- податкові пільги компанії, для викупу акцій в компенсаційному плані. На прикладі ESOP - спонсорські внески компанії в ESOP віднімаються з суми податків, що підлягають виплаті, якщо вони прямують на покриття кредитів і відсотків по кредитах, узятим ESOP для покупки акцій. Дивіденди по акціях, що знаходяться в ESOP, також віднімаються з суми податків, що підлягають виплаті, якщо вони прямують на покриття кредитів, узятих ESOP для покупки акцій. Працедавець може робить не оподатковувані податком внески для формування ESOP, які, за законодавством США, обмежені сумою в 15% нарахованої річної оплати праці.

- податкові пільги працівникам, що купують акції в рамках компенсаційних планів. На прикладі ESOP- доходи, що виникають у працівників в рамках ESOP, не підлягають оподаткуванню до тих пір, поки вони не будуть отримані безпосередньо працівниками. В цьому випадку працівник користується податковим відстроченням, виплачує прибутковий податок тільки тоді, коли реально одержує прибуток від акцій (перепродує їх). Якщо йдеться про опційний план, то податок сплачується тільки тоді, коли менеджер або працівник реально купує по опціону акції за меншою ціною і перепродує їх за більшою ціною.

- податкові пільги, одержувані фінансовими інститутами. Якщо в результаті позик, отриманих ESOP у банку або іншого фінансового інституту, частка ESOP в компанії складе більше 50% акціонерного капіталу, то від податку звільняється 50% доходів, отриманих фінансовим інститутом у вигляді відсотків по даній позиці[2] .

Всі вказані форми податкових пільг в рамках обмежень, що не дозволяють уникати з їх допомогою сплати податків (численні обмеження існують і в США), можуть використовуватися в українській практиці для стимулювання диверсифікації власності на акціонерні капітали.

2. Проблемні питання оподаткування операцій на ринку цінних паперів України

На сьогодні механізм оподаткування, нажаль, не є дієвим стимулом для розвитку вітчизняного ринку цінних паперів. Про нищівний вплив податкових проваджень на ринок цінних паперів в Україні свідчать дані щодо зареєстрованих емісій. Так, обсяг зареєстрованих у 2004 році випусків корпоративних облігацій склав 116,4 млн.грн., що у 151,2 раз більше, ніж за попередній 2003 рік (770 тис.грн.). Але вже у другому півріччі 2004 року було зареєстровано лише п’ять випусків облігацій підприємств на загальну суму 13,5 млн.гривень (що у 8,6 разів менше ніж у попередньому періоді). Протягом 2005 року було зареєстровано випуски облігацій лише на суму 6,2 млн.гривень[3] .

Такі ж негативні наслідки мають місце і в галузі спільного інвестування, яке здійснюється інвестиційними фондами та компаніями. Якщо до початку 2000 року загальний обсяг зареєстрованих випусків інвестиційних сертифікатів склав 1470,8 млн.грн., то протягом 2005 року загальна сума емісії інвестиційних сертифікатів ледь перевищила 7 млн.грн. Не краща ситуація склалася і щодо випуску банківських боргових зобов’язань у формі таких цінних паперів, як ощадні сертифікати. За станом на 1.10.06 р. частка цінних паперів власного боргу в структурі "чистих" зобов’язань комерційних банків склала всього 1,4 відсотка до підсумку[4] .

Не має сенсу і у справлянні податків і з доходів по державних облігаціях, оскільки такі податки лише призводять до кредитування бюджетом власників цих цінних паперів. Аналіз показує, що звільнення від оподаткування доходів по цінних паперах істотним чином не вплине на наповнення доходної частини держбюджету, однак створить потужні стимули, своєрідну "вільну економічну зону" для залучення інвестицій, реінвестування доходів у розвиток економіки, в тому числі її реального сектора, і внаслідок цього призведе до розширення бази оподаткування та збільшення податкових надходжень до бюджету.

Основною формою стимулювання платника податку є звільнення його від податку взагалі. Саме цей підхід і був використаний по відношенню до громадян України. Відповідно до чинного законодавства до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в період, за який здійснюється оподаткування, не включаються: виграші за облігаціями державних позик та державними лотереями, проценти і виграші по вкладах в установах банків, по ощадних сертифікатах та державних казначейських зобов'язаннях; суми, одержані громадянами в результаті розміщення їх власних збережень на поточних (депозитних) рахунках банків України, в тому числі і в іноземній валюті; суми доходів, що направляються у джерела їх одержання на придбання акцій, та суми, які інвестовані на реконструкцію і розширення виробництва суб'єктів підприємницької діяльності; суми дивідендів, що були оподатковані під час їх виплати відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"[5] .

На підставі існуючих пільг щодо оподаткування окремих видів доходів фізичних осіб можна зробити деякі висновки. По-перше, слід зазначити, що більша частина зазначених доходів - це пасивні доходи, отримувані фізичними особами від розміщення ними власних коштів на окремих сегментах фінансового ринку. Тобто, в першу чергу, заохочуються довгострокові вкладення, а не операції з фінансовими інструментами. По-друге, можна чітко визначити сегменти фінансового ринку, на які спрямовуються кошти громадян - це грошовий ринок та ринок банківських позичок. Фактично у привілейованому становищі перебувають два суб’єкти-позичальники - держава та банки, які за рахунок зазначених пільг мають можливість зниження плати за позичені ресурси. По-третє, на фондовому ринку єдина операція, яка має пільгове оподаткування - це реінвестування отриманих доходів в придбання акцій, реконструкцію та розширення виробництва. Виключення ж не реінвестованих дивідендів по корпоративних правах з оподатковуваного доходу не можна вважати пільгою, оскільки ці доходи вже були оподатковані у джерела виплати.

Доходи від вкладень в інші інструменти фондового ринку (наприклад, за корпоративними облігаціями та облігаціями місцевих позик) оподатковуються у джерела виплати за ставкою 13%. Все це не робить фондовий ринок занадто привабливим для фізичних осіб у порівнянні з грошовим ринком і, насамперед, ринком банківських позичок. По-четверте, існуюча система прибуткового оподаткування фізичних осіб, як і всі інші податки в Україні, містить логічні помилки та демонструє слабке знання розробниками податкового законодавства спеціального законодавства про цінні папери. Зокрема, Декретом встановлено звільнення від оподаткування виграшів за облігаціями державних позик, в той час коли в Україні не існує такої форми доходу за облігаціями державних позик як виграш. Натомість, доходи, фактично сплачувані власникам державних облігацій у вигляді процентів або дисконту, випали з поля зору законодавців, що призвело до економічно невиправданого оподаткування цих доходів за ставкою 13% у джерела виплати.

Економічний розвиток України потребує залучення значного інвестиційного капіталу. Економічно виправданим і найбільш прийнятним механізмом є залучення капіталу через емісію цінних паперів. Для ефективного використання цього механізму слугує фондовий ринок з відповідною інституційною структурою, яка відображає як взаємовідносини населення, підприємств і держави у формуванні, розподілі й використанні фінансових ресурсів, так і економічну модель суспільства. Фондовий ринок є і передумовою, і наслідком розвитку економіки країни а рівень його капіталізації свідчить про потужність як підприємств певних галузей, так і всієї економіки країни.

З огляду на українські умови господарювання особливого значення набуває розв’язання податкових протиріч під час формування капіталу акціонерних товариств, створення прошарку ефективного власника і руху пожвавлення фінансових ресурсів через систему механізмів фондового ринку.

Головні надії і сподівання на поліпшення податкового законодавства останнім часом все частіше пов’язують з прийняттям Податкового Кодексу України (ПК). При цьому розробка ПК ототожнюється з реформуванням всієї податкової системи, її удосконаленням та лібералізацією[6] .

В проекті нового Податкового Кодексу Кабінет міністрів пропонує оподатковувати результати операцій з торгівлі цінними паперами за кожним окремим цінним папером (на відміну від чинного Закону, який передбачає оподаткування за видами цінних паперів). Однак це є нереальним, досить обтяжливим для платника податку з точки зору практичного впровадження такого нововведення. Крім того, введено низку додаткових новел щодо оподаткування цінних паперів, які потребують додаткового вивчення, обґрунтування із залученням до цієї роботи спеціалістів фондового ринку.

В залежності від того, яку політику проводить держава, будується і її податкова система. Якщо пріоритетним завданням є стратегічний розвиток реального сектора економіки, підтримка вітчизняного товаровиробника, заохочення інвестицій та реінвестицій у виробництво - тоді повинні стимулюватись довгострокові нагромадження, а отже, звільнятись від оподаткування інвестиції у виробництво. Якщо ж проблема лише в наповненні бюджету за всяку ціну, коли мета виправдовує засоби, - тоді повинні діяти перш за все фіскальні складові системи оподаткування, а стимулюючі функції - мають чекати на кращі часи. З метою створення сприятливих умов для розвитку фондового ринку, зростання залучення заощаджень населення в цінні папери, активізації механізму інвестицій в економіку через випуск цінних паперів, проектом Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2008-2012 рік передбачено подання до Верховної Ради України в І кварталі 2007 р. проекту Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Основними виконавцями цього законопроекту визначені Державна податкова адміністрація, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Міністерство фінансів, Міністерство економіки та Міністерство юстиції. Необхідність звільнення від оподаткування операцій з цінними паперами та доходів по них зумовлена, з одного боку, незначними надходженнями податків та інших обов’язкових платежів від фондового ринку (близько 28 млн. грн. в 2005 р.), а з іншого - повним пригніченням інвестиційної діяльності в країні, яке відбулося значною мірою через дестимулюючу фіскальну орієнтацію діючої системи оподаткування. Перш за все це стосується застосування таких норм податкового законодавства:

- оподаткування в момент отримання позикових коштів, що залучаються боржником шляхом випуску боргових цінних паперів (корпоративних облігацій, ощадних сертифікатів, інших цінних паперів з обмеженим строком дії);

- оподаткування в момент залучення коштів спільного інвестування, отриманих інвестиційним (взаємним) фондом шляхом розміщення пайових цінних паперів, що не мають статусу корпоративних прав;

- подвійне оподаткування дивідендів для власника корпоративних прав - нерезидента у разі їх репатріації;

- оподаткування на боці емітента коштів, які вносяться інвестором у рахунок інвестиційних зобов’язань як обов’язкова умова конкурсного придбання у держави пакету акцій підприємства, що приватизується;

- оподаткування на боці інвестора сум індексації статутного фонду в розмірі індексації балансової вартості основних засобів;

- оподаткування у джерела виплати доходів масового (публічного) інвестора - громадян, отриманих від продажу належних їм цінних паперів юридичним особам, в порядку, установленому для оподаткування доходів на оплату праці, що призводить до викривлення бази оподаткування та безпідставного завищення податкових зобов’язань.

Як наслідок, через блокування джерел надходження інвестиційних ресурсів в народне господарство істотно звузилась економічна база справляння податків та інших обов’язкових платежів, скоротилось використання окремих фінансових інструментів фондового ринку. Залишається лише сподіватися, що розроблені законопроекти, спрямовані на розблокування фондового ринку та поліпшення інвестиційного клімату в Україні дійсно будуть прийняті і реально запрацюють.

3. Шляхи вдосконалення українського законодавства в сфери оподаткування операцій на ринку цінних паперів

Ринок цінних паперів України знаходиться на етапі вирішальних зусиль для переходу із статусу механізму обслуговування процесів перерозподілу капіталу в повноцінний сегмент економіки, який є головним мірилом розвитку та багатства країни, механізмом залучення та збереження коштів населення, засобом накопичення та перерозподілу активів від неприбуткових до прибуткових галузей та суб’єктів господарювання.

Особливу вагу набувають питання розвитку ринку цінних паперів з огляду на процеси глобалізації та євроінтеграції, які в найближчі часи проходитиме економіка України. Необхідно врахувати національні інтереси та зберегти важелі впливу на ці процеси.

Отже, найважливішими проблемами, які потребують вирішення в найближчий час є такі: захист прав інвесторів, зосередження торгівлі корпоративними цінними паперами на організованому ринку та забезпечення його прозорості, удосконалення правових засад випуску та обігу цінних паперів і деривативів, сприяння запровадженню нових інструментів та поліпшенню їх інвестиційних характеристик, інституціалізація фондового ринку, розбудова національної депозитарної системи, державне регулювання.

Одним з найважливіших чинників поліпшення інвестиційного клімату в Україні є створення адекватного ринковій економіці правового поля.

З цією метою на державному рівня необхідно зробити наступне:

- проводити роботу, пов'язану з укладенням міждержавних угод про заохочення і захист інвестицій та уникнення подвійного оподаткування, обміном інформацією про нормативно-правові акти в сфері інвестиційної діяльності, формуванням стабільної законодавчої бази та умов провадження підприємницької діяльності;

- розширювати співробітництво з Міжнародним валютним фондом, Світовим банком і Європейським банком реконструкції та розвитку в питаннях надання фінансової допомоги Україні, здійснювати заходи для прискорення процесу вступу України до СОТ.