ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПАТОПСИХОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБИСТОСТІ

1.1 Загальні уявлення про мислення особистості

1.2 Патологічні зміни мислення при захворюванні на неврастенію

1.3 Динаміка мислення особистості при неврастенії

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПАТОПСИХОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСІВ МИСЛЕННЯ У ХВОРИХ НА НЕВРАСТЕНІЮ

2.1 Методологічні засади проведення патопсихологічного дослідження

2.2 Основні принципи і методи патопсихологічного дослідження

2.3 Організація впровадження патопсихологічного дослідження

РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ВИВЧЕННЯ ПАТОЛОГІЧНИХ ЗМІН МИСЛЕННЯ ПРИ НЕВРАСТЕНІЇ

3.1 Психологічні характеристики хворих на неврастенію

3.2 Обґрунтування методів та методик дослідження

3.3 Порівняльний аналіз отриманих даних

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми. Аналіз різних форм патології розумової діяльності є найбагатший матеріал, що показує правомірність визнання специфічності людського мислення. Дані експериментально-психологічних досліджень переконливо показують, що до мислення варто підходити, як до однієї з форм діяльності (Л. С. Виготський, П. Я. Гальперин, А. Н. Леонтьев, С. Л. Рубінштейн).

Аналіз розладів мислення проводився в поняттях сучасних домінуючих психологічних концепцій. Проблема мислення виник як предмет психології на початку 20-х рр. нашого століття у вюрцбургській психологічній школі.

Психологічний аналіз мислення полягав у з'ясуванні законів асоціації, по яких складні ідеї або образи створюються з елементарних. Один з основоположників асоціативної психології А. Бен відводить асоціаціям по подібності основну роль у мисленні. Хоча уведення В. Вундтом у психологію експериментального методу було, безумовно, прогресивним фактором в історії психологічної науки, однак психологічні дослідження, проведені їм і його послідовникам, проводилися на основах асоціативної психології.

М. Еббінгауз, Г. Мюллер, Т. Ципен - найбільші представники експериментальної психології того часу - вважали, що універсальним законом є закони асоціації. Так, поняття судження, умовиводи характеризуються як асоціації представлень. Інші представники експериментальної асоціативної психології вважають, що мислення зводиться до актуалізації асоціацій.

Репродукція ідей стала наріжним каменем асоціативної теорії мислення. Саме мислення розглядається як похідна функція від інших психічних функцій: пам'яті, уваги. На подібних концепціях ґрунтувалися роботи психологічної лабораторії психіатричної клініки найбільшого німецького психіатра Е. Крепеліна.

Ці положення асоціативної психології визначили багато в чому дослідження в області патології мислення. Порушення мислення виводилися з порушень інших функцій. Намагалися показати, що в основі порушення мислення лежало порушення так званих передумов інтелекту: пам'яті, уваги. Так, наприклад, порушення розумової діяльності хворих епілепсією порозумівалося порушенням комбінаторних здібностей (Е. Крепелін, К. Гельброннер, М. Я. Серейський), нестійкістю уваги (В. П. Осіпов).

Сутність порушення мислення сенільних хворих зводиться до порушення пам'яті, порушенню здатності утримувати сприйняте (В. А. Гіляровський, М. О. Гуревич, С. Г. Жислін і ін.).

При поясненні порушень розумових процесів, при травмах мозку ряд авторів (Р. Я. Голант, М. О. Гуревич, В. А. Гіляровський, Р. С. Повицька) схилялися до думки, що в цих випадках інтелектуальні порушення настають через розлад уваги.

Деякі німецькі психіатри вважали, що в основі психічних захворювань лежить недостатність "первинно даної духовної структури". На думку И. Берце, у якого ця теорія найбільше чітко представлена, такою первинною структурою є "тонус свідомості" (активність "я"), що при шизофренії виявляється порушеною ("гіпотонія свідомості"). "Гіпотонія свідомості", сама по собі не виявляється і пізнавана лише інтуїтивним шляхом, визначає всю психопатологічну симптоматику, у тому числі і порушення мислення.

До цієї характеристики примикають і погляди Г. В. Груле, що визначив порушення мислення при шизофренії як порушення "напруженості", в основі якої лежить порушення активності особистості. З цими положеннями солідаризується И. Берингер, висуваючи концепцію про слабості "інтенціональної дуги", що є причиною порушень мислення хворого шизофренією, і Е. Штранський, що говорить про "інтрапсихичну атаксію" хворих.

Порушення мислення трактуються як вторинні, як прояв порушень особою "активності", "інтенції" психіки. У статті, присвяченій психології шизофренії (в ІX томі "Керівництва" Бумке), Г. В. Груле висунув у метафоричній формі положення (надовго визначило хід досліджень, що стосується характеристики мислення шизофренії) про те, що машина залишається інтактною, але вона погано або зовсім не керована. Розумові операції, спрямовані на практичні дії, у хворого шизофренією збережені, пам'ять і увага його не порушені, однак він не в змозі синтезувати окремі, самі по собі правильні умовиводи.

Однієї з прикордонних галузей знань, що входять у медичну психологію, є патопсихологія, що вивчає розлади психічної діяльності за допомогою психологічних методів.

Винятково важливого значення набуває патопсихологічний метод у вивченні розладів мислення. За допомогою патопсихологічних досліджень удається розкрити механізми порушення психічної функції, що відповідають виділеним клінічним симптомам і синдромам розладів мислення; виділити ті ланки (фактори) мислення, що розуміється як результат діяльності складної функціональної системи, випадання яких приводить до якісно своєрідних варіантів патології цієї системи в цілому.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--