Курсовая работа: Мовностилістичні особливості німецьких чарівних казок

Давно жив на світі кравець. Було в нього три сини і одна єдина коза…

Слід зазначити й архаїчну форму початку як німецьких, так і українських текстів у другому фрагменті, і застарілу форму в українському тексті в першому контексті, не властиву іншим жанрам, і, таким чином, що маркує дискурсивну формальність чарівних народних казок.

Клішована форма зачину і натяк на неправдоподібність дозволяють читачу відразу зрозуміти, що це казка. Як відомо, основна форма зв’язки будь-якої казки – лихо або потреба в чому-небудь, причому форми її можуть бути найрізноманітнішими.

На думку В. Я. Проппа, «з перших же слів казки… слухач відразу охоплений особливим настроєм, настроєм епічного спокою». Але цей настрій учений вважає оманним: «Цей спокій – тільки художня оболонка, що контрастує з внутрішньою жагучою і трагічною, а іноді і комічно-реалістичною динамікою» [37, с. 80].

Так, у казці «DerMond»(«Місяць») уночі ніколи не сходить місяць і в темряві не сіяє жодна зірка:

Vorzeiten gab es ein Land, wo die Nacht immer dunkel und der Himmel wie ein schwarzes Tuch darüber gebreitet war, denn es ging dort niemals der Mond auf, und kein Stern blinkte in der Finsternis [47].

Давним-давно була така земля, де ніч завжди була темною і небо було немов чорним покривалом укрито, - а все від того, що там ніколи не сходив місяць і не сіяла жодна зірка.

Такий зачин передвіщає трагічний розвиток подій.

У наведеному нижче контексті темпоральний номінатор niemals підкреслює тривалість дії, але вже в наступному реченні відбувається стрімкий розвиток подій, на раптовість яких указує часовий інтенсифікатор einmal, сюжетні дієслова gelangenі стійкий зворот aufdieWanderschaftgehen. Міняється місце подій, герої попадають в іншу державу, простір локалізується:

Auf diesem Land gingen einmal vier Bursche auf die Wanderschaft und gelangten in ein anderes Reich, wo abends, wenn die Sonne hinter den Bergen verschwunden war, auf einem Eichenbaum eine leuchtende Kugel stand, die weit und breit ein sanftes Licht ausgoss [47].

І ось відправилися один раз з цієї сторони четверо хлопців мандрувати. Прийшли вони до іншої держави, а там увечері, тільки сонце сховалося за горами, сходило на дубі світове коло і лило усюди своє м’яке світло.

У казці «DerFroschkönigoderdereiserneHeinrich» («Король-жабеня, або залізний Генріх») золотий м’яч королеви попадає в глибокий колодязь:

Nun trug es sich einmal zu, dass die goldene Kugel der Königstochter nicht in ihr Händchen fiel, dass sie in die Höhe gehalten hatte, sondern vorbei auf die Erde schlug und geradezu ins Wasser hereinrollte [47].

- Але ось одного разу, підкинувши свій золотий м’яч, вона піймати його не встигла, він упав додолу і покотився прямо в колодязь.

У даному контексті як предикат використовується сюжетне дієслово в імперфекті ( estrugsichzu) з інтенсифікатором einmal. Як відзначає А. Ф. Папіна, даний інтенсифікатор відзначає однократність і несподіванку того, що відбулося, при цьому сюжетні дієслова вводять результативність події [33, с. 20].

Такий зачин стрімко розгортає сюжет казки, однак значно частіше використовуються зачини казки з «розтягуванням» часу. Так, казка може починатися з позначення тривалості дії, вираженого формою несюжетного часу (минулого недоконаного), однак період може бути названий.

Як правило, кількість названого року являє собою певне магічне число. Розповідачем казок може бути названий рік подій, що відбулися, однак він є вигаданим:

Es ist wohl tausend um mehre Jahre her, da waren hier im Lande kleine Könige… [47].

Було це понад тисячу років тому назад, і жили тут, у нашій країні, усі одні тільки маленькі королі…

Vor ein paar hundert Jahren, als die Leute noch lange nicht so klug und verschmitzt waren, als sie heutzutage sind, hat sich in einer kleinen Stadt eine seltsame Geschichte zugetragen [47].

Років так зі двісті тому назад, коли люди ще не були такими розумними і хитрими, як у нинішні часи, приключилася в одному маленькому містечку надзвичайна історія.

Аналізуючи німецькі чарівні казки, можна зробити висновок, що у зачину німецької народної казки спостерігаються певні закономірності у відношенні часових форм. Так, перевага віддається тут претеритуму як основному часу оповідальних текстів. Казка рідко починається з дієслова в формі дійсного часу, крім стійких дискурсивних зачинів-формул, його ще можна зустріти в одному типі казкових зачинів – у зачині-узагальненні, його оформлюваним генералізуючим презентом:

Berg und Tal begegnen sich nicht, wohl aber die Menschenkinder, zumal gute und böse [47].

Гора з горою не сходиться, а люди, буває, сходяться, інший раз добрі і злі.

Форма презенту в зачині казки може оформляти слова автора, що є ще однією характерною рисою німецької народної казки, тому що казка відкривається саме словами автора, на відміну, наприклад, від літературної казки, що допускає пряму мову в зачині, що можна проілюструвати наступним контекстом:

Sage niemand, dass ein armer Schneider es nicht weit bringen und nicht zu hohen Ehren gelangen könne, es ist weiter gar nichts nötig, als dass er an die rechte Schmiede kommt und, was die Hauptsache ist, dass es ihm glückt [47].

- Нехай ніхто не каже, що бідний кравець, мовляв, не в силах досягти багато чого і домогтися високих почестей, для цього тільки треба потрапити на правильну колію, ось це є найбільш головна справа, - щоб пощастило людині.

Мовностилістичні особливості в розгортанні казкового сюжету. Для частини казки, де розгортається казковий сюжет, також характерне вживання особливих фольклорних дискурсивних формул, що описують протяжний, не обмежений початком і кінцем процес дії. Для формул такого роду характерні повтори, а також певні синтаксичні конструкції із союзом aber (але), що перериває тривалість і маркірує зміни, що відбувалися.

Die vier versorgten den Mond mit Öl, putzten den Dach und erhielten wöchentlich ihren Taler. Aber sie wurden alte Greise…[47].