Курсовая работа: Морально-етичні проблеми роману Генріха Белля "Більярд о пів на десяту"
Наслідки війни, як показує Белль, – це не тільки смерть одних людей і каліцтва інших, не тільки руйнування інших міст, втрата матеріальних цінностей. Від війни постраждали й ті, хто навіть не був на фронті: вона залишила свій слід у багатьох пустих душах. Про ці душі, морально прибитих, внутрішньо скалічених, Белль пише з надзвичайною силою художницької пристрасті. Це його власний, особливий аспект боротьби з війною. Письменник уболіває разом з жертвами війни й нещадний, у кожній новій книзі, усе більше до її винуватців.
Про Белля часто кажуть: «Генріх Белль – співець маленької людини» [4, 5]. Так, дійсно, в романах та повістях німецького письменника діють не історичні герої. Його персонажі – люди простих професій, одноманітного життя. Це тому що письменник вірить у природну доброту людини. Він не рідко пише про людей морально пригнічених, він полюбляє чисті, добрі душі. Так звана «маленька людина», обездолена війною, виявилася знедоленою і в післявоєнний час. Її крихітні радощі примарні, його самотність безмірна, і оточують його загальна дріб'язковість і байдужість. І тому, читаючи його твори, в яких письменник так точно та зрозуміло розповідає про життя «маленьких людей», їх характери, що вони стають великими людьми, яких не можна назвати «маленькими».
Так, наприклад, розповіді письменника про післявоєнне західнонімецьке життя складають якби продовження біографії улюбленого персонажа його «воєнних» розповідей. Ми бачимо вчорашнього «хлопчика», то у ролі мілкого спекулянта на «чорному ринку», то робітника по податкам за собак, то в ролі шофера і т. д.
Ні, Белль – не співець «маленької людини». Скоріше Белль –письменник, що звинувачує ті умови, які придушують, втоптують у бруд честь «простої людини», штовхають її на шлях війни заради корисливої мети…
Вихідним переживанням для нього як для письменника був розпад буржуазного суспільства. Адже й економічна криза на рубежі тридцятих років, і торжество фашизму, і війна були результатом цього розпаду.
Белль вважав, що письменники його покоління мало чому можуть навчитися у тих прославлених майстрів, які були в еміграції й не повернулися в Німеччину після війни.
З іншого боку, західнонімецькі критики люблять повторювати, що Генріх Белль правовірний католик, що релігійність визначає й колорит його романів, і їхнє ідейне спрямування. Дійсно, Белль уважає себе католиком. Дійсно, персонажі його романів нерідко звертаються до Бога, як до символу нерушимої справедливості й моральної чистоти. Бог для Белля – свого роду норматив, що показує наскільки відхилилося суспільство від вірного курсу.
Однак сказати, що головна тема Белля – релігія, значить не тільки нічого не зрозуміти в його творчості, але й просто фальсифікувати його. І це в художника дуже добре проявляється в тому, як він викриває католицьку церкву.
Белль – відверто політичний письменник, тією самою мірою й у тому ж змісті, у якому він – письменник відверто соціальний. А соціально-політичні погляди в Белля покладені й розподілені із графічною точністю й чіткістю. Наприклад, Грец, убивця матері, – закінчений тип фашиста-міщанина з «Більярда о пів на десяту». Талановитий письменник настільки точно і яскраво описує кожну деталь характеру, що сам читач починає або любити, або ненавидіти того чи іншого персонажа.
Художник уміє з великою образотворчою силою відтворити матеріальну обстановку, світ речей, що оточують його героїв. Інтер'єр, пейзаж у його романі мають яскраве психологічне забарвлення, що постає перед нами відчутно й зримо саме тому, що письменникові вдається донести до нас почуття й переживання персонажів, пов'язані з тими або іншим речами, що виникають у тій або іншій обстановці.
Психологічна майстерність – головне, чим сильний Белль. Проникаючи у внутрішній світ зображуваних ним персонажів, заражаючи читача турботами й тривогами цих людей, він тим самим будить думку читача, нагадує про гострі, складні невирішені проблеми сучасної дійсності в його країні. Але все-таки, те коло людей і явищ, зображуване Беллем у його творах – це маленький світ, вузький і порівняно замкнутий. І навіть здається, що письменник сам не хоче бачити більше, чим бачать його герої, і задуматися більше, ніж замислюються вони.
Отже, суть всіх його романів і повістей, головну ідею яких становлять доброта й гуманність, глибоко вистраждані, а не показне співчуття до людей, бажання, щоб вони були щасливі, щоб скоріше позбулися від усього того, що нагромадилося за довгі роки.
1.3 Проблематика роману Генріха Белля «Більярд о пів на десяту»
«Більярд о пів на десяту – один з останніх романів західно-германського письменника Генріха Белля, що мав величезний успіх, як у Німеччині, так і за рубежем.
Усе в ньому чітко й точно. Дія його розгортається протягом одного точно відзначеного дня – 6 вересня 1958 року. Здається навіть, що письменник міг створювати цей твір сидячи в себе в кабінеті й спостерігати за описаними ним діями прямо з вікна, тому що все настільки реально: тодішня соціально-політична атмосфера, побут, люди й навколишній світ. Але це тільки на перший погляд.
Відразу після публікації роману, він був зустрінутий критиками-недоброзичливцями, які оголосили твір занадто формалістичним, зробленим, і занадто ускладненим.
До 1959 року у ФРН соціальна картина суспільства вже визначилася повністю. Із часу грошової реформи в 1948 році до «Більярда о пів на десяту» пройшло вже багато років. Суспільство здавалося надзвичайно стійким і стабільним. Але все змінювалося, і це у свою чергу мало вплив на письменника написати цей роман, щоб донести до нас ті тяготи й страждання післявоєнної Німеччини в сім’ї Фемелей.
В романі виражено багато морально-етичних проблем, щодо різноманітних відносин між членами сім’ї та відносин у суспільстві.
Проблема батьків та дітей. Голова сім’ї, Генріх Фемель, завжди любив свою дочку та свого сина, але бачився з ними замало, тільки за розкладом:
«С половины десятого до одиннадцати его можно было застать в отеле «Принц Генрих», с одиннадцати до двенадцати – в кафе «Цонз», он был рад всегда видеть «… мать, отца, дочь, сына и господина Шрэллу», с двенадцати он гулял, а в час встречался с дочерью и обедал вместе с ней» [6, 10].
Таким чином бачимо, що йому дуже подобалось спокійне, розмірене життя, яке герой не дуже хотів змінювати. Також на основі цього можна й охарактеризувати взаєморозуміння в родині, які були не бурхливими та одноманітними.
Проблема будівників та руйначів. Ця проблема полягає в тому, що Фемель-старший, відомий архітектор, який збудував відоме абатство святого Антонія і це було його гордістю. Але через деякий час його син, ставши архітектором теж, під наказом генерала, повинен був зруйнувати абатство, не знаючи, хто його збудував. І саме в цей день, 6 вересня 1958 року, на ювілей Фемеля-старшого, його син дізнається про те, що він зруйнував творіння свого батька:
« но вдруг он увидел в углу картины буквы «XYZX»»[6,200].
«… почерк отца нельзя было спутать ни с каким другим, так же как лицо, походку, улыбку…»[6, 200].
Це мало на нього дуже великий вплив, тому що він побілів йому стало не по собі:
« - Что-нибудь случилось? – спросил десятник и положил ему руку на плечо, – у вас ни кровинки в лице, или это из-за вашей зазнобы?»[6, 200].
Проблема щастя. Вона пов’язана, насамперед із основною темою роману, із війною, після якої в думках і душах залишився неприємний відбиток, що не давав людям бути достатньо щасливими.
Проблема людини і суспільства. Ця не менш важлива проблема стосується саме головного героя, дня його народження. Роберт Фемель був відомим архітектором того часу, який служив армії. Будував та руйнував:
«… но тут настоятель распахнул дверь, подошел ко мне, запыхавшись, как мальчишка, и обнял меня; чей-то голос прокричал: «Фемель! Фемель!»»[6, 117].