Курсовая работа: Образ козака в українських народних думах

У думі розповідається про першу половину повстання, а саме: про приїзд до Великих Сорочинців каральної експедиції на чолі з Барабашем, якого повсталі вбивають.

Ой у суботу ввечір у Сорочинцях

У дзвони задзвонили,

А в неділю рано козаки з Барабашем

До волості приступили…

…Ой як крикнув той Барабаш та на козацьку силу:

«Бийте ж тих сорочан та не жалійте,

Кіньми топчіть, з рушниць стріляйте,

Рани і смерть завдавайте!

У думі протиставлено два непримиренні класи – експлуататорів і експлуатованих, які зустрілись у двобої в кульмінаційний момент класової боротьби. Свідомі свого права боротись за волю сорочинці на пропозицію Барабаша покоритись відповідають, що не складуть зброї. Розправа козаків над повсталими порівнюється з жорстокістю турецько-татарських завойовників:

А то ж не чорная хмара яснеє небо вкрила

Та й не громом загриміла,

То й не орда набігала, що дідів-прадідів у неволю забирала…

Кинулись на сорочан донці та черкеси –

Підковами топтали,

З рушниць стріляли

Та на вулицях доганяли,

На дворах та левадах лютій смерті предавали,

Били, мордували,

Жалості не мали.

«Про Сорочинські події 1905 року»

Ця друга дума дещо в іншій інтерпретації передає безчинства царського війська на чолі з Барабашем у Великих Сорочинцях; але й тут наявний високий викривальний тон. Каральний загін, що прибув у село на чолі з Філоненком, ще лютіше знущається над повстанцями:

Всіх людей бідних собирає,

На коліна поставляє,

Безневинно обвиняє,

Тіло їх коло кості канчуками оббиває,

Кров їхню безневинно проливає!

Автор думи передає всю гіркоту майбутньої долі дітей забитих селян; їх чекають злидні, доведеться «без хліба, без солі загибати». Сироти присягаються не забути цієї трагедії і продовжити справу батьків. Закінчення думи звучить оптимістично. Ті з повстанців, хто залишився живим, мають намір продовжити боротьбу за волю, а ворогів не мине народна кара.

Тут козаків показано досить негативно, мабуть тому, що тут вони воюють на ворожому боці. У думі це простежується за словами Барабаша, який звертається до людей:

«Ви должні ще козаків і коней погодувати,