Курсовая работа: Методика вивчення методів практичного виявлення та вимірювання радіоактивного випромінювання

Відповідно до цього і всю апаратуру радіаційного контролю по своєму призначенню умовно підрозділяють на відповідні групи.

I – дозиметричні прилади, призначені для вимірювання потужності дози (рівнів радіації), що іноді називають фоном. Крім того, до цієї групи відносять також індикатори-сигналізатори – найпростіші прилади для виявлення іонізуючих випромінювань або сигналізації про перевищення встановленого, заданого порога радіації.

II - радіометричні прилади, за допомогою яких визначають радіоактивне забруднення поверхні різних предметів, а також їхню питому активність (радіоактивність). Наприклад, радіометром можна заміряти радіоактивне забруднення устаткування, транспортних засобів, одягу, шкірних покривів людини, тари під харчові продукти, а також радіоактивність самих продуктів, сировини, кормів для тваринних і різних об'єктів навколишнього середовища (води, ґрунту, рослинності, добрив й ін.).

III – портативні пристрої, мініатюрні переносні прилади, призначені для індивідуального дозиметричного контролю. Тобто це прилади або пристрої, за допомогою яких можна виміряти отриману людиною дозу в якійсь конкретній ситуації або за певний період роботи й часу.

IV – спектрометричні установки, що дозволяють встановити спектр (склад) радіонуклідів, ізотопів у будь-якому радіоактивно забрудненому об'єкті. Це складні та дорогі апаратури, що потребують спеціальних знань й умов їх експлуатації. За допомогою цих апаратів регулярно визначалася радіоізотопний (радіонуклідний) склад забруднення території.

Слід зазначити, що в останні роки з'явилося ще одне поняття: професійні й побутові прилади. Цей умовний підрозділ почався з моменту виготовлення за кордоном дозиметричних і радіометричних приладів для населення (Японія, Фінляндія, Франція).

Іонізуюче випромінювання невидиме, не має ні кольору, ні запаху чи інших ознак, які вказали б людині на їхню наявність або відсутність. Тому їхнє виявлення й вимірювання проводять непрямим методом на підставі якої-небудь властивості. Як правило, для визначення рівнів радіації, ступеня радіоактивності або дози випромінювання використаютьодин з методів: фізичний, хімічний, фотографічний, біологічний або математичний (розрахунковий).

В основі роботи дозиметричних і радіометричних приладіввикористаються наступні методи індикації:

· іонізаційний, заснований на властивості, здатності цих випромінювань іонізувати будь-яке середовище, через яке вони проходять, у тому числі й через детекторнийпристрійприладу. Вимірюючи іонізаційний струм, одержують відомості про інтенсивність радіоактивних випромінювань;

· сцинтиляційний, що реєструє спалахисвітла, що виникають у сцинтиляторі (детекторі) під дією іонізуючих випромінювань, які фотоелектронним помножувачем (ФЕП) перетворяться в електричний струм. Виміряний анодний струмФЕП (струмовий режим) і швидкість рахунку (лічильний режим) пропорційні рівням радіації;

· люмінесцентний, що базується на ефектах радіофотолюмінесценції (ФЛД) і радіотермолюмінесценції (ТЛД). У першому випадку під дією іонізуючих випромінювань у люмінофорі створюються центри фотолюмінісценції, що містять атоми й іони срібла, які при освітленні ультрафіолетовим світлом викликають видиму люмінесценцію, пропорційну рівням радіації. Дозиметри ТЛД під дією теплового впливу (нагрівання) перетворять поглинуту енергію іонізуючих випромінювань у люмінесцентну, інтенсивність якої пропорційна