Курсовая работа: Окисно-відновні реакції основа біохімічних процесів в організмі людини
На другому етапі аміногрупа з фосфопіридоксаміну передається на кетокислоту, яка перетворюється в амінокислоту:
Отже, незалежно від початкових реакцій трансамінування кінцевим акцептором аміногруп більшості амінокислот є а-кетоглутарова кислота. Перетворюючись у глутамінову кислоту, вона служить каналом, за допомогою якого аміногрупи передаються в заключну серію реакцій, які ведуть до утворення кінцевих продуктів азотистого обміну.
Окиснювальне дезамінування полягає у відщепленні аміногрупи від амінокислот з виділенням аміаку. Аміногрупи різних амінокислот, зібрані в складі глутамінової кислоти, звільняються у вигляді іонів NH4 + :
Відомі й інші шляхи дезамінування а-амінокислот, такі, як відновне, гідролітичне і внутрішньомолекулярне:
а) відновне дезамінування:
б) гідролітичне дезамінування:
в) внутрішньо молекулярне дезамінування:
Ці види дезамінування α-амінокислот найбільш характерні для мікроорганізмів і рослин.
Декарбоксилювання амінокислот є одним із шляхів перетворення амінокислот, утворених в результаті гідролітичного розщеплення білків їжі. У результаті реакцій декарбоксилування амінокислот у тканинах людини і вищих тварин утворюються аміни.
Аміни (тирамін, адреналін, гістамін, серотонін і ін.) – це біологічно активні речовини, деякі з них є отрутами. Аміни виконують в організмі важливу роль. Так, гістамін, тирамін і серотонін мають потужний фармакологічний вплив на кров'яний тиск і кровоносні судини.
Проте реакції декарбоксилування амінокислот на відміну від реакцій переамінування не є основним шляхом перетворення амінокислот, незважаючи на велике фізіологічне значення утворених продуктів реакції. Швидкість цих реакцій дуже мала.
У результаті різних перетворень амінокислот у тканинах організму утворюються аміак, вуглекислий газ і вода.
Після дезамінування α-амінокислот утворюються безазотисті сполуки. Ми вже знаємо, що в основному це α-кетокислоти, які на певних ділянках включаються в цикл трикарбонових кислот, де піддаються дегідруванню і декарбоксилюванню, і зрештою перетворюються в Н2 О і СО2 .
Деякі кетокислоти, зазнаючи окислювального декарбоксилування, утворюють кислоти з різною хімічною структурою, залежно від якої в одних випадках вони окиснюються шляхом перетворення вуглеводів. Проте й у цих випадках врешті-решт утворюються СО2 і Н2 О. Вуглекислий газ частково виводиться з організму, частина, що залишилася, використовується для синтетичних процесів, наприклад, для синтезу вищих жирних кислот, пуринових основ та ін.
Якість білкового харчування
Білки, як уже відомо, є основним пластичним матеріалом нашого організму, який іншими речовинами замінити неможливо.
Білки відрізняються один від одного вмістом окремих амінокислот. Тому залежно від амінокислотного складу для покриття потреб організму в білку необхідна різна кількість окремих білків. Різні білки мають неоднакову біологічну цінність. Чим ближчий амінокислотний склад того або іншого білка до складу білків даного організму, тим вища його біологічна цінність.
Найбільш цінними є білки, які в достатній кількості містять всі необхідні організмові незамінні амінокислоти (тобто такі, що в організмі зовсім не синтезуються або синтезуються в дуже малій кількості).
Таким чином, біологічна цінність білка визначається якісним і кількісним складом амінокислот, що входять до його молекули.
Для людини цінними є білки молока, м'яса і курячого яйця, із рослинних білків – білок картоплі, що за своєю біологічною цінністю перевищує не тільки білок хліба, але й за деякими амінокислотами навіть білок коров'ячого молока.