловлювань вважає обґрунтування мислення спільною методологічною вимогою і розглядає ряд законів, які забезпечують його виконання (закон подвійного заперечення, тавтології, симпліфікації, кон’юнкції та ін.).
У будь-якому роздумі думки повинні бути внутрішньо пов’язані одна з одною, витікати одна з одної, обґрунтовувати одна одну. Істинність суджень повинна бути підтверджена надійними доказами. Четвертий закон формулює цю вимогу в найбільш загальному вигляді. Достатність підстави істинності суджень у кожному конкретному випадку – предмет розгляду спеціальних наук, логічне обґрунтування – необхідна якість кожного журналістського виступу.
Закони логіки у тексті можуть порушуватися – свідомий відступ від логічних норм може бути використаний з метою мовної гри: Пенсія у мене хороша, але маленька. Однак це можливо лише за умови, що в читача не виникає побічних асоціацій, не утруднена інтерпретація тексту, а порушення логіки викладення робить твір більш експресивним, допомагає відійти від шаблону чи зосередити увагу читача на потрібному авторові фрагменті.
"Костюмчик мій, як з голочки, погляньте всі на мене" "Подобається одягати казкових героїв до Нового року та інших свят", - говорить Алла Олексіївна. Під час роботи самі костюмери входять в роль, в образ. Інколи буває так, що з яких-небудь причин актор не приходить на виступ. Так, одній з моїх співбесідниць довелося замінити виконавця і зіграти роль черепахи Тортілли.
Ось така це не проста, але в той же час цікава і рідкісна професія – костюмер".
У поданому прикладі висновок помилковий, бо не відповідає заголовку.
У всіх останніх випадках порушення логічних норм стане основою логічних помилок.
Логічні помилки, пов’язані з порушенням законів формальної логіки, – рівень макроредагування, тобто вони частіше виявляються на рівні великого фрагменту тексту.
1.2 Одиниці і процедури логічного аналізу тексту
журналістський метафора літературний редагування
Аналіз логічної основи будь-якого тексту полягає у вияві і співставленні між собою і з широким контекстом основних його смислових одиниць. Вони стосуються різних рівнів смислової і синтаксичної структури мовного твору. Так у посібнику за редакцією Максимова В.І. виділяються логічне ім’я , або поняття , – думка, у якій відображуються спільні істотні ознаки предметів і явищ (в мовленні поняттю може відповідати слово, словосполучення, а інколи і речення); судження – думка, в якій стверджується чи заперечується існування предмета, його властивість чи відношення між предметами (у мовленні судженню може відповідати речення або, якщо судження представлене у згорнутому вигляді, словосполучення); логічні зв’язки – службові слова мови, які фіксують певний тип смислових відношень між поняттями і судженнями.
Таким чином, поняття, судження і зв’язки – це найпростіші одиниці логічного аналізу тексту, його основа.
Однак їх вияв вимагає деяких навичок, оскільки одиниці мислення і одиниці мовлення, в яких вони виражені, не завжди співпадають. В одному реченні – основній синтаксичній одиниці мовлення – може бути у згорнутому вигляді міститися кілька суджень – основних смислових, логічних одиниць. Так, в одному простому реченні Схиляється мерехтливий і сяючий диск сонця міститься три судження: одне виражено граматичною основою диск схиляється, друге й третє – словосполучення з визначеннями: сяючий диск і мерехтливий диск. Саме співставлення цих згорнутих суджень дозволяє виявити логічне протиріччя.
За простим з точки зору синтаксису реченням: Бути добре одягненим – значить мати успіх в бізнесі – схований логічний зв'язок, який виражається сполучником якщо… то. Перетворення цього речення на більш природне, з точки зору логіки, вигляду: Якщо ти добре одягнений, то, значить, ти маєш успіх в бізнесі – виявляє невідповідність такого судження реальному становищу.
Правильно й інше: далеко не всі члени речення бувають реально необхідні в аналізі логічної основи тексту. І тоді, щоб показати її, треба відволіктися від малозначних дрібниць.
Предметом логічного аналізу є також одиниці над фразового рівня – фрагменти тексту, які виділяються в мовленні на основі її смислової єдності, спільного способу викладу, багато численних міжфразових зв’язків, композиційного читання.
Прослідкуємо методику логічного аналізу на декількох найпростіших прикладах. Перший етап – виділення основних логічних одиниць тексту (імен, суджень і зв’язків) і за необхідності надання судженням більш простої форми.
Другий етап – співвідношення логічних одиниць між собою і з контекстом у вузькому смислі слова – з темою тексту.
Наприклад: Найпопулярніше жіноче ім’я в Москві Настя. На кожну тисячу новонароджених дівчаток з’являється в середньому 100 Анастасій. Це ім’я стабільно тримає першість уже п’ять років підряд. Не менш популярні Анна, Марія і Катерина. Співставлення виділених суджень виявляє неправомірність одного з них: повинно бути трішки менш популярні.
Автори посібника за редакцією В.І. Максимова відзначають, що оцінюючи правомірність логічних зв’язків, слід мати на увазі, що їх вживання може відображати різні точки зору на явища, і якщо ці точки зору не суперечать дійсності, то вони правомірні. Наприклад, у заголовку Холери немає, зате менінгіт наступає зв’язка зате позначає явище, яке компенсує якесь інше, що оцінюється звичайно як позитивне, може здатися неправомірною (що ж хорошого в менінгіті?). Але в поданому контексті, якщо подивитись на явища з точки зору медиків і журналістів, це – зла іронія.
Виділення логічних зв'язок потребує підвищеної уваги редактора-початківця, оскільки в мові існує кілька способів їх вираження, і поняття "синтаксична зв’язка", тобто в першу чергу сполучник, і "логічна зв’язка" не співпадають. Крім різноманітних сурядних і підрядних сполучників до категорії зв'язок відносяться будь-які вставні слова. Вони виконують функції або текстотворчі – позначають смислові відношення між думками (по-перше, а значить, таким чином ), або модальні – позначають різні відтінки авторського відношення до змісту і оформлення мовлення (на думку багатьох, може, на щастя, м’яко кажучи ). До зв'язок відносяться різні частки (навіть, тільки, а саме та ін.), прийменники обставинних значень (завдяки, незважаючи на, наперекір, при та ін.) і розділові знаки, бо до функції останніх також відносяться передача смислових і граматичних відношень частин висловлювання.
За способом вираження логічного значення усі зв’язки поділяються на експліцитні – їх смисл однозначно передається словом або знаком, та імпліцитні, неявні, – їх смисл виводиться із співвідношення логічних одиниць, з’єднаних ними. Так, до експліцитних зв'язок В.І. Максимов відносить сполучник тому що і знак двокрапку – перший має одне значення причини, а другий – одне значення коментаря вищесказаного. А до імпліцитних зв’язок він пропонує віднести сполучник і й крапку, кому, крапку з комою, бо вони багатозначні.
Помилки допускаються у вживанні обох типів зв'язок, але, аналізуючи імпліцитні зв’язки, редактор повинен звернути увагу не тільки на правомірність вживання (наявність в колі мовних значень знайденого в тексті), але й на те, щоб їх перша інтерпретація була правильною, бо можуть виникнути смислові незрозумілості.
Таким чином, на логічні якості тексту впливає і неточність слововживання, алогізми, заміна понять, невиправдане його розширення або звуження, змішання родових і видових категорій, абстрактних і конкретних понять. Все це повинен помічати літературний редактор, даючи оцінку використанню автором лексичних засобів. На синтаксичному рівні виявляється така логіко-стилістична помилка, як невідповідність посилки наслідку.
Літературна обробка рукопису спрямовує редактора на оцінку мовних засобів на лексичному, морфологічному і синтаксичному рівні. Під час літературного редагування важливо не тільки помітити мовленнєву помилку, але й дати їй точне визначення, перш ніж запропонувати автору різні варіанти стилістичної правки тексту. Для стилістичного аналізу можливих порушень літературно-мовної норми редактор зобов’язаний застосувати спеціальну термінологію, добре знати типологію мовленнєвих помилок, прийнятих в практичній стилістиці. При літературному редагуванні слід дотримуватися об’єктивності в оцінці тих чи інших мовних явищ, щоб суб’єктивно-емоційні моменти не придушували об’єктивно-логічні критерії у відношенні до тексту. Редактор повинен спиратися на наукове дослідження рукопису, а не на його емоційне сприйняття. Методика літературного редагування навчає тому, як уникнути смакової правки тексту, як працювати з ним, поетапно розв’язуючи різні проблеми, пов’язані з недосконалістю рукопису, які види правки слід застосовувати в кожному окремому випадку.
1.3 Типологія логічних помилок і причини їх виникнення
Логічні огріхи тексту виникають з різних причин: це і нечіткість мислення, і неоформленість теми, і простий недогляд, і неврахування небажаних сторонніх асоціацій та інтерпретацій.