Курсовая работа: Міжнародно-правовий механізм захисту прав і свобод людини і громадянина
НА ТЕМУ:
“Міжнародно-правовий механізм захисту прав і свобод людини і громадянина”
Кураєв О. В.
2002 рік
Зміст
Вступ 3
І. Міжнародне право в галузі прав людини
А. Становлення міжнародного права в галузі прав людини 5
В. Міжнародністандарти в галузі прав людини 7
ІІ. Дієвість міжнародного права
А. Теоретичне підґрунтя ефективності міжнародного права 10
В. Практичний аспект дієвості міжнародних норм 11
ІІІ. Міжнародні організації захисту прав людини та їх діяльність
А. Міжнародні організації під егідою ООН 13
1. Генеральна асамблея 13
2. Економічна та Соціальна Рада 13
3. Верховний комісар ООН з прав людини 14
4. Спостерігач за правами людини 14
5. Комісія з прав людини 15
6. Комітет з прав людини 15
7. Комітет проти катувань 16
8. Комітет з економічних, соціальних та культурних прав 16
9. Комітет по ліквідації расової дискримінації 16
10. Комітет по ліквідації дискримінації по відношенню до жінок 17
11. Комітет з прав дитини 17
12. Управління Верховного комісару ООН у справах біженців 18
13. Міжнародний суд 18
14. Міжнародний кримінальний суд 20
15. Міжнародна організація праці 20
16. Організація Об ¢ єднаних Націй з питань освіти, науки та культури 20
17. Комітет адвокатів з прав людини 21
18. Організація не представлених націй та народів 21
19. Міжнародний союз з прав людини 21
20. Лікарі за права людини 21
В. Європейська гуманітарна юстиція
1. Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод 22
2. Європейська комісія з прав людини 23
3. Європейський суд з прав людини 24
Висновок 25
Література 27
В ступ
Актуальність обраної теми курсової обумовлена тим, що питання прав і свобод людини і громадянина на сьогодні є найважливішою проблемою внутрішньої та зовнішньої політики усіх держав світової спільноти. Саме стан справ у сфері забезпечення прав і свобод особи, їх практичної реалізації є тим критерієм, за яким оцінюється рівень демократичного розвитку будь-якої держави і суспільства в цілому.
Права людини є складним, багатовимірним явищем. У різні епохи проблема прав людини, незмінно залишаючись політико-правовою, набувала релігійно-етичного, філософського звучання.
Людство на шляху утвердження прав і свобод людини пройшло тернистий шлях, крок за кроком обмежуючи всевладдя держави, поширюючи принцип рівноправності на все більше коло осіб та відносин між ними. Часто саме боротьба за права людини, за нові й нові ступені свободи ставала каталізатором широкомасштабних змін у суспільно-політичному житті тієї чи іншої країни, вела до нового осмислення ролі людини в її відносинах з суспільством та державою.
Міжнародне співтовариство приділяє значну увагу розвиткові та забезпеченню прав людини. Демократизації процесу, пов’язаного з проголошенням і захистом прав людини, значною мірою сприяло прийняття низки міжнародних документів щодо закріплення, правової регламентації та розробки механізму міжнародного захисту прав людини у державах, що підписали відповідні міжнародні документи.
Після другої світової війни проблема прав людини з чисто внутрішньої стала перетворюватися в міжнародну. Поступово Конституційне право почало попадати під вплив міжнародних стандартів. Були прийняті ряд міжнародних документів, що зобов'язують держави, що підписали їх дотримувати і розвивати повагу до прав людини, без якої-небудь дискримінації. Першим великим правовим актом стала Загальна декларація прав і свобод людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року. 3 вересня 1953 року була прийнята Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод. Цей документ гарантував громадянам держав членів Ради Європи дотримання їхніх конституційних прав. Для того щоб ефективно захищати права людини і належним чином реагувати на їхнє порушення, створені органи контролю: Комісія з прав людини, Центр прав людини, Європейський суд, що розглядає порушення прав людини на державному рівні.
--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--