При спорудження мостів і труб під їхні фундаменти відповідно до робочих креслень виривають котловани.

До монтажу труб приступають тільки після інструментальної перевірки відміток і положення в плані основи під фундаменти й правильності закріплення натурних ліній на обноску. Всі блокові елементи труби до укладання їх у проектне положення ретельно оглядають із метою перевірки їхніх марок і фактичних розмірів; очищають від бруду, а поверхні, що будуть сполучатися на цементному розчині, ретельно промивають. До спорудження фундаменту приступають після приймання комісією котловану; дно котловану повинне бути зачищене до проектної відмітки, трубу зводять на природній основі, тому на дні котловану відсипається й утрамбовується щебенева підготовка товщиною не менш 10 см.

Труби монтують краном на автомобільному ходу вантажопідйомністю 5-10т. Фундаментні блоки укладають на дно котловану на щебеневу підготовку. Спочатку укладають фундаментні блоки під вихідний і вхідний оголовки труби доти, поки не буде досягнутий рівень підошви фундаменту під ланки труби. Інші ряди блоків укладають у такій послідовності: спочатку ряд блоків під один оголовок, потім блоки під ланки, і, нарешті, ряд блоків під інший оголовок. Всі ряди блоків повинні бути горизонтальними.

На фундаментні блоки укладають на шарі розчину лекальні блоки під ланки труби, потім монтують оголовки труб в такій послідовності: установлюють портальні стінки й укісні крила оголовків і розкріплюють їх; укладають другі ряди фундаментних блоків під оголовочні ланки й лекальні блоки; установлюють конічні й крайні ланки труби. Між ланками труби залишають шви не більше 10 мм. Секції труб розділяють деформаційними швами не більше 30 мм. Шви конопатять з внутрішньої й зовнішньої сторони паклею, просоченою бітумом.

Водопропускні труби споруджують підрозділи генпідрядника (СУ, СМП), а мости будують спеціалізовані підрозділи мостобудівних організацій - мостобудівні загони та мостопоїзди.

Будівельний процес буде вестись у 3 етапи поточним методом. Спеціалізовані будівельні бригади, які мають необхідну високовиробничу техніку, будуть переходити з одного об'єкту на інший, виконуючи одні і ті ж роботи. Така поточна організація дозволить покращити використання робочого часу та будівельних машин, покращить якість будівництва, зменшить собівартість робіт.

4.3.2 Організація робіт по спорудженню верхньої будови колії

Спорудження верхньої будови колії є ведучим процесом при будівництві залізниць. У комплекс робіт по спорудженню верхньої будови колії входять: збирання рейко-шпальної решітки на ланко-збиральній базі, укладання рейко-шпальної решітки, стрілочних переводів і глухих перетинів; баластування колії, стрілочних переводів і глухих перетинів; влаштування переводів; влаштування колійних і сигнальних знаків; створення по-кілометрового запасу укладальних матеріалів.

До складу колієукладальних робіт входять укладання рейко-шпальної решітки (рейки, шпали, кріплення й протиугони) головної й станційної колій, а також укладання стрілочних переводів з комплектами перевідних брусів.

Підрахунок обсягів робіт по укладанню колії зробимо у формі таблиці. При цьому, з врахуванням прийнятого в проекті залізничної лінії типу верхньої будови колії, встановимо:

тип рейок на перегоні й на роздільних пунктах;

тип і епюру шпал у прямих і кривих ділянках колії;

тип скріплення;

тип і марку стрілочних переводів, що укладають на головній й станційних коліях.

Для підвищення рівня механізації й індустріалізації будівництва в проекті передбачаємо збирання ланок колії стрілочних переводів на механізованих ланко-збиральних базах. Роботи по укладанню рейко-шпальної решітки.

4.3.3 Організація робіт по спорудженню земляного полотна

Організація спорудження земляного полотна полягає в розв'язанні комплексу задач по розподілу земляних мас, ресурсному забезпеченню комплексної механізації і раціональному календарному плануванні земляних робіт з тим, щоб забезпечити їх найефективніше виконання і здачу земляного полотна під укладання колії. Різноманітність земляних споруджень, їхня лінійна довжина, вплив динамічних навантажень і природних факторів ускладнюють рішення організаційних завдань особливо в районах зі складними природними умовами.

Спорудження земляного полотна є одним з найважливіших видів робіт за вартістю, трудомісткістю й своєму місцю в загальному комплексі залізничного будівництва. Економічні показники його залежать від конструкції земляного полотна, робочих відміток і будівельних властивостей ґрунтів. Вартість і трудомісткість спорудження земляного полотна залежно від місцевих умов становлять 20-30% від загальної вартості будівництва лінії.

Організацію всього комплексу робіт зі зведення земляного полотна проектують послідовно у два етапи.

До завдань першого етапу організації спорудження земляного полотна відносяться визначення складу й строків виконання підготовчих, основних і опоряджувальних робіт, розподіл земляних мас і вибір основних способів механізації земляних робіт; визначення потреби в засобах механізації, транспорті й трудових ресурсах; розрахунок обсягів тимчасових споруджень (землевозних доріг, енергопостачання й ін.); визначення заходів щодо створення безпечних умов праці. Рішення цих завдань призначене для забезпечення найбільш ефективного і якісного спорудження земляного полотна в заданий термін і у взаємозв'язку з іншими видами робіт з будівництва залізниці.

Другий етап проектування організації робіт зі спорудження земляного полотна виконують на підставі робочих креслень і полягає він у складанні проектів провадження робіт на ділянках механізованих колон і плануванні роботи парків машин.

Парк механізованих колон для виконання підготовчих робіт містить у собі кущорізи й корчувачі-збирачі у вигляді змінного устаткування до тракторів з тяговим зусиллям 100-150 кН, моторні пилки, траншейні екскаватори зі спеціальним робочим органом для розробки нагірних водовідвідних канав, важкі й середні автогрейдери з укісниками, універсальні планувальні машини, канавокопачі з бічними шнеками. Виробнича програма передбачає розчищення виробничих ділянок; влаштування водовідводів і осушення заболочених і перезволожених ділянок; підготовку основ насипів; влаштування землевозних доріг.

Безпосередньо слідом за вирубкою й збиранням лісу, що виконуються у підготовчий період будівництва, механізовані колони розчищають площадки для ділянок робіт від лісорубних залишків і підготовлюють основи майбутніх земляних споруджень і водовідводи, щоб уникнути або зменшити обсяги робіт на мокрій основі, поліпшити будівельні властивості ґрунтів.

Підлягаючий видаленню рослинний шар до початку основних земляних робіт до настання морозів повинен бути знятий у встановлених проектом розмірах і збережений у тимчасових відвалах для використання його надалі при укріпленні укосів і відновленні (рекультивації) порушених або малопродуктивних сільськогосподарських земель.

Основні роботи складаються з: зведення насипів, розробки виїмок і кар'єрів, пристрою станційних площадок і інших споруджень земляного полотна. Вид колони (скреперна або екскаваторна), а також кількість машин кожного типу в ній залежать від технічних характеристик об'єктів, що споруджуються.

Для одержання кінцевої продукції готового земляного полотна, машинний парк колони організують у вигляді сукупності екскаваторних або скреперних комплектів і комплексних бригад механізаторів. Екскаваторні комплекти містять у собі, крім ведучих машин, автомобілі-самоскиди й землевози, які підбирають так, щоб місткість кузова була в 6-7 разів більше місткості ковша екскаватора. У комплекти включають також бульдозери, машини для ущільнення ґрунту й виконання планувальних і укріпних робіт.

4.3.3.1 Розрахунок необхідної виробності ланко-збиральної бази

Ланко-збиральна база по її виробності повинна забезпечувати безперервність ведучого процесу по спорудженню верхньої будови колії - укладання колії,

Графіком організації будівництва залізничної лінії були встановлені строки початку й закінчення укладання верхньої будови колії. Необхідна продуктивність ланко-збиральної бази, з урахуванням цих обставин можна визначити по формулі:

(4.1)

де: L_р - розгорнута довжина ділянок укладання колії, L_р =77,9 км;

К_{с -} коефіцієнт нерівномірності попиту продукції бази, К_с = 1,05;