Курсовая работа: Обдарована дитина в початковій школі

- мають високі показники абстрактного мислення: вміють узагальнювати, розділяють причини і наслідки, визначають взаємозв’язки, розуміють і правильно застосовують правила;

- здатні долати труднощі: покладаються на себе, якщо зустрічаються з ускладненнями; наполегливо шукають вихід зі становища;

- винахідники і творці: допитливі й оригінальні, люблять експериментувати, використовують метод проб і помилок, знаходять шляхи досягнення своєї мети;

- люблять самостійно працювати, схильні самостійно планувати свої дії, самоорганізовуються, незалежні у своїх діях;

- відповідальні (наполегливі в досягненні мети);

- легко пристосовуються до нової ситуації (розуміють і приймають потрібність змін, передбачають наслідки, оптимістично зустрічають перешкоди і пригоди);

- енергійні, об’єктивно здорові.[12,с.49]

1.3 Робота з обдарованими дітьми

Здібні учні можуть без спеціальних вправ і вказівок учителя самостійно здійснювати узагальнення матеріалу. В таких дітей проявляється гнучкість мислення під час розв’язування задач. Вони вміють побачити у буденному незвичне, в очевидному неймовірне, їх називають «чомусиками». Це учні, в яких добре розвинена пам’ять. Вони запам’ятовують великий об’єм матеріалу і надовго його зберігають.

Ніякі здібності не можна розвинути без відповідних знань, умінь, без уважності, наполегливості, працьовитості, почуття відповідальності за доручену справу і прагнення доводити її до кінця, звички приклади зусилля. Талант - це передусім копітка i цілеспрямована справа.

Роль учителя є суттєвою в процесі розвитку дитини. Нелегко знайти правильний індивідуальний підхід до учнів, у яких сильніше i яскравіше, ніж в інших, виявляються ознаки розумової обдарованості. Під час роботи з такими учнями важливо уникати крайнощів, необхідно знайти "золоту" середину. Не можна не лише надмірно втручатися в становлення розумових здібностей, але й вважати, що розвиток дитини не потребує особливої учаги i підтримки, вважати, що талант проб'ється сам. Завдання вчителя - пробуджувати i виховувати власну активність молодої людини, її пізнавальні і творчі потреби, створення атмосфери здорової конкуренції, яка буде сприяти зростанню інтересу до предмета i бажання оволодіти знаннями, розширенню знань з даної теми.[36, с.27]

Важливе місце в системі розвитку здібностей займає експеримент. К.А. Тимірязєв писав: "Люди, які навчилися спостерігати i досліджувати, набувають здатності самим ставити запитання i отримувати на них фактичні відповіді опиняючись на вищому розумовому й моральному piвнi в пopiвнянні з тими, хто такої школи не отримав".[15, с.23] Застосування дослідів дає можливість використовувати експеримент для розвитку і виховання в учнів інтересу, допитливості, спостережливості, а також формувати i розвивати поняття про експеримент як метод науки. Експеримент дозволяє учням встановлювати причинно-на-слідкові зв'язки, вчитися робити прогнози, висновки, вести спостереження, швидко виділяти найбільш значні відомості з інформації.

Значна роль приділяється самостійній роботі учнів, тому що ефективність роботи учня визначається його розумовою активністю.

Слушно писав з цього приводу В.О. Сухомлинський, наголошуючи, що учень повинен непросто слухати i думати, але щось робити. Мислення має відображуватись в діяльності, лише тоді на уроці будуть думати всі, не буде неуважних [34, с.27].

Результативним в розвитку здібностей є участь дітей в підготовці i проведенні КВК, турнірів, конкурсів знавців, вікторин, брей-рингів, участь у олімпіадах.

Самостійне складання вправ i завдань, пошукові завдання, проблемні питання вимагають в учнів напруженої розумової діяльності, творчого підходу до виконання роботи.

Учням на уроках i як домашнє завдання пропонуються біологічні задачі пошукового характеру з метою формування наукового мислення, здатностей всебічно i об’єктивно оцінювати конкретну наукову проблему i визначати шляхи її вирішення.

Я вважаю, що робота учителя буде успішною, якщо спостерігається ріст самостійності учнів, під час обговорення питань щодо задачі, відповіді учнів стають щодалі повнішими i вирізнялися глибшою аргументацією, а діяльність учителя полягає в повідомленні додаткової інформації i загальному керівництві розумовою діяльністю учнів.

Для удосконалення самостійної роботи учнів бажано поєднувати індивідуальну, групову роботу, ці прийоми повинні доповнювати один одного.

Під час групової роботи найбільш підготовлені учні, виконуючи роль консультантів, вчаться критично оцінювати навколишню дійсність, доходити суті явищ, вчаться робити рецензії відповідей учнів на уроках, аналіз творчих poбiт. Завдяки навичкам об’єктивно оцінювати дії свого товариша, учні стають помічниками учителя під час прийому заліків, проведення уроків, в роботі зі слабшими учнями.

Розділ ІІ. Дослідне вивчення обдарованої дитини

2.1 Методи навчання обдарованих дітей

Американський вчений і шкільний вчитель зі стажем роботи 20 років Сюзанна Вайнбреннер у своїй книзі «Навчання обдарованих дітей у звичайному класі» пропонує вчителям різні методи та технології навчання обдарованих у класах із змішаними здібностями. Відомо, що обдаровані діти досить часто вивчають програмовий матеріал самостійно, що й становить причину втрати інтересу працювати на уроках. А використовуючи певні методи навчання, Сюзанна Вайнбреннер гарантує, що :

· Робота обдарованих дітей на уроці буде краще вмотивована;

· Діти працюватимуть продуктивніше і матимуть більше позитивних почуттів щодо відвідування школи;

· Батьки обдарованих дітей будуть задоволені тим, що відбувається у їхньому звичайному класі;

· Вчитель обдарованих буде також задоволений їхнім ставленням до навчання та високими результатами, досягнутими спільними зусиллями.

Методи навчання обдарованих дітей мають відповідати:

· Своїм основним завданням –наданню допомоги обдарованим учням в отриманні знань;