Курсовая работа: Образ Марії у романі Уласа Самчука "Марія"
Хоча Марія і страждала фізично, але вона не плакала, не сумувала: «Чого ж їй плакати? Не для того рвалася, не того шукала. Сама винна, обіцяла і забула обіцянку, не чекала. Не вірила в любов, захотіла багатства. Покутуй» [52; 69]. «Марія гнулася перед ним лозою» – Марія з усієї сили намагалася догодити Корнієві.
Марія покидає Гната і йде до Корнія. Знову втрачає дитину. Коли завагітніла вдруге, Корній виявив бажання одружитися; власне, цього Марія і чекала все своє життя, це її мета: «Хомиха божилася, що Марія ледь стояла під вінцем, такий вже у неї живіт, але це не так важно. Досить, що Марія впертою працею, самовідреченням добилася нарешті права бути законною власністю свого чоловіка. Не чула границі радості» [53; 70].
Народжується син, Демко. Хоча Марія хоче назвати хлопчика іншим ім’ям та батько не погоджується, і жінка підкоряється. Вона стала покірною: «Марії це ім’я не зовсім подобається, але раз хоче батько… Що може вона проти батька?» [54; 71].
З часом змінювалися риси характеру Марії. Вона стала байдужа до думки суспільства: «Гомонять сусіди. Не розуміють вони Марії. Але їй байдуже» [55; 72].
Поволі Корній з Марією зводяться на ноги, будуть своє господарство вперто. Лише тепер Марія щаслива, по-справжньому щаслива: «Їй весело і радісно. На обличчі спокій, видно сяйво щастя – короткого і приходящого, але все-таки щастя. «Ми, – кажуть Маріїні очі, – не вимагаємо багато щастя. Щастя наше у повноті існування, але кілька разів на рік ми скупчимо його в одно велике видиме щастя, щастя, яке випромінює з наших віч, з наших уст, з наших душ» [56; 76].
«Ті кілька добрих слів відняли всю її втому» [57; 43]. Марія, як і всі, прагне добра, любові.
«Жінка рве з останніх сил» [58; 72] – таки не змінюється одна з найважливіших рис характеру Марії – працьовитість.
Марія не вибаглива до одягу, не перебірлива – «До цього часу вона нічого не купувала для себе. Доношувала все те, що принесла з собою від Гната» [59; 75].
«Марія виросла на господиню й матір» [60; 80] – так автор засвідчує, що Марії притаманні риси як чудової господині, так і матері – любов, ніжність, терплячість.
І ось Марія знову вагітна, проте «…не зважає на свою вагітність. Підтикнувши високо спідницю, містить ногами глину, викладає заступом на стіл…» [61; 80]. Марія працьовита, невтомна, не може сидіти без роботи, адже навіть тоді, коли їй личить відпочивати, вона важко працює.
«Марія й не думає журитися» [62; 80] – ця жінка дуже життєрадісна, весела.
«А Марія ночей не спала – виглядала і сподівалася» [ ; 84] – так Марія чекала на Корнія, якого забрали на війну.
«Упораюсь, Гнате… Якось упораюся…» [63; 85] – так різко відповіла Марія на пропозицію Гната допомогти. Це свідчить про те, що жінка покладається лише на свої сили, можливо вона трішечки самовпевнена, вважаючи, що впорається зі своїм господарством, не бажає нічиєї допомоги.
«…не знаєш людей, у кожного язики без кості…» [64; 85]. Це свідчить про її досвід: у власному житті вона вже, напевно, не раз стрічалася з пліткарством.
«…і за неграмотну Марію Перепутько…» [65; 84]. За все своє життя Марія так і не навчилася читати і писати.
До цього часу жінка не втратила дівочої сором’язливості: «Марія ніяковіє…» [66; 86].
«Чого лякаєшся, Маріє?» [67; 93] – з часом Марія стала ляклива.
«У тебе (у Марії) … порвалися чоботи. Не мерзнуть ноги? Скоро ж зима…
– Чи ж то первина» [68; 96]. Марія терпляча, не звертає уваги на свій зовнішній вигляд, і, нарешті, не піклується про своє здоров’я.
«Марія йде з долини і несе на коромислі повні два відра води. Засапується, стає, перекладає коромисло на друге плече, відсапується» [69; 70]. Марія знову показує свою працелюбність. «Не думає над тим, чи це комусь подобається» [70; 70] – жінка байдужа до думки суспільства, не звертає на неї уваги.
«Марія бігає, руки мліють від утоми, але лагідна усмішка не сходить з її уст» [71; 73] – Марія терпляча, любляча.
«Марія нічого з себе не уявляла, але Марія не могла натішитися. Вона в житті ще не дістала кращої спідниці – це ж купив він, той, який ще ніколи нічого не купував. Кинулася йому на шию» [72; 75]. Марія задоволена тим, що має. Для неї важливий не подарунок, а любов, щирість того, хто його зробив. Вона вдячна навіть за не найкращий дарунок близької людини.
«Марія думає…» [73; 76]. З часом Марія стала роздумливою, поміркованою людиною.
«Ах, Марія пережила всього. Було і хрестин, і мерлин. Не первина. Видно, під такою планетою родилася» [74; 100]. Автор показує величезний життєвий досвід Марії, а також власноруч підносить її до неба, пов’язуючи її життя, її долю з планетою.
«Їй всі рівні, всі добрі. Не робила різниці між дітьми, не заважала батькові давати їм накази, але й не боронила нічого дітям» [75; 103]. Такою була позиція Марії у вихованні дітей.
«Це нічого, що прийдеться дещо живота стягнути. Нічого. Десятина є завжди десятина. Вона готова з останнього пнутися, а все-таки десятинка буде» [76; 100]. Ця цитата засвідчує знову ж таки терплячість, силу у тому плані, що вона не боїться відмовити собі у деяких благах, також з цих рядків можна визначити важливість для Марії матеріальних цінностей (а вони для неї важливі), і ціну, яку вона готова за них заплатити (вона «…готова з останнього пнутися»).
« – Підріс, хай погуляє, – казала вона (Марія). – Прийде час і покине. Молодість є молодістю…» [77; 103]. Марія не забороняє дітям гуляти, поважає юнацький вік, бо вона ще, певно, пам’ятає й себе.
«Найулюбленішою дитиною обох Перепутьків була Надія» [78; 103]. Так як у цієї сім’ї були як і хлопці, так і дівчинка, а вона була найулюбленішою, то це означає, що вони любили більше дівчаток, як хлопців.
«Марія сиділа дома, приходили сусідки, і розпочинався сейм. Обговорювали неприсутню сусідку Химку, з Химки переходили на господарські справи, далі про сватання та весілля розмова, і так до вечора» [79; 103]. Тому можна вважати, що в характері Марії присутнє пліткарство, адже вона обговорювала сусідку Химку. Жінка має багато вільного часу, якщо могла цілий день до вечора розмовляти з подругами. Марія безпосередньо брала участь у житті всього села, якщо обговорювала у товаристві різні важливі речі. Марія мала подруг, які приходили до неї. Жінка обізнана в цих питаннях, якщо могла їх обговорювати.