Курсовая работа: Нові тенденції і прикладні аспекти інженерії знань
Конструкт – це деяка ознака або властивість, за якою два або декілька об’єктів схожі між собою і, відповідно, відмінні від третього або декількох інших об’єктів.
Наприклад, виділення з трьох предметів «диван, крісло, стілець» двох «диван і крісло» виявляє конструкт «м’якість меблів». Келлі в своїх роботах підкреслює біполярність конструктів. Він вважає, що, стверджуючи що-небудь, ми завжди одночасно щось заперечуємо. Саме біполярність конструктів робить можливою побудову репертуарних решіток. Наприклад, північ – південь – це референтна вісь: елементи, які в одному контексті є «північчю», в іншому стають «півднем».
Можливості конструкта обмежені. Вони можуть бути застосовані тільки до деяких об’єктів. Це знайшло своє віддзеркалення в понятті «діапазону придатності» конструкта. Англійські психологи Франселла і Банністер вважають правило «діапазону придатності» відмінною рисою техніки репертуарних решіток. Під діапазоном придатності можна розуміти область уявлень людини про світ, поняття якої можна співвіднести з конкретною референтною віссю конструкта, що виділявся. Психологічно осмислений результат вийде тільки в тому випадку, якщо елементи, використовувані в репертуарних решітках; потраплятимуть в «діапазон придатності» конструктів випробовуваного.
Конструкти – не ізольовані утворення. Вони взаємодіють один з одним, причому характер цієї взаємодії не випадковий, а має цілісний системний характер.
В процесі заповнення репертуарних решіток випробовуваний повинен оцінити кожен об’єкт по кожному конструкту або іншим чином поставити у відповідність елементи конструктам.
Визначення репертуару означає, що елементи вибираються за певними правилами так, щоб вони відповідали певній області і всі разом були зв’язані смисловим чином (контекстом) аналогічно репертуару ролей в п’єсі. Передбачається, що, змінюючи репертуар елементів, можна «настроювати» методики на виявлення конструктів різних рівнів спільності і що відносяться до різних систем.
При перекладі з англійської мови термін матриця не використовується, оскільки репертуарні решітки не завжди є матрицею в точному значенні цього терміну: у ній на перетині рядків і стовпців не обов’язково стоять числа, не завжди витримується прямокутний формат, рядки можуть бути різної довжини.
Другий зміст цього визначення полягає в тому, що в техніці репертуарних решіток часто елементи задаються у вигляді узагальнених інструкцій, репертуару ролей, на місце яких кожна конкретна людина в думках підставляє своїх знайомих людей або конкретні предмети, якщо як елементи задані назви предметів.
Репертуарні решітки краще вважати специфічним різновидом структурованого інтерв’ю. Зазвичай ми досліджуємо систему конструктів іншої людини в ході розмови з нею. В процесі бесіди ми поступово починаємо розуміти, як вона бачить світ, що з чим пов’язане, що з чого виходить, що для чого важливе, а що ні, як вона оцінює інших людей, події і ситуації.
Решітки формалізують цей процес і дають математичне обґрунтування зв’язків між конструктами певної людини, дозволяють детальніше вивчити окремі підсистеми конструктів, помітити індивідуальне, специфічне у структурі й змісті світогляду людини.
Важливе положення техніки репертуарних решіток: орієнтація на виявлення власних конструктів випробовуваного, а не нав’язування їх йому ззовні.
Гнучкість і ефективність репертуарних решіток, якість і кількість одержуваної інформації роблять їх придатними для вирішення широкого кола завдань. Методики цього типу використовуються в різних галузях практичної діяльності: у педагогіці й соціології, у медицині, рекламі й дизайні. Метод репертуарних решіток виявився ідеально пристосованим для реалізації у вигляді діалогових програм на комп’ютері, що також сприяло його широкому розповсюдженню. Достоїнства й переваги цього методу повністю розкриваються тоді, коли є можливість, здійснивши дослідження, швидко опрацювати результати й проаналізувати їх для того, щоб уже при наступній зустрічі з випробуваним можна було уточнити й перевірити виниклі припущення, скласти й уточнити репертуарні решітки іншого типу, а якщо це необхідно, і доповниш колишню, змінивши репертуар елементів або вибірку конструктів.
2.2 Методи виявлення конструктів. Метод мінімального контексту
Метод мінімального контексту або метод тріад найчастіше використовується для виявлення конструктів. Елементи подаються групами по три. Це мінімальне число, що дозволяє визначити подібність і розходження.
Випробовуваній особі надаються три елементи з усього списку й пропонується назвати яку-небудь важливу якість, за якою два з них подібні між собою й, отже, відмінні від третього. Після того як експериментатор запише відповідь, респондента просять назвати, у чому конкретно полягає відмінність третього елемента від двох інших (якщо випробовуваний не вказав, які саме два елементи були оцінені як подібні між собою, то його просять зробити це). Відповідь на це запитання і являє собою протилежний полюс конструкта. Випробовуваному надається стільки тріад елементів, скільки вважає за потрібне експериментатор. Специфічних правил не існує. Все залежить лише від величини вибірки, тобто від кількості конструктів, що підлягають дослідженню.
Приклад
Є список із назв фруктів. Береться тріада «яблуко-груша-апельсин». Респондент виділяє два подібних об’єкти – «яблуко й груша»; якість, що визначає подібність, «відсутність алергічної реакції в респондента», відмінність третього об’єкта – «алергічність». Так виявлено особистісний конструкт «алергічність/її відсутність».
Інші методи виявлення конструктів
Франселла й Банністер описують методи, які також використовують тріади:
♦ послідовний метод;
♦ метод самоідентифікації;
♦ метод рольової персоніфікації.
У двох останніх методах у тріаду включається елемент «я сам». Келлі запропонував використовувати тріади для виявлення конструктів, оскільки цей метод відбивав його теоретичні уявлення про те, як конструкти вперше виникають. Однак у зв’язку з тим, що у випробовуваного виявляються вже сформовані конструюй, не обов’язково використовувати неодмінно три елементи. Тріада не є єдиним способом виявлення протилежною полюса.
Для виявлення конструктів можна використовувати два елементи (виявлення конструктів за допомогою діод елементів) або більш, ніж три, як це робиться в методі повного контексту. Часто використовуваний метод техніка сходового спускання Хінкла:
- конструкти видобувають стандартним методом;
- із приводу окремого конструкта задається запитання «До якого полюса цього конструкта ви б хотіли бути віднесені?»;
- потім: «Чому Ви віддаєте перевагу цьому полюсу?». «Що протистоїть цьому?».
Таким чином утворюється новий конструкт, більше узагальнений, ніж вихідний.
Процес повторюється, і виділяється ієрархія конструктів.