Курсовая работа: Методика викладання фахових дисциплін в Українї

Семінарські заняття забезпечують розвиток творчого професійного мислення, пізнавальної мотивації і професійного використання знань у навчальних умовах. Професійне використання знань - це вільне володіння мовою педагогічної науки, тобто точне оперування термінами, поняттями, визначеннями.

Семінари складаються з двох взаємопов'язаних ланок - самостійного вивчення студентом програмного матеріалу і обговорення на заняттях результатів пізнавальної діяльності. Вони вчать працювати самостійно, формують навички роооти з літературою, розвивають інтерес до предмету, вчать аргументувати відповідь, сприяють зв'язку теорії і практики.

Семінарські заняття можна класифікувати:

1.Залежно від складності, об'єму і вимог: просемінари (підготовчі); власне семінари; міжпредметні семінари.

2. Залежно від мети: семінар-повторення і систематизації знань; семінари вивчення нового матеріалу; мішані (комбіновані).

3.За формою проведення: семінар-бесіда; семінар-обговорення (реферативний); коментоване читання; диспут; розв'язування задач; комбінований; міжпредметний семінар та його різновидність - семінар-конференція

Підходи до навчання студентів засновані на високому рівні взаємодії і активності самих студентів. Досвід показує, що менеджери і керівники проявляють більше розуміння і успішніше сприймають нові ідеї в процесі конструктивної дискусії. Обговорення може підштовхнути слухачів до використання загальних ідей стосовно власної конкретної ситуації, до рішення зробити щось інакше в своїй безпосередній роботі.

Розрізняють наступні форми проведення конференцій: збори, жорстко регламентовані обговорення, вільний обмін думками, невеликі групи працюють відособлено, абсолютно неформальне та ін.

Метод конкретних ситуацій призначений для того, щоб допомогти краще розібратися в основних законах і принципах управління. Метод конкретних ситуацій призначений для того, щоб розвинути у студентів навики управлінців і керівників, що дозволяють їм визначати першорядні проблеми в навчанні і в управлінні організації.

Студенти вивчають ситуацію, приходять до власних виводів про те, що слід зробити, а потім обговорюють ситуації в групах.

Ділові ігри зустрічаються в різних варіаціях, але всі вони по суті є методом конкретних ситуацій у дії. Замість того, щоб «обговорювати» можливий розвиток ситуації, студенти отримують певні ролі і спілкуються один з одним, виступаючи від імені конкретної дійової особи – учасника даної ситуації.

Наприклад: «Ви – директор, ви – заступник. Ви зустрілися для того, щоб обговорити доводи на користь зміни термінів надання звіту».

Ділові ігри – дуже ефективна форма перевірки пройденого до того матеріалу, до того ж даний метод дає таким, що вчиться хорошу можливість застосувати отримані знання в умовах близьких до реальних.

Ділові ігри найбільш ефективні в тих випадках, коли студенти відчувають себе легко і вільно, коли вони дійсно «грають».

Існує багато різновидів методу ділових ігор:

- ролі розписані і не розписані;

- ролеві ігри, в яких хвилі, що вчаться, ухвалювати («розігрувати») власні рішення;

- ролеві ігри, в яких учні копіюють («заучують») певний стиль керівництва або поведінки.

Ділові ігри можна організувати по-різному: іноді проводиться тільки одна ділова гра, і більшість слухачів просто спостерігають. Проте прийнятніший такий варіант, коли учні розбиваються на невеликі групи, які одночасно і незалежно один від одного проводять ігри поодинці і тому ж «сценарію».

Методи експериментування та моделювання передбачають:

- вправи по порівняльному використанню односторонньої і двосторонньої моделей спілкування, в процесі яких слухачі визначають для себе сильні і слабкі сторони цих моделей;

- моделювання якихось реальних явищ, при якому «команди» учнів змагаються у виконанні яких-небудь «виробничих» завдань. При цьому слухачі «набираються досвіду», виконуючи різні управлінські і організаційні функції за наявності зворотного зв'язку серед учасників експерименту;

- активне вивчення або моделювання конкретних ситуацій. Команда учнів вивчає представлену інформацію, приймає ряд рішень, отримує у відповідь інформацію і продовжує роботу в нових умовах, проходячи, таким чином, через послідовність різних ситуацій;

- типові, але цілком реальні проблемні ситуації – наприклад, найрізноманітніші проблеми «виживання». Команда перевіряє своє уміння справлятися з ними і ухвалювати рішення, здатність використовувати всі колективні ресурси для знаходження вірної відповіді

- ситуації, розраховані на інтерактивне вирішення проблеми. Ці ситуації зазвичай припускають проведення експериментів «лабораторного» типу, в процесі яких команди працюють над завданням, проблемою або вправою, мабуть, декілька штучними, але з високим напруженням змагання;

- «Головоломки». В процесі багатьох експериментів і занять по моделюванню вчиться доводиться вирішувати важкі завдання. Робота над ними, самостійна або у складі групи, повинна допомогти слухачам краще зрозуміти методи вирішення проблем, їх сильні і слабкі сторони.

Останнім часом в практику роботи вищої школи входять інформаційні технології. Інформаційно-технологічний підхід (застосування комп'ютерних програм) підвищує якість навчання і об'єктивність контролю знань. Провідні види комп'ютерних програм, що створені в світі, в тому числі і в Україні, за їх дидактичними функціями можна поділити на: комп'ютерний підручник-комп'ютерні навчальні програми, тренажери, ігрові програми предметно-орієнтовані середовища. Розвиток мультимедіа технологій пов'язаний зі створенням мультимедіа продуктів, тобто електронних книг, мультимедіа енциклопедій, комп'ютерних баз даних, фільмів тощо.

3. Інтеграція вищої освіти України і Болонський процес

На сучасному світі, який увійшов до третього тисячоліття, розвиток України визначається в загальному контексті Європейської інтеграції з орієнтацією на фундаментальні цінності західної культури: парламентаризм, права людини, права національних меншин, лібералізацію, свободу пересування, свободу здобування освіти будь-якого рівня і інше, що є невід'ємним атрибутом цивільного демократичного суспільства.

Для України, в культурно-цивілізованому аспекті, європейська інтеграція – це входження в єдину сім'ю європейських народів, повернення до європейських політичних і культурних традицій. Як свідомий суспільний вибір, перспектива європейської інтеграції – це вагомий стимул для успіху економічної і політичної трансформації, що може стати основою національної консолідації. Європейська інтеграція, таким чином, стає ключовою ланкою відкриття України миру, переходу від закритого тоталітарного до відкритого демократичного суспільства.