Курсовая работа: Основи раціонального харчування
Недостатнє харчування, як і надмірне споживання харчових продуктів є важливою проблемою громадського здоров'я. Встановлено, що небезпечне та незбалансоване харчування зумовлює досить значний тягар хвороб, який становить 9,7% від загального показника DALI (від числа років життя, втрачених внаслідок передчасної смерті, а також прожитих з інвалідністю).
Щорічно близько 2,7 млн. смертей у світі спричиняють хвороби, пов’язані з недостатнім споживанням фруктів та овочів. Населення розвинених країн споживає багато висококалорійних жирів і цукру, що сприяло поширенню ожиріння. Незбалансоване харчування стало причиною ожиріння не тількисеред забезпечених людей, але й серед осіб знизькими доходами. Основною соціальною відмінністю в якості харчування є відмінності в джерелах поживних речовин [7,9,10,14-16,20,24].
У країнах Європейського регіону ВООЗ має місце нераціональне незбалансоване харчування, зі значною диференціацією споживання окремих харчових продуктів та калорійності харчового раціону. У бідних прошарків населення харчування частіше всього складається з більш дешевих перероблених і консервованих харчових продуктів замість свіжої їжі. У людей з низькими доходами менше можливостей для забезпеченняздорового харчування [3,4]. В багатьох країнах не дотримуються рекомендовані експертами ВООЗ норми споживання населенням овочів і населенням овочів і фруктів (400 г на добу) не дотримуються. Зокрема в країнах Південної Європи однією особою протягом дня споживається в середньому 272 г овочів і фруктів, країнах Балтії – 374, Азербайджані, Молдові, Україні – 254, Казахстані, Киргизстані і Узбекистані – лише 199 г. Середня кількість калорій на 1 особу на день (ккал) у країнах Європейського регіону ВООЗ становить 3301,6 ккал, ЄС – 3501,6 ккал; країнах СНД – 2944 ккал.
Водночас протягом останніх років у більшості країн спостерігається збільшення рівнів середньої кількості калорій на 1 особу на день (ккал).
Правильне харчування і добре налагоджене постачання продуктами є одним з ключових умов забезпечення поліпшення здоров'яі благополуччя.
За даними ВООЗ майже 4% населення Європи страждає на ожиріння, що підвищує ризик розвитку цукрового діабету у 100 разів і на 8-10 років скорочує тривалість життя. Проблема ожиріння коштує деяким країнам до 7% від загальної суми бюджетних асигнувань на охорону здоров’я. Доведено наявність прямого зв’язку між споживанням насичених жирів і рівнем холестерину, та як наслідок – підвищеним ризиком розвитку хронічних хвороб. Йододефіцитні стани, такі як ендемічний зоб, гіпотиріоз, порушення розумового розвитку спостерігаються у 130 млн. жителів Європейського регіону ВООЗ [12-15,34-35].
Аналіз сучасного стану харчування населення України протягом 1990-2008 рр. свідчить про наявність негативних тенденцій у стані харчування населення, що характеризуються, перш за все, зменшенням калорійності раціонів населення, змінами їх структури за рахунок скорочення споживання переважної більшості харчових продуктів і харчових речовин (білків, амінокислот, жирів, вітамінів, мінеральних речовин), дефіцитом трьох незамінних амінокислот (триптофана, метіоніна і валіна), що може негативно впливати на біосинтез гемоглобіну, викликати порушення діяльності нервової системи, обмінних процесів, фізичного розвитку, зниження імунітету, і спричинювати розвиток аліментарно зумовлених хвороб (анемію, ендокринні хвороби, аліментарну дистрофію й інші хвороби).
За 1990-2008 роки відбулосявиразне зменшення споживання населеннямусіх харчових продуктів, за винятком олії та інших рослинних жирів, овочів і баштаннихкультур. Так, в 1,3 разу зменшилося споживання населенням таких харчових продуктів як м'ясо і м’ясопродукти, цукор, хліб і хлібніпродукти, в 1,8 разу – молока і молочнихпродуктів. Водночас у 2008 р. практично незмінилося проти даних 1990 р. споживаннякартоплі, риби і рибопродуктів, уживанняфруктів, ягід, горіхів, винограду скоротилосяна 8,5%, проте вживання олії та інших рослинних жирів зросло на 29,3%, овочів і баштаннихкультур – на 27,5% [7,30-32].
У споживанні продуктів харчуванняпродовжує зберігатися диференціація міждомогосподарствами, розташованими усільських та міських поселеннях, з дітьми табез дітей, найменш та найбільш забезпеченими домогосподарствами. Так, за даними обстеження домогосподарств у 2008 р. встановлено, що як і в попередні роки сільські жителіспоживають менше порівняно з міськими:
м'яса та м'ясопродуктів – в 1,4 разу, риби тарибопродуктів – в 1,2 разу, яєць – в 1,1 разу,майже вдвічі менше – фруктів, ягід, горіхівта винограду. Водночас у сільських домогосподарствах споживають більше таких харчових продуктів: картоплі – в 1,5 разу, хлібата хлібних продуктів – в 1,4 разу, цукру – на12,1%.
Про несприятливий стан харчування дитячого населення свідчить істотна різниця повсіх показниках споживання продуктів харчування в домогосподарствах з дітьми та бездітей (у середньому за місяць у розрахунку наодну особу, кг).
Найбільш вагому різницю у харчуванні домогосподарств з дітьми та без дітей встановлено щодо таких харчових продуктів як риба та рибопродукти (1,6 разу), цукор, олія (1,5 разу), хліб і хлібопродукти, м'ясо та м'ясопродукти, молоко та молочні продукти, овочі і баштанні (1,4 разу).
Оцінка харчового статусу дорослогонаселення України в сучасних соціальноекономічних умовах показала, що енергетично адекватним є харчування у 52,3 % обстежених, недостатню енергетичну цінністьраціонів виявлено у 9,3 % осіб, надлишкову – у 38,4 % осіб. Привертає увагу більшарозповсюдженість надлишкового енергетичного харчування серед міського населення, у42,4 % яких зареєстровано підвищений індексмаси тіла, для сільських мешканців цей показник становить 34,5 %. Серед осіб з надлишковою масою тіла виявлено 14,8% з ожиріннямІІ та ІІІ ступеню. Надлишкова маса тіла та ожиріння більш притаманна жіночій популяції ніж чоловічій.
Встановлено розбіжності в енергетичнійцінності раціонів обстежених у різні періодироку. Енергетична цінність зимово-весняних раціонів дещо вища (у чоловіків на 10,3 %, у жінок – на 14,4 %), ніж енергетична цінність літньо-осінніх раціонів. Проте харчування чоловіків найбільш активної вікової групи
18-29 років характеризується енергетичною недостатністю, дефіцит якої досягав 17,3%. Цей дефіцит більший серед сільського населення цієї ж вікової групи. Середня енергетична цінність зимово-весняних раціонів харчування жінок усіх вікових груп відповідала фізіологічним потребам та була зниженою в літньо-осінній період.
Встановлено відповідність макронутрієнтного складу харчових раціонів усіх вікових груп, як чоловічої, так і жіночої популяції за середніми значеннями фізіологічним потребам за вмістом білка, проте він був надлишковим за вмістом жирів та недостатнім за вмістом вуглеводів у чоловіків та недостатнім за вмістом вуглеводів у жінок. Протягом 1990-2008 рр. вдвічі зросла захворюваність населення на ендокринніхвороби, розлади харчування та порушенняобміну речовин – від 590,7 до 1146,8 на 100тис. населення та в 2,7 разу їх поширеність –від 2948,3 до 8049,6 на 100 тис. населення.
В останнє десятиліття серед населення України, як і багатьох економічно розвинених країн світу спостерігається виразна тенденція до набирання зайвої маси тіла та поширення ожиріння. Протягом останніх десятиліть поширеність ожиріння в багатьох країнахЄвропи зросла в 3 рази і за прогнознимирозрахунками кількість осіб, що страждаютьна ожиріння, на період до 2010 року можезбільшитися на 20 млн.За статистичними даними в Україніожиріння спостерігається у 20,4% жінок та11% чоловіків. поширеність прогресує з вікомяк у чоловічій, так і в жіночій популяції, сягаючи при цьому найбільших значень у старших вікових групах, понад 50 років. Так,30% населення України у віці від 25-30 роківстраждає на вказану патологію і майже 50% увіці 45-50 років. Це пов'язано не тільки з тим, що у більшості населення харчовий раціон складається з дешевої, некорисної їжі, а й з патологічними порушеннями центральної нервової системи, з гормональними зрушеннями, кількість яких після Чорнобильської катастрофи значно зросла. При цьому, необхідно брати до увагиі генетичну схильність до повноти. Щорічно зприводу ожиріння здійснюється 1,0 тис. первинних звернень в лікувально-профілактичнізаклади [10,17,21,25].Особливу тривогу викликає зростанняпоширеності ожиріння серед дитячого населення. Якщо у 1995 р. показник ожиріннястановив 7,1 на 1000 дітей у віці до 14 років,то у 2008 р. – 11,9 відповідно. У 2008 р. в країні нараховувалося 98,8 тис. дітей з ожирінням. Найбільш оптимальним віком для профілактики ожиріння вважається період від 5 до 12 років, проте виявлена у віці до 12 років надмірна маса тіла дає підстави прогнозувати надмірну масу тіла та ожиріння в наступні роки [27,33].
Поширеність хвороб ендокринної системи і розладів харчування в дітей 0–17 років вУкраїні коливалася впродовж 2002-2006 рр.у середньому в межах 102–105 на 1 тис. дитячого населення. Аналіз частоти поширеності і захворюваності на ожиріння в дітей, які мешкають у різних регіонах України показав, що найвищі значення цього показника спостерігаються в центральних областях, а найнижчі — у північних.
Проблема ожиріння призводить до серйозних економічних наслідків у зв’язкузі зниженням продуктивності праці і рівнядоходів населення.
Продовжує зростати захворюваність та поширеність серед населення й інших хвороб, виникнення яких також певною мірою зумовлено харчовими чинниками і розладами харчування, зокрема хвороб органів травлення, системи кровообігу, онкологічних захворювань. Так, у 2008 р. по медичну допомогу з приводу хвороб органів травлення звернулося вдвічі більше осіб, ніж у 1990 р. (відповідно (17636,3 та 8979,1 на 100 тис. населення). Рівень захворюваності населення країни нахвороби органів травлення становив у 2008 р.5363,6 на 100 тис. населення.Негативні тенденції спостерігаютьсящодо захворюваності та поширеності середнаселення хвороб системи кровообігу. Про цесвідчать зростання захворюваності населенняна хвороби системи кровообігу у 2008 р. в 2,4разу. проти даних 1990 р. до 5363,6 на 100 тис.населення (1990 р. – 2214,2 на 100 тис. населення) та поширеності цих хвороб у 2,1 разу –від 17489,3 до 8049,6 на 100 тис. населення [27-33].
ГМ ПРОДУКТИ
Генетично модифіковані організми (трансгени, ГМО) - це організми (бактерії, рослини, тварини), в які були штучно, неможливим у природі способом, впроваджені гени інших організмів.
ГМО об'єднують три групи організмів - генетично модифіковані мікроорганізми (ГММ), тварини (ГМЖ) та рослини (ГМР).
Коротка історія виникнення генетично модифікованих організмів.
Витоки розвитку генної інженерії рослин лежать в 1977 році, коли і відбулося відкриття, яке дало змогу використовувати грунтовий мікроорганізм Agrobacteriumtumefaciens як знаряддя введення чужих генів в інші рослини.
У 1987 році були проведені перші польові випробування генетично модифікованих сільськогосподарських рослин. Як підсумок - помідор, стійкий до вірусних інфекцій.
У 1992 р. у Китаї почали вирощувати тютюн, який «не боявся» шкідливих комах.
Але початок масового виробництва модифікованих продуктів поклали в 1994 р., коли в США з'явилися помідори сорту FlavrSavr, які не псувалися під час перевезення. Це помідори з відкладеним дозріванням, які зберігаються близько півроку при температурі 14-16 градусів. Дозрівання відбувається при приміщенні його в кімнатну температуру.
1994-й вважається офіційним роком народження ГМ-продуктів.
У 1995 році американська компанія-гігант Monsanto запустила на ринок ГМ-сою RoundupReady. У ДНК рослини було запроваджено чужорідний ген для підвищення здатності культури протистояти бур'янам.