Курсовая работа: Основи раціонального харчування

2. Білкова недостатність, уключаючи квашіоркор.

3. Вітамінна недостатність: вітаміну А — ксерофтальмія, включаючи «курячу», або нічну, сліпоту, інші прояви; вітаміну D — рахіт активний, віддалені наслідки рахіту, остеомаляція; вітаміну С — цинга; тіаміну — бері-бері; ніацину — пелагра; рибофлавіну — арибофлавіноз; вітаміну В12 — анемія, включаючи перніціозну анемію, або анемію Аддісона—Бірмера; фолату, включаючи фолатдефіцитну анемію; вітамінів В6, Е, К, пантотенової кислоти, біотину.

4. Мінеральна недостатність: заліза (залізодефіцитні стани, включаючи анемію); йоду (ендемічний зоб, уключаючи природжену недостатність йоду, або кретинізм); фтору ( гіпофтороз, включаючи карієс зубів); цинку (гіпоцинкоз, уключаючи хворобу Прасада); селену (гіпоселеноз, уключаючи хворобу Кешана); недостатність кальцію, фосфору, магнію, натрію, хлору, міді, хрому, марганцю.

5. Недостатність незамінних (есенціальних) поліненасичених жирних кислот (ПНЖК).

6. Не уточнені види недостатнього харчування (харчових волокон, окремих амінокислот тощо).

Хвороби і синдроми надмірного харчування.

1. Енергетична надмірність харчування — аліментарне (екзогенно-конституціональне) ожиріння І—IV ступеня.

2. Синдром білкової надмірності харчування.

3. Синдром надмірності ПНЖК.

4. Вітамінна надмірність — гіпервітамінози А і D; гіперкаротинодермія; неуточнені — вітаміну С, ніацину тощо.

5. Мінеральна надмірність: фтору (флюороз); селену (селеном); молібдену (молібденова подагра); кобальту (кобальтова міокардіопатія); заліза (гемосидероз); кальцію, фосфору, натрію тощо.

Неуточнені — ендемічний деформуючий остеоартроз, або хвороба Кашина—Бека (можливо, мінеральний полімакро- і мікроелементоз).

Серед хронічних захворювань, поширених у світі, аліментарна патологія посідає провідне місце — нею уражені сотні мільйонів людей. Найбільше значення за глобальною поширеністю і впливом на здоров'я і тривалість життя мають білково-енергетична і білкова недостатність, залізодефіцитні анемії, ендемічний зоб, авітамінози, особливо рахіт і ксерофтальмія, ожиріння.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), на земній кулі більш ніж 800 млн. чоловік хронічно недоїдають і мають той або інший ступінь білково-енергетичної або білкової недостатності, біля 1500 млн. осіб страждають на залізодефіцитну анемію, майже у 250 млн. чоловік виявлений ендемічний зоб, а біля 20 млн. мають церебральні порушення, у тому числі кретинізм, спричинені дефіцитом йоду у харчуванні. У зв'язку з недостачею вітаміну А у їжі більш ніж 13 млн. дітей уражені ксерофтальмією і щорічно майже 0,5 млн. з них частково або повністю утрачають зір.

Експерти ВООЗ відзначають, що недостатнє харчування і голод залишаються найважливішими економічними і медико-соціальними проблемами у багатьох частинах світу. Полярною проблемою є енергетичне надмірне харчування і пов'язане з ним аліментарне ожиріння, на яке страждають у промислове розвинутих країнах 20—25% дорослих і 5— 10% дітей. Аліментарні захворювання, спричинені недостатнім і надмірним харчуванням, у тій або іншій формі існують у кожній країні. У країнах, що розвиваються, переважають аліментарні захворювання, спричинені недостатнім харчуванням, однак окремі групи населення страждають на ожиріння. У той же час у промислове розвинутих країнах патологія, спричинена недостатнім харчуванням, спостерігається як серед малозабезпечених верств населення, так і серед людей, котрі мають матеріальні можливості для вільного вибору харчових продуктів, але допускають відхилення від раціонального харчування через недостатнє гігієнічне виховання, низьку «культуру харчування».

Розглянуті положення на прикладі залізодефіцитної анемії наведені у таб.1.

Таблиця 1. Частота залізодефіцитної анемії залежно від регіону, віку і статі (дані ВООЗ, 1990)

Регіони	Діти до 5 років	Діти 5 – 12років	Чоловіки	Жінки 15—49 років
				Вагітні	Усі
Країни, що розвиваються	51	46	26	59	47
Розвинуті країни	12	7	3	14	11
Увесь світ	43	37	18	51	35

У цілому в промислове розвинутих країнах, у тому числі в Україні, з аліментарної патології в основному зустрічаються ожиріння, залізодефіцитні стани, в тому числі анемія, і гіповітамінози. Спорадично зустрічаються первинна білково-енергетична або білкова недостатність і авітамінози, в окремих місцевостях — ендемічний зоб, зокрема у Західній Україні. У разі погіршення соціально-економічного стану у будь-якій країні спостерігається ріст аліментарної патології у зв'язку з дефіцитом у харчуванні повноцінних тваринних білків, вітамінів і деяких мінеральних речовин.

ОСОБЛИВОСТІ ХАРЧУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ЗДОРОВ'Я

Повноцінне раціональне харчування, як доведено світовим медичним досвідом і численними науковими дослідженнями, є фундаментом профілактики багатьох неінфекційних захворювань. Доведено, що рівень здоров'я на 50% залежить від соціально-економічних умов і способу життґя, найважливішою складовою якого є харчування.

Світова санітарна статистика свідчить, що понад 170 млн дітей у світі мають низьку масу тіла, з них щорічно помирають 3 млн осіб. За даними ВООЗ, смерть від низької маси тіла кожного року забирає у

дітей з бідних сімей 130 млн років здорового життя.Водночас, понад 1 млрд дорослого населення планети мають надлишкову масу тіла, більше 300 млн страждають на ожиріння.

Через нераціональне харчування відбувається втрата 4,5% здорових років життя внаслідок передчасної смертності та інвалідності.

Досвід багатьох країн світу переконливо свідчить, що послідовна комплексна державна політика в галузі харчування, спрямована на забезпечення всіх груп населення повноцінним, раціональним харчуванням, дає позитивні результати в зниженні рівня захворюваності і поліпшення показників здоров'я населення.

В Україні актуальність проблем, пов'язаних з якістю та характером харчування, визначається низькою спроможністю більшості населення у забезпеченні повноцінного харчового раціону, стійкими порушеннями структури харчування, значним поширенням аліментарно залежної патології. Більш як половина випадків передчасної смерті (до 65 років) чоловіків і жінок зумовлені хворобами, пов’язаними з нездоровим харчуванням.

Неприпустимо низьким є рівень освітинаселення з питань здорового, раціонального та лікувально-профілактичного харчування. Важливим завданням у сфері збереження і зміцнення громадського здоров'я та забезпечення майбутнього України, є вдосконалення державної політики у сфері харчування населення та забезпечення раціонального збалансованого харчування, особливо підростаючого покоління.

Метою дослідження було вивчення стану, тенденцій та медико-соціальних аспектів проблеми харчування в Україні та Європі.

Матеріали та методи. Було здійснено аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури з проблеми харчування, статистичної інформації бази даних „Здоров’я для всіх” ЄРБ ВООЗ та офіційних статистичних матеріалів Центру медичної статистики МОЗ України за 1990-2008 роки. Статистичну обробку та математичний аналіз отриманих матеріалів дослідження здійснено з застосуванням програми “EXCEL” і статистичного аналізу.

Харчування населення – це глобальна соціально-економічна проблема, вирішення якої, потребує консолідації зусиль на світовому, регіональному та національному рівні. Найважливішим аспектам проблеми харчування людства були присвячені численні міжнародні форуми останніх десятиліть, зокрема Римська міжнародна конференція, П'ятдесят третя та П'ятдесят п'ята (2000, 2002) сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров'я, Глобальний форум з питань продовольства (Марокко, 2002) та ін. На Саміті Тисячоліття (2002 р.) було проголошено вісім найважливіших першорядних цілей у розвитку людства, що мають бути досягнені до 2015 р. Чотири з них стосуються безпосередньо охорони здоров'я, а перші дві спрямовані на забезпечення добробуту та харчування: викорінення злиднів і голоду, продовольче забезпечення і харчування. Резолюцією Тисячоліття поставлено за мету зменшити наполовину відсоток людей, які живуть за межею бідності, та людей, які страждають віднедоїдання [ 2,6-13,15,21-23,29,32-34].

На світовому рівні були визначені такі основні проблеми у сфері харчування, що потребують вирішення: наявність харчових продуктів у достатній кількості; доступність їх для всіх верств населення; безпечність для здоров'я та раціональність харчування.