Курсовая работа: Місце Київської Русі в історії українського народу

Зміст

Вступ

Розділ 1 Історіографічний огляд концепцій походження державно політичного утворення Київська Русь

Розділ 2 Політична історія Київської Русі

Розділ 3 Соціально-економічна історія Київської Русі1

Висновки

Список літератури

Додаток

Вступ

Актуальність роботи. Давньоруська держава, або як її ще називають – Київська Русь, була однією з могутніших держав Європи IX-XIII ст. Вона відіграла велику роль в історії слов'янських народів, сприявши їх суспільно-політичному, економічному та культурному розвитку. Її історичним центром було середнє Подніпров’я, де існували певні традиції політичного життя. Через те, що центром нової східнослов’янскої держави був Київ, в історичній літературі вона отримала назву Київська Русь.

Займаючи величезну територію[1] – від Балтики до Чорного моря, і від Волги до Карпат, Русь являла собою історично важливу контактну зону між Арабським Сходом і Західною Європою, Візантією і Скандинавією, що обумовило швидке її входження в загальноєвропейську історико-культурну спільноту. Вивчення історичної спадщини даного періоду є необхідним для розуміння подальшого розвитку українських земель.

Щодо практичної актуальності нашого дослідження зазначимо наступне. Київська Русь як державне утворення є знаковою віхою у історії українського народу. Протягом своєї епохи Київська Русь переживала різні часи: від розквіту до повного занепаду, її історія дала багато яскравих прикладів єднання, розумного правління, бажання піднести свою державу до високого світового рівня, що не завадило б і нашим теперішнім державним діячам.

Історіографічна база роботи. Вивченню історії Київської Русі присвячено значну кількість наукових досліджень. В працях російських та українських істориків кінця XVIII[2] – першої половини XIX ст., як-то В. М. Татищева, М. М. Карамзіна, М. П. Погодіна, М. О. Максимовича та ін. була розгорнута широка аспектація думок щодо розвитку першої східнослов’янської держави. У XX ст. їх традиції було продовжено радянськими істориками Костомаров М. І.,Ключевський В. О., Рыбаков Б. А[3] , їх наукові інтереси лежали перш за все в площині соціально-економічних питань. За часів незалежності історіографія дослідження давньоруської проблематики поповнилась новими іменами Толочко П., Греков Б. Д., Тихомиров М. М.. Сучасні дослідники розглядають проблему під новим кутом зору, застосовують міждисциплінарні пошуки.

Джерельна база. Протягом тривалого часу основним джерелом вивчення історії Київської Русі були літописи. Основу давньоруського літописання становить „Повість минулих літ” начебто укладена Нестором Літописцем у Печерському монастирі у 1110 р[4] . З розвитком Київської Русі у народі зростав інтерес до минулого, продовжувала існувати багата давня і виникали нові зразки усної народної творчості: обрядові пісні, перекази, замовляння, епічні та міфічні зразки фольклору.

Особливе значення мали билини - епічні пісні, що відображали життя народу, його героїчну боротьбу з чужоземцями, зокрема таких постатей воїнів-багатирів, якими були Ілля Муромець, Добриня Никитич, Альоша Попович та ін. Справжнім творцем билин, як і інших жанрів фольклору, були народні маси. Усна народна творчість мала великий вплив на виникнення і розвиток історичної літератури, зокрема літописання. Як наслідок у ХІ-ХІІ ст. Київська Русь стає відомою в усіх кінцях світу. Вище названі джерела доповненні матеріалами археологічних розвідок складають джерельний комплекс, що дозволяє провести наше дослідження.

Об’єктом дослідження курсової роботи є Київська Русь, хронологічні межі які охоплюють IX – XIII ст. Нижня межа дослідження пов’язана з появою державного утворення відомого під назвою Давньоруська держава. Верхня межа обумовлена політичним знищенням Давньоруської держави спричиненим монголо – татарським вторгненням.

Територіальні межі дослідження – територія Київської Русі яка охоплювала землі від Балтики й Північного Льодовитого океану до Чорного моря, від Волги до Карпат.

Метою даної роботи є всестороннє дослідження історії Давньої Русі, в її політичних, соціальних, економічних аспектах, визначення місця нашої держави в тогочасній європейській спільноті.

Виходячи з поставленої мети визначено основні завдання дослідження:

- висвітлити історичні концепції щодо епохи історичного спадку Київської Русі;

- дослідити політичний устрій держави утворення Київської русі;

- дослідити соціально-економічний ти культурний розвиток Київської Русі;

- визначення особи розвитку держави і її місце в історії українського народу та Європейської спільноти.

Структура роботи відповідає меті із завданням дослідження і побудована за проблемним принципом. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку джерел і літератури. У першому розділі розглянуто історіографічне походження державно-політичного утворення. У другому розділі ми розглядаємо політичну історію Київської Русі. У третьому досліджували соціально-економічну історію Київської Русі. У висновках підводяться підсумки дослідження.

Розділ 1. Історіографічний огляд концепцій походження державно-політичного утворення

У IX ст. в результаті тривалого внутрішнього розвитку склалась одна з найбільших держав в Європи - Русь. Існування київської Русі охоплює період з IX по 40-і роки XIII ст. Політична форма держави на першому етапі розвитку( до 30-ті роки XII ст.) є ранньофеодальною монархією з елементами федералізму. В 30-ті роки XII ст. Русь вступила в період феодальної роздрібненості, що характеризується подальшим розвитком продуктивних сил і виробничих відносин, кристалізацію окремих князівств. Видозмінюючи свою федеративну структуру, Київська Русь проіснувала до 40-х років XIII ст. і впала під ударами монголо-татарських завойовників.

В працях істориків В. М. Татищева, М. М. Карамзіна, М. П. Погодіна, М. О. Максимовича розгорнуто широкий розвиток Київської держави. Згідно істориків, Русь була єдиною державою, що забезпечувалася єдністю князівського роду який володів країною.

М. І. Костомаров розглядав Русь як федерацію князівств, засновану на спільності походження, єдності мови , віри, побуту і князівського роду.

М. Грушевський1 у своїй праці „ Історія України-Руси” присвятив два томи Київській Русі. Він показав всю суперечливість її історичного розвою. М.М. Покровський вважав, що Русь була феодальною державою, політична структура якої впродовж X-XIII ст. не зазнала кардинальних змін.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--