Курсовая работа: Оперативно-тактичні плани та бюджети як інструменти реалізації стратегічних планів і програм

Виділяють таку класифікацію цілей фірми:

1. Загальні (глобальні), розроблені для фірми в цілому:

а) відбивають концепцію фірми;

б) розроблені на тривалу перспективу;

в) визначають основні напрямки програм розвитку фірми;

г) повинні бути чітко сформульовані й ув'язані з ресурсами;

д) ранжирування цілей за принципом пріоритетності.

2. Специфічні цілі розробляються в межах загальних цілей по основних видах діяльності в кожному виробничому підрозділі фірми і виражаються в кількісних і якісних показниках (рентабельність, норма прибутку).

Інші специфічні цілі (підцілі):

- по маркетингу (рівень продажів, диверсифікованість, система розподілу, обсяг збуту);

- наукові дослідження і розробки (нові товари, якість продукції, технологічний рівень);

- виробництво (витрати,якість, економія матеріальних ресурсів, нова та вдосконалена продукція);

- фінанси (структура і джерела фінансування, методи розподілу прибутку, мінімізація оподаткування);

В залежності від того, як період часу охоплює плани, які складені організацією, планування поділяється на три типи: довго-, середньо- та короткострокове.

Довгострокове планування полягає у розробці для кожного з основних підрозділів фірми програм, тактичних, годових планів та планів зростання прибутку. Тому, довгострокові плани передбачають, що майбутнє фірми може бути передбачено шляхом екстраполяції тенденції росту, що історично склалася. Такі плани розробляються на строк 5 – 10 років.

Часто довгострокове планування пов’язують зі стратегічним. Але між цими двома поняттями існує відмінність. Стратегічне планування за своїм змістом складніше за довгострокове, воно не є засобом простого подовження періоду часу, тобто, стратегічне планування – це не просто функція часу, воно уявляє собою набір рішень та дій, що приймаються керівництвом фірми по розробці стратегії фірми для досягнення основних цілей діяльності.

Стратегічний план фірми – складається строком до 5 років, включає в себе визначення та формулювання місії фірми, загальні цілі і формулювання основних стратегій діяльності фірми. Цей план не містить конкретних завдань, він визначає лише орієнтири діяльності фірми.

Крім того, особливістю довгострокового планування є наявність конкретних планових показників, які будуть досягнуті впродовж планового періоду. Обов’язковою умовою переходу стратегічного планування в довгострокове є стабілізація ринкової ситуації (відсутність інфляції, чесна конкурентна боротьба та державний контроль за діяльністю підприємства).

Середньострокове планування – конкретизує орієнтири визначені довгостроковим планом. Середньостроковий план являє собою більш деталізований стратегічний план на перші роки діяльності фірми. Розробляється на строк 1 – 5 років.

Короткострокове планування (до 1 року) – включає конкретні засоби використання ресурсів організації, необхідних для досягнення цілей, визначених в більш тривалих планах. Склад короткострокових планів деталізується по кварталах та місяцях.

В залежності від того, яке значення має той або інший тип плану в процесі планової діяльності плани поділяються на стратегічні та оперативні.

Оперативні (тактичні) плани мають справу з рішенням про те, як повинні бути розподілені ресурси організації для досягнення стратегічних цілей.

Тактичне планування охоплює короткостроковий та середньостроковий періоди, тобто є предметом піклування середньої і нищої управлінської ланки.

Система оперативного планування формування та використання рівня результативності діяльності підприємства полягає у розробленні системі бюджетів. Бюджет являє собою оперативний фінансовий план короткострокового періоду (зазвичай місячний та квартальний), який відібражає витрати та надходження коштів у процесі здійснення конкретних видів господарської діяльності. Він деталізує показники поточних планів і є головним документом, який доводиться до центрів відповідальності усіх типів.

Бюджети, що застосовуються у процесі оперативного планування результативності діяльності підприємства, класифікуються за рядом ознак: за сферами діяльності (операційної, інвестиційної, фінансової); за змістом показників (за затратами, доходами, прибутком); за видами витрат (поточний бюджет – бюджет поточних витрат, капітальний бюджет – бюджет капітальних витрат); за широтою номенклатурних витрат (функціональний, комплексний бюджети); за методами розробки (стабільний та гнучкий бюджети).

Опис чи пояснення багатьох економічних явищ являє собою процес вирішення неточної задачі, що базується на суб'єктивних оцінках. і дійсно, якщо виробничий процес можна у відомому наближенні описати за допомогою математичних формул, вносячи в них час від часу визначені корективи, то, наприклад при плануванні господарської діяльності підприємства математичні методи вже не дають необхідної точності. Наприклад, не можна (чи у всякому разі дуже ризиковано) прорахувати збут продукції навіть на найближчий період, спираючи лише на математичний апарат.

У цьому, а також у багатьох інших випадках, немає об'єктивного критерію, що дозволяє зробити прогноз надійним.

Відноситися до подібного роду обставинам потрібно філософськи, адже якщо було б можливо володіти всією опорною інформацією, економіці не потрібні були б менеджери в сучасному розумінні цього слова, та й фахівці безлічі інших професій.

Так як поряд з об'єктивними даними приходиться використовувати суб'єктивну інформацію, то виникає потреба у відповідному методологічному забезпеченні обробки зібраних даних.