Курсовая работа: Механізм реалізації захисту прав споживачів у сфері надання послуг
- Про державний нагляд за дотриманням стандартів, норм і правил та відповідальності за їх порушення (1993 р.)
- Про стандартизацію і сертифікацію (1993 р.)
- „Про забезпечення єдності вимірювань” (1993 р.)
- Про укладення Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про співробітництво у сфері захисту прав споживачів (1994 р.)
- Про затвердження правил побутового обслуговування населення (1994 р.) [2].
1.3 Правове регулювання захисту прав споживачів
Законодавчою основою між виробниками (виконавцями), продавцями і споживачами товарів (робіт, послуг) є Цивільний кодекс Української РСР і Закон № 1023 „Про захист прав споживачів”. Відмінність між цими двома законодавчими актами полягає у тому, що перший з них регулює майнові і пов’язані з ними особисті немайнові права з приводу купівлі-продажу і поставки будь-яких товарів (робіт, послуг), а другий – тільки товарів, робіт та послуг споживчого призначення, оскільки під споживачем ньому розуміють „громадянина, який придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб” [4].
Перелік прав споживачів, дотримання яких гарантовано Законом № 1023, визначений у ст. 3 цього законодавчого акта і включає дві узагальнені групи прав, класифікованих залежно від сфери їх реалізації (табл. 1.1).
Таблиця 1.1Структура прав споживачів
Система прав споживачів | |
Права, що реалізуються у взаємовідносинах з державними органами | Права, що реалізуються у взаємовідносинах з підприємствами торгівлі та сфери послуг |
Державний захист прав споживачів | Належна якість товарів (робіт, послуг) та обслуговування |
Гарантований рівень споживання | Безпека товарів (робіт, послуг) |
Об’єднання споживачів у громадські організації | Необхідна, доступна, достовірна та своєчасна інформація про товари |
Звернення до суду та до інших уповноважених органів | Відшкодування збитків, завданих товарами (роботами, послугами) неналежної якості, а також майнової та моральної шкоди, заподіяної небезпечними товарами |
Права споживачів, об’єднані в першу групу, включають загальні організаційні права, реалізація яких заснована на взаємодії з державними органами.
Державний захист прав споживачів є комплексом заходів щодо:
- забезпечення громадянам захисту їх прав як споживачів;
- надання можливості вільного вибору товарів (робіт, послуг);
- надання можливості набуття знань і кваліфікації, які необхідні для прийняття споживачами самостійних рішень під час придбання та використання товарів відповідно до їх потреб;
- надання гарантій придбання товарів (робіт, послуг), що забезпечують рівень споживання, достатній для підтримки здоров’я і життєдіяльності.
До системи органів державної влади, що забезпечує реалізацію прав споживачів, входять: спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи; Рада Міністрів АР Крим; місцеві державні адміністрації; органи та установи державного санітарного нагляду України; інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а також органи судової влади.
Право споживача на гарантований рівень споживання реалізується державою:
- шляхом стимулювання виробництва товарів, виконання робіт та надання послуг споживчого призначення за допомогою різних заходів як організаційно-адміністративного, так і економічного (включаючи оподаткування) характеру;
- запровадження нормованого розподілу товарів у випадку, коли з будь-яких причин відсутні гарантії вільного їх придбання кожним споживачем;
- запровадження компенсаційних виплат, різних видів допомоги та пільг громадянам.
Громадські організації (об’єднання) споживачів можуть створюватися громадянами на добровільній основі з метою захисту своїх законних прав та інтересів відповідно до Закону України від 16.06.92 р. № 2460-XII „Про об’єднання громадян”.
Права таких громадських організацій визначені Законом про захист прав споживачів і включають у себе: вивчення споживчих властивостей продукції; проведення експертизи та випробувань товарів; надання юридичної та консультаційної допомоги споживачам; можливість звернення з позовом до суду про визнання дій продавця (виробника, виконавця) протиправними щоо невизначеного кола споживачів (а не тільки громадян – членів такої громадської організації); можливість звертатися до правоохоронних органів та органів державного управління з приводу притягнення до відповідальності осіб, винних у випуску та реалізації неякісних товарів (робіт, послуг).
Друга група прав споживачів пов’язана із взаємовідносинами між ними та суб’єктами підприємницької діяльності, які продають їм товари (роботи, послуги).
Право споживача на належну якість товарів (робіт, послуг) та обслуговування полягає в тому, що він може вимагати від продавця (виробника, виконавця) відповідності якості придбаних ним товарів (виконаних робіт, отриманих послуг) вимогам нормативних документів, умовам договору, а також інформації про товари (роботи, послуги).
Обов’язки щодо технічного обслуговування і гарантійного ремонту товарів також покладено на виробника, який зобов’язаний забезпечити випуск і поставку необхідних для цього запчастин протягом терміну виробництва і терміну служби товарів.
Крім відшкодування шкоди, заподіяної споживачеві внаслідок порушення його прав, продавці та виробники товарів несуть відповідальність у вигляді фінансових санкцій.
Щороку в управліннях у справах захисту прав споживачів проводиться робота з контролю за виконанням Закону України „Про захист прав споживачів”, Закону України „Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами ”, Закону України „Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини”, інших Указів Президента України, постанов, розпоряджень і доручень Уряду, та розпоряджень і доручень облдержадміністрації, хід виконання яких знаходиться на постійному контролі [2].
1.4 Види відповідальності за порушення законодавства України „Про
захист прав споживачів”