Курсовая работа: Нормативно-правові акти України

За обсягом і характером дії нормативно - правові акти поділяються:

на акти загального дії, що охоплюють усю сукупність відносин певного виду на даної территории;

на акти обмеженого дії - поширюються лише з частина території чи суворо певний контингент осіб, що є на даної территории;

на акти виняткового (надзвичайного) дії. Їх регулятивні можливості реалізуються лише за наступі виняткових обставин, куди розрахований акт (бойових дій, стихійних бедствий).

За основними суб'єктами державного правотвореня нормативно-правові акти можна підрозділити на акти законодавчої влади (закони); акти виконавчої (підзаконні акти); акти судової влади (юрисдикційні акти загального характера).

3. Закон та його ознаки. Види законів

Закон - це нормативно-правовий акт органу законодавчої влади держави або самого народу, який приймається та змінюється в особливому порядку, регламентує найважливіші суспільні відносини і має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів. Юридичні властивості закону:

він є нормативно-правовим актом органу законодавчої влади, тобто вищого представницького органу держави або самого народу. В Україні право приймати закони належить Верховній Раді України та безпосередньо народові шляхом проведення всенародного голосування (референдуму);

Закони встановлюються для регулювання найважливіших питань суспільного і державного життя. Зокрема ст.92 Конституції говорить, що виключно законами України визначаються:

1) права i свободи людини i громадянина, гарантії цих прав i свобод; основнi обов'язки громадянина; тощо.

він має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативних актів. Тобто акти всіх інших органів держави повинні відповідати закону і не суперечити йому, крім того, закон може бути скасований або змінений лише тим суб'єктом, який його встановлював;

для законів встановлюється особливий порядок їхнього прийняття і введення в дію, який закріплюється у конституції та інших спеціальних законах.

Закріплена в законах обов'язкова послідовність певних дій зі створення законів називається законодавчим процесом.

За значенням і місцем законів у системі законодавства вони поділяються на:

1. Конституція (закон законів).

Конституція України - Основний Закон України.

2. Конституційні закони - закони з питань, безпосередньо врегульованих Конституцією, які конкретизують її положення або вносять до неї зміни і приймаються в особливому порядку. Наприклад “Про громадянство", “Про загальний військовий обов'язок” та ін.

Приймаються відповідно до компетенції парламенту з питань не стосовним до предмета регулювання Конституцією й Конституційними законами.

В Україні є підстави серед конституційних законів розрізняти:

а) органічні (вносять зміни, доповнення в діючу Конституцію; включаються як органічна (невід'ємна) частина в текст Конституції; процедура їхнього прийняття аналогічна процедурі прийняття Конституції);

б) номінальні (їхній перелік, організаційна назва (про Кабінет Міністрів, про вибори Президента й т.п.) передбачені Конституцією; будучи свого роду продовженням Конституції їхнього положення в текст Конституції не включаються; їхнє основне завдання - конкретизація (деталізація) певних норм Конституції);

в) ординарні (на них є посилання в Конституції, але без визначення їхньої організаційної назви);

г) звичайні (прості, поточні) закони.

3. Звичайні або біжучі закони - нормативні акти, які приймаються на основі Конституції і визначають основи правового регулювання суспільних відносин у певній сфері (наприклад, Закон України „Про освіту” від 28.10.1998 р). Звичайні закони приймаються простою більшістю від конституційного складу ВР України.

4. Надзвичайні закони - нормативні акти тимчасового характеру, які приймаються за надзвичайних обставин і можуть призупиняти дію чинних у відповідній сфері законів (наприклад, для забезпечення безпеки громадян у разі катастрофи, епідемії тощо).

5. Допоміжні закони - нормативні акти, які затверджують, змінюють, зупиняють, скасовують, денонсують інші акти або мають допоміжне значення для їх застосування (Закон України „Про ратифікацію Протоколу до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах" від 22 січня 1993 року” від 3 березня 1998 року).

Розглянемо інше судження про закон

Закон - нормативно-правовий акт представницького вищого органу державної влади (або громадянського суспільства /безпосередньо народу/), який регулює найважливіші питання суспільного життя, установлює права і обов'язки громадян, має вищу юридичну чинність і приймається з дотриманням особливої законодавчої процедури.

Характеристика закону як правового документа вищої юридичної чинності означає таке:

закон є незаперечним, тобто ніякий інший орган, крім законодавчого, не може його скасувати або змінити;