Курсовая работа: Нормативно-правові акти України

Східноєропейський університет економіки і менеджменту

Юридичний інститут

Кафедра теорії та історії держави і права

КУРСОВА РОБОТА

з теорії держави і права України

Тема №3 "НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ УКРАЇНИ"

Виконав:

студент 1-го курсу, групи ЮР-91

Пащенко Сергій

Перевірив: старший викладач

Мошняга Л.В.

Черкаси 2010 р.

План

Вступ

1. Нормативно-правовий акт, його ознаки

2. Види нормативно-правових актів, їх юридична сила

3. Закон та його ознаки. Види законів

4. Підзаконний нормативно-правовий акт

5. Дія нормативно-правових актів у часі просторі і за колом осіб

6. Систематизація нормативно-правових актів

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Способом юридичного правоутворення відповідають властиві їм форми відображення юридичних норм: односторонньому волевиявленню органів держави - юридичний нормативний акт, дво - чи багатосторонньому волевиявленню суб’єктів права на паритетних засадах - юридична нормативна умова, санкціонування - правовий звичай, визнанню претендента - судовий прецедент і т. і.

Якщо під джерелом розуміти те, що породжує право чи правові норми, а саме у цьому розумінні звичайно використовується цей термін, то слід зазначити, що для суб’єктів, які встановлюють юридичні норми, і для суб”єктів які їх застосовують джерела права різні. Так, у першому випадку джерелом є юридичний мотив, суспільні відносини, що мають правову природу, тобто ті, що можуть і повинні бути врегульовані правовими нормами, типові види правомірної поведінки, конкретні фактичні правовідносини, правові принципи, закони, міжнародно-правові умови, загально-0людські цінності, досягнутий рівень правової культури та правосвідомість. Класифікуючи їх можна виділити:

соціально-правові джерела, у тому числі об’єктивні та суб’єктивні (матеріальні та матеріальні) - насамперед:

суспільні відносини, які мають правову природу.

правосвідомість.

юридичні джерела (офіційні та неофіційні) - нормативні настанови, юридична практика, юридична наука тощо.

З другого боку, поняття форми права розкриває те, як право, правові норми встановлюються і відображуються зовні. З цієї точки зору форми встановлення права - це засоби (види) юридичного нормовстановлення (правотворчості), тобто юридизація права органами державної влади і управління шляхом делегованого чи санкціонованого нормовстановлення, визнання судового прецеденту і т. і.

Важливість поділу форм встановлення і відображення права ще й у тому, що всі акти нормовстановлення у широкому розумінні містять і відображують норми права. Наприклад, акти визнання судового прецеденту чи санкціонування звичаю не містять юридичних норм, вони лише надають їм обов’язкової юридичної сили. Тому ці акти не породжують право, а лише визнають його - юридизують. Для суб’єкта, який застосовує і реалізує юридизоване право, всі інші джерела не мають значення, оскільки лише офіційно виданий юридичний документ є джерелом його прав і обов’язків за відповідних умов, знову-таки офіційно встановлених (юридичні факти).

Нині в правознавстві домінує точка зору, що основною формою встановлення правових норм є нормативно-правові акти органів держави. Другою за значущістю формою є правові договори. Правовий звичай має обмежене застосування, а судовий прецедент не використовується в Україні взагалі.

1. Нормативно-правовий акт, його ознаки

Основним джерелом права у сучасній Україні є нормативно-правовий акт. Нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави або самого народу, в якому закріплюються встановлені та забезпечувані державою формально обов'язкові правила фізичної поведінки суб'єктів суспільного життя.

Порівняно з іншими джерелами права, нормативно-правовий акт має ряд істотних переваг. Зокрема:

він найбільш чітко, повно і однозначно формулює права і обов'язки суб'єктів суспільного життя;

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--