Курсовая работа: Основні напрями підвищення ефективності використання потенціалу зернового господарства Херсонської області

Більш конкретні заходи, що їх повинне здійснювати державне управління для стабілізації зернового господарства і нарощування його експортного потенціалу, наведено в таблиці 2.

експортний потенціал зерновий господарство

Таблиця 2 - Заходи, які повинна здійснити держава для стабілізації зернового господарства і нарощування його експортного потенціалу

Мета	Поточна ситуація	Необхідні державні заходи
Ціль №1. Достатнє постачання та прийнятні ринкові ціни основних споживчих товарів на основі зернових культур	Достатнє постачання за прийнятною ціною. У 2003 р. Неврожай компенсували достатніми обсягами імпорту. Сумнівна роль даржкомрезерву, адже інтервенційні продажі були недостатніми для покриття дефіциту, імпорт повинен покрити різницю. Таким чином, страхові резерви, на які могла розраховувати України, були розміщенні за кордоном. Усе це свідчить на користь аргументу переоцінки ролі держкомрезерву	Держава й досі залучена в комерційні операції (борошномельні заводи та пекарні). Потрібно оцінити ефективність такої державної політики та механізми її впровадження, а також розглянути її вплив на розвиток приватного сектору та розвиток ефективного маркетингового ланцюга
Ціль №2. Посилення конкуренції на вітчизняному ринку (включно в межах окремих регіонів та областей)	У кількох регіонах встановлено факт існування монополістичних ринків, що створює певні перешкоди для розвитку місцевої, регіональної та зовнішньої торгівлі. Основні положення комерційних контрактів у зерновому секторі залишаються нерозвиненими, і це значно підвищує ризики (юридичні аспекти примусу виконувати зобов’язання за контрактами залишаються неврегульованими) та негативно впливає на розвиток ринку (відсутність фактору часу в ціноутворенні, майже не розвивається ринок форвардних контрактів, немає можливості управляти ціновим ризиком)	Скасувати непрозоре, часто на авторитарній основі, втручання в приватну торгівлю зернових державних установ, що виступає головним обмеженням для розвитку конкурентоспроможного внутрішнього ринку
Ціль №3. Посилення конкуренції та поліпшення інфраструктури для двох основних методів вітчизняного транспортування зерна: залізничні та автомобільні шляхи	Транспортні засоби, які використовують для переміщення зерна, потребують істотної модернізації. Залізничні тарифи повинні бути прозорі, прогнозні та одинакові як для держави, так і для приватних організацій.	Потрібно уникати раптових змін залізничних тарифів, державні агенції не повинні мати преференцій перед приватним сектором.
Ціль №4. Прикращання ринкової / цінової інформації на умовах ціни ФОБ Чорне море	Треба вдосконалити систему моніторингу цінової інформації, оскільки наявна інформація швидше фрагментарно змальовує поточну ситуацію реального часу та реальної торгівлі	У приватному секторі не створено умов для розвитку надійної біржі (спотової та форвардної) між колмпаніями, які задіяні в зерновому секторі (наприклад, електронна зернова біржа, організована спільно з іноземними партнерами)
Ціль №5. Розвиток надійних індикаторів для ринкових цін	Наявні товарні біржі не вважають корисними та показовими для реального приватного сектору. Їх існування в основному пояснюють зобов’язаннями, які розробив уряд України для деяких видів торговельної діяльності з державними організаціями, а також реєстрації експортних контрактів	За браком суттєвої форвардної торгівлі немає й компонента часу в ринкових цінах. Приватному сектору потрібно розробити надійний стандартний контракт, включаючи потужну та надійну систему забезпечення виконання контрактів
Ціль №6. Адаптація українських стандартів якості	Відповідно до становлення української торговельної спільноти як нетто-експортера, потрібно пристосовуватися до двох груп стандартів якості: українські стандарти і загальновизнані міжнародні стандарти	Зобов’язання мати окремий стандарт для місцевого ринку створює істотні витрати (сприяючи збільшенню маркетингових витрат між фермерами і портовими терміналами) в разі доведення якісних характеристик партій зерна відповідно до міжнародних вимог. Три групи нововведень: 1) відповідність українським стандартам; 2) відповідність міжнародним стандартам під час формування партій та завантаження зерна в портових терміналах; 3) надійна реформована система інспекції якості зерна
Ціль №7. скорочення маркетингової маржі	Через брак надійної системи забезпечення виконання контрактів під час торгівлі зерном знижуються ціни у фермерів. Зернова торговельна спільнота страждає від взаємного недовір’я, породженого відсутністю будь-яких надійних методів забезпечення виконання контрактів. Спотова ціна (максимальний термін постави – 1 тиждень за умови негайної оплати) залишається домінуючою. Не вистачає практики хеджування, яка базується на реальній форвардній. Немає довіри, а це теж важливий елемент для розвитку надійних приватних маркетингових кооперативів, що займаються збутом зерна, яке виробили його учасники	Уряд України створює додаткові істотні ризики для приватних трейдерів, що спричинює у них наміри проводити хеджування простим шляхом збільшення маркетингової маржі за рахунок зниження цін фермерів. Зокрема, наявна практика затягування виплати ПДВ (і навіть ризик його невиплати) за експортоване зерно тепер враховується більшістю трейдерів, що знижують ціну для фермерів. Така ситуація, спричинена слабкістю забезпечення виконання зобов’язань за контрактами, обмежує число торговельних та кооперативних підприємств, призводить до послаблення конкуренції, а іноді й до монополістичних позицій однієї або кількох торговельних компаній в деяких областях

Деякі позитивні зрушення зі сторони державного управління у підтримку зерновиробників впроваджено уже сьогодні.

У зв’язку із збільшенням затрат на вирощування зерна (затрати на обробіток одного гектару ріллі за останній рік збільшились в середньому на 500-700 грн. – мінімум до 350-400 дол. США й інші), державна політика направлена на підтримку аграріїв.

21 лютого ВР України прийняли постанову №9033, якою зобов’язали уряд внести зміни в розпис бюджетного дотирування сільгоспвиробників на 2006 рік – 60% усіх засобів “наказано” виділити у першому півріччі (40% - у першому кварталі). Крім того кабмін зобов’язали терміново розробити механізм здешевлення кредитів, створити резервний посівний фонд, задіяти резервний бюджетний фонд для компенсації втрат аграріїв.

У той же день 21 лютого уряд прийняв постанову №165 про компенсації сільгоспвиробникам до 21% по ставкам короткострокових кредитів, до 20% - довгострокових і 27% - по ставкам кредитних союзів. Кабмін передбачив 100 грн. дотацій на 1 га озимих посівів і 65 грн. – на ярові.

Загальний парламентський “рецепт” виводу сільського господарства з кризи у першому півріччі 2006 року зводиться до такого:

1. 540 млн. грн.. – на підтримку озимих;

2. 4200 млн. грн.. – на весь комплекс польових і робіт у тваринництві (по 300 млн. грн. щомісячно);

3. 150 млн. грн. – на здешевлення кредитів ( і ще 150 млн. грн.. у другому півріччі);

4. 30 млн. грн.. – на формування резервного насіннєвого фонду.

Однак, судячи по даним ДНАУ план бюджетних відрахувань у січні-лютому не виконано, і звідкіля брати кошти на дотації у вказаному обсязі прямо зараз – невідомо. А за першим півріччям прийде й друге, і ніхто не може дати гарантій, що сільське господарство не потребує нових дотацій. Бюджет же 2006 року і без того “бідний” із 12-мільярдним дефіцитом.

Отже, до програми ринкової трансформації державної підтримки зернового господарства можна і треба включити й інші заходи, які відповідають основним критеріям СОТ, а саме:

- створення і використання для продовольчої безпеки і стабільності ринку резервів с.-г. продукції, закупка і продаж якої має здійснюватись прозоро, за поточними ринковими цінами;

- підтримка купівельної спроможності населення з низькими доходами шляхом надання прозорих та адресних субсидій;

- прямі виплати (грошові і натуральні) виробникам с.-г. продукції на підтримку їхніх доходів;

- непряма підтримка доходів товаровиробників, яка не пов’язана з обсягами виробництва та цінами на продукцію;

- підтримка програм страхування доходів с.-г. товаровиробників на випадок стихійних лих, хвороб і пошкодження шкідниками рослин;

- підтримку сільгосппідприємств, що знаходяться в регіонах з несприятливими природно-кліматичними умовами.

У сфері організації та забезпечення прозорості ринку необхідно спрямувати потоки с.-г. продукції через прозорі процедури аграрного ринку – біржову торгівлю, агроторгові доми, торгівельну мережу, системи споживчої кооперації.

Державною політикою у сфері посилення експортного потенціалу зернового господарства слід передбачати:

- здійснення квотування обсягів продукції для реалізації на внутрішньому ринку;

- установлення мінімальних та максимальних цін на сировину та кінцеву продукцію конкретного підкомплексу АПК;

- впровадження закупівель с.-г. продукції за заставними цінами як форми пільгового кредиту для захисту виробників від надмірних коливань ринкової кон’юнктури;

- забезпечення формування інтервенційних фондів сировинної продукції із наступним використанням для інтервенційного втручання (продажу) у випадку недостатньої пропозиції та зростання цін і поновлення таких фондів шляхом закупівлі продукції у випадку перевищення пропозиції над попитом і різкого зниження цін;

- впровадження механізму кредитування товаровиробників через систему подвійних складських свідоцтв;

- впровадження на біржовому ринку повного спектра фінансових інструментів для форвардних і ф○ючерсних контрактів;

- впровадження дотування цін, за якими виробники реалізують зернову продукцію.